Аварія на Чорнобильській АЕС була надзвичайно важкою в історії атомної енергетики. Цей сайт присвячений причинам аварії, її жертвам і тому, як Чорнобиль досі впливає на життя людей.
ДЖЕРЕЛА: Міністерство з надзвичайних ситуацій Республіки Білорусь, Associated Press, BBC, chernobyl.info, OSA Archivum, Reuters.
© 2016 Pangea Digital, Радыё Свабода
Чотири злочини радянської влади в перші тижні після аварії
Перше повідомлення про аварію на Чорнобильській АЕС з'явилося в радянських ЗМІ тільки через 36 годин після вибуху – 27 квітня диктор прип'ятської радіотрансляційної мережі повідомив про збір та тимчасову евакуацію жителів міста.
Тільки 28 квітня радянське агентство ТАСС передає коротке повідомлення: «На Чорнобильській атомній електростанції стався нещасний випадок. Один з реакторів отримав пошкодження. Вживаються заходи з метою усунення наслідків інциденту. Постраждалим надана необхідна допомога. Створено урядову комісію для розслідування події».
Жителів постраждалих районів не попередили про небезпеку і не дали рекомендацій, як себе поводити, щоб зменшити дозу отриманої радіації.
Уже 29 квітня польська влада ухвалила рішення роздавати препарати йоду в північно-східних районах Польщі для профілактики раку щитовидної залози у дітей. У Радянському Союзі такого кроку вчасно не зробили.
Радіоактивний йод-131 має період напіврозпаду 8 днів і був особливо небезпечний в перші місяці після аварії. Щитовидна залоза, особливо у дітей, накопичує йод-131, який був присутній у високій концентрації в зелені і молоці.
На думку експертів ООН, з великою ймовірністю саме йод-131 викликав значне зростання захворюваності на рак щитовидної залози серед тих, хто під час Чорнобильської аварії був дитиною.
У перші дні після аварії вітер переважно дув у північно-східному напрямку, загрожуючи донести радіоактивні опади до міст Росії:Воронежа, Москви, Нижнього Новгорода, Ярославля.
Майор Олексій Грушин розповів у документальному фільмі телеканалу Бі-Бі-Сі, як він кілька разів піднімався в повітря над Білоруссю. За допомогою снарядів, наповнених йодидом срібла, він викликав радіоактивний дощ над територією Білорусі.
Москва завжди заперечувала факт впливу на радіоактивні хмари. Однак у зв'язку з 20-річчям Чорнобильської трагедії майор Грушин був серед нагороджених за виявлену сміливість. Він каже, що отримав нагороду саме за це: «Район, у якому моя команда працювала над хмарами, був безпосередньо близьким до Чорнобиля, і не тільки в 30-кілометровій зоні, але й на відстані 50, 70 і навіть 100 кілометрів».
У той час, як багато зарубіжних засобів масової інформації повідомляли про загрозу життю людей,а на екранах телевізорів демонструвалися карти повітряних потоків у Східній Європі, в містах Радянського Союзу 1 травня влаштовували святкові демонстрації, присвячені Дню праці. На той момент люди все ще не знали, що в ці дні слід не їсти зелень, не пити свіжого молока і якомога рідше виходити з дому.
Тодішній глава СРСР Михайло Горбачов пізніше пояснював в інтерв'ю журналу «Оптиміст», що влада не скасувала першотравневої маніфестації, тому що боялася реакції населення. «Дійсно, ми боялися паніки – ви самі можете уявити собі можливі наслідки масової паніки в багатомільйонному місті! Тепер ясно, що це було помилкою».
ДЖЕРЕЛА: Міністерство з надзвичайних ситуацій Республіки Білорусь, Associated Press, BBC, chernobyl.info, OSA Archivum, Reuters.
© 2016 Pangea Digital, Радыё Свабода
«Чорнобильська молитва. Хроніка прийшлості» – книга Нобелівської лауреатки, білоруської письменниці Світлани Алексієвич, присвячена аварії на Чорнобильській АЕС.
Алексієвич у наступні п'ять років після аварії опитала близько 500 осіб, у тому числі пожежних, ліквідаторів, політиків, лікарів, фізиків, журналістів. Книга описує психологічну й особисту трагедію, якою стала Чорнобильська аварія, і досліджує те, як це вплинуло на життя людей.
Збереглася низка відеозаписів інтерв'ю, які Світлана Алексієвич робила для книги. Кореспонденти Радіо Свобода поспілкувалися з деякими з героїв Алексієвич через 30 років після Чорнобиля.
Сергій Соболєв
Сергій Соболєв, колишній військовий, як і тоді працює в організації «Щит Чорнобиля». В середині 90-х будівництво храму в пам'ять про загиблих у Чорнобилі ще тільки починалося. Сьогодні Сергій Васильович зустрів нас у церкві, в підземеллях якої містяться експонати «музею» як пам'ять про чорнобильські події. Він до цих пір активно спілкується з учасниками ліквідації аварії та їхніми сім'ями, проводить екскурсії для дітей, і всіляко дбає про те, щоб пам'ять про ті події жила.
Тетяна Ігнатенко
Тетяна Ігнатенко, мати Василя Ігнатенка, командира пожежної частини з Прип'яті. Підрозділ Ігнатенка першим піднявся на дах палаючого реактора. Всі пожежні отримали смертельну дозу опромінення і незабаром загинули. Тетяна Петрівна, сім'я якої жила в зоні відселення, переїхала в білоруське місто Березино. Її чоловік, батько Василя, помер у 90-ті. Нещодавно Тетяна Петрівна поховала старшу дочку Людмилу, яка померла від онкологічної хвороби. У 1986-му Людмила була донором кісткового мозку для брата Василя, якого намагалися врятувати.
Григорій Гончаренко
Григорій Гончаренко від часу інтерв'ю зі Світланою Алексієвич працював директором Гомельської лабораторії молекулярної генетики. Саме він визначив ступінь пошкодження генетичного матеріалу в результаті аварії. Його внесок відзначений у білоруських енциклопедіях. Він і сьогодні займається темою Чорнобиля – очолює кафедру зоології, фізіології і генетики в Гомельському державному університеті імені Скорини.
Юрій Романов
Сьогодні Юрій Романов – заступник головного редактора газети «Вісник Могильова». У 1995-му він був головним редактором газети «Ратуша» також у Могильові. Світлана Алексієвич звернулася до нього, оскільки з 1986 по 1989 рік він працював у забрудненому радіацією Славгороді, що в Могильовській області.
Галина Нечаєва
Як і в 1995-му, Галина Нечаєва працює директором Ветковського музею старообрядництва і білоруських традицій імені Ф.Г. Шклярова. Ветка, що за 25 км на північний схід від Гомеля, – це столиця старообрядницької культури в Білорусі. А тому з переселенням місцевих жителів зникли багато унікальних традицій.
Анатолій Готовчиць
Журналіст Анатолій Готовчиць мав кілька зустрічей з Алексієвич. У 1995-му він працював кореспондентом «Народної газети» по Гомельській області. Сьогодні він голова Гомельської організації Білоруської асоціації журналістів.
ДЖЕРЕЛА: Міністерство з надзвичайних ситуацій Республіки Білорусь, Associated Press, BBC, chernobyl.info, OSA Archivum, Reuters.
© 2016 Pangea Digital, Радыё Свабода
Краснопільський район Могилевщини сильно постраждав від аварії на Чорнобильській АЕС. У відеорепортажі Радіо Свобода свої історії розповідають батько і син, які залишилися у виселеному селі, священик, який повернувся в рідні місця, школярка, яка хоче виїхати з району, і інші жителі Краснопільщини.
Дві третини території Білорусі після Чорнобиля в тій чи іншій мірі були заражені цезієм-137. Період напіврозпаду цього елементу понад тридцять років – у червні 2016 року – кількість радіоактивних частинок має зменшитися наполовину від часу аварії. Через десятиліття після катастрофи радіація, як і раніше, впливає на життя людей.
ДЖЕРЕЛА: Міністерство з надзвичайних ситуацій Республіки Білорусь, Associated Press, BBC, chernobyl.info, OSA Archivum, Reuters.
© 2016 Pangea Digital, Радыё Свабода
У 2006 році був виданий науково-художній альбом «Чорнобиль» – видання, що інформує про саму катастрофу, про її екологічні, культурні, людські та матеріальні наслідки. Ця книга – пам'ять для тих, хто відчув біду на собі, історія та повчання для всього світу.
«Таємнича Зона – як заборонений плід – приваблювала і приваблює багатьох. Але лише одиниці можуть потрапити сюди і побачити наслідки катастрофи на власні очі. Ще менше тих, хто спостерігав страшні події в перші роки після аварії. Фотографія об'єктивно зафіксувала стан до катастрофи і ті зміни, які відбувалися тут упродовж наступних років. Ця книга – «сталкер», який веде вглиб Зони, показує її колишній і нинішній стан, допомагає зрозуміти масштаб і оцінити результати...»
Денис Рманюк
Над альбомом працювали:
Видавець Денис Романюк
Концепція, укладання, художнє оформлення, фото і текст розділів Народ і Історія.
Анатолій Кляшук
Фото і текст розділу Людина.
Ігор Бишньов
Фото і текст розділу Природа.
ДЖЕРЕЛА: Міністерство з надзвичайних ситуацій Республіки Білорусь, Associated Press, BBC, chernobyl.info, OSA Archivum, Reuters.
© 2016 Pangea Digital, Радыё Свабода
Що відбувається з навколишнім середовищем, коли люди зникають? Через тридцять років після катастрофи на Чорнобильській АЕС зросли популяції вовків, лосів та інших диких тварин у зоні зараження в Білорусі та Україні. На тисячах квадратних кілометрів тварини стали єдиними мешканцями і господарями.
ДЖЕРЕЛА: Міністерство з надзвичайних ситуацій Республіки Білорусь, Associated Press, BBC, chernobyl.info, OSA Archivum, Reuters.
© 2016 Pangea Digital, Радыё Свабода
На чорнобильську тему з'явилося понад 500 віршів, близько двох десятків поем, у тому числі:
Апокаліпсис за графіком
Книга «Апокаліпсис за графіком» Алеся Адамовича – одна з найважливіших білоруських книг про Чорнобиль. Алесь Адамович розповідає жахливу правду, яку він зрозумів, коли відразу після катастрофи намагався «достукатися» до різних інстанцій і «випросити» допомогу для постраждалих.
Чорнобильська молитва
Найвідоміша, мабуть, книга про Чорнобиль – написана російською мовою «Чорнобильська молитва» Світлани Алексієвич. Книга є зібранням історій людей, чия доля так чи інакше зачеплена Чорнобилем – історії ліквідаторів, жителів зони відчуження, дружини пожежника з бригади, люди якої потрапили на місце аварії найпершими і першими ж загинули від променевої хвороби, історії тих, чиї рідні померли в страшних муках, історія матері, у якої дитина народилася калікою.
«Зона» Володимира Некляєва
Поему «Зона» Володимира Некляєва можна знайти в двох збірниках: у «Прощі» (1996) і в «Поемах» (2010). Поет намагається осмислити Чорнобиль як універсальну проблему, як подію, що фактично змінює світогляд людини, осмислити «закон великих чисел», прорахувати які неможливо, і це робить існування ще більш хистким, ніж воно було раніше.
Найвідоміший твір Сергія Законникова про Чорнобиль – поема «Чорна бувальщина», що вийшла навесні 1989 року, через три роки після катастрофи. Сергій Законников намагається відшукати зв'язок між цими двома Чорнобилями і відповісти на запитання, як жити далі, в нових умовах, як виправляти свої і чужі помилки. Книга вийшла понад п'ятнадцять років тому, а проблеми залишилися тими ж...
Осмислення катастрофи зачепило і народну творчість, фольклор. Наприклад, мешканка відселеного і знищеного села Чудяни Черіковського району співає пісню без автора:
Мы ў гэтай жа вёсачцы,
У вёсцы Чудзяны,
Расьцілі хлябы і даілі кароў.
Воблака сьмерці
Паднялася к небу.
Атамным пылам пакрыла зямлю.
Тады, пахіліўшы галовы, людзі
Кідалі цябе, дзеравеньку сваю.
Уже в 1986 році стали співатися приспівки типу:
«Перастройка – важны фактар. Першы грымнуўся рэактар».
«Да 2000-га году многа вымра ў нас народу»
«Ой, што робіцца у сьвеце – дзеці мруць у лазарэце».
Народні приспівки відображають реалії тих часів: страх, біль, брехню, але й сарказм, гумор.
ДЖЕРЕЛА: Міністерство з надзвичайних ситуацій Республіки Білорусь, Associated Press, BBC, chernobyl.info, OSA Archivum, Reuters.
© 2016 Pangea Digital, Радыё Свабода
В образотворчому і прикладному мистецтві – цикли картин Марочкіна, Михайла Савицького, Сергія Давидовіча-Зосіна та інших.
Ікона «Мати Божа жертв Чорнобиля» художника Олексія Марочкіна.
Гобелен народного художника Білорусі Олександра Кищенка розташований в одному із залів штаб-квартири ООН у Нью-Йорку.
Французький художник показав чорнобильську трагедію в малюнках (Фото)
http://www.futuropolis.fr/en-avant-premiere-un-printemps-a-tchernobyl-demmanuel-lepage
ДЖЕРЕЛА: Міністерство з надзвичайних ситуацій Республіки Білорусь, Associated Press, BBC, chernobyl.info, OSA Archivum, Reuters.
© 2016 Pangea Digital, Радыё Свабода
У музиці – кантата «Зірка «Полин» Дмитра Долголєва.
До 10 річниці аварії були записані пісня і кліп «Гомельський вальс» за участю Ігоря Ворошкевича і Анатолія Ярмоленка.
У 2006 році до річниці аварії був виданий «Чорнобильський вітер» – білоруський спільний музичний проект:
ДЖЕРЕЛА: Міністерство з надзвичайних ситуацій Республіки Білорусь, Associated Press, BBC, chernobyl.info, OSA Archivum, Reuters.
© 2016 Pangea Digital, Радыё Свабода
ДВЕРІ
Фільм ірландського режисера Хуаніти Вілсон «Двері» номінувався на здобуття премії «Оскар» у категорії «кращий короткометражний художній фільм». В основу сюжету покладений «Монолог про ціле життя, написаний на дверях» – історія з книги «Чорнобильська молитва» Світлани Алексієвич.
РІК СОБАКИ
«Рік Собаки» – художній фільм, драма режисера Семена Ароновича, виробництва Росії та Франції. Колишній кримінальник Сергій знайомиться з Вірою – немолодою нещасною жінкою, яка живе в гуртожитку. Після того, як Сергій робить черговий злочин, вони тікають разом, і по дорозі випадково потрапляють у зону, заражену радіацією. Сергій вирішує там залишитися, але Віра не залишає його. У цей момент у зону навідуються троє мародерів.
У СУБОТУ
«У суботу» – художній фільм Олександра Міндадзе 2011 році. Дія фільму відбувається упродовж одного дня. Головний герой, «маленька, майже нікчемна людина», стає свідком аварії на ЧАЕС і опиняється перед моральним вибором: розповісти про це близьким, попередити їх про небезпеку або, як вимагає начальство, не сіяти паніки. Герой безуспішно намагається втекти із зони катастрофи, проте обставини виявляються вищими, і він потрапляє в саме пекло.
ЗАБОРОНЕНА ЗОНА (Chernobyl Diaries)
«Заборонена зона» – американський фільм жахів режисера Бредлі Паркера. Дія відбувається в Зоні відчуження Чорнобильської АЕС. Слоган фільму: Десять років тому уряд дозволив екскурсії в «Мертве місто». Вони стверджували, що це безпечно... вони помилялися.
ВІРИТИ ТІЛЬКИ ВІТРУ
У фільмі Віктора Корзуна головна героїня - дозиметристка прилеглого до зони відселення села Анастасія Петрівна, ліквідатор. Автори фільму навмисно не називають прізвище жінки, село і район, де відбувалися зйомки.
ЧОРНОБИЛЬ. ЗА СЕКУНДУ ДО КАТАСТРОФИ
Фільм каналу National Geographic – один із тих, де поступово, крок за кроком розглядаються події тієї страшної ночі, коментарі свідків, а також можливі причини трагедії – чим була свого часу Чорнобильська АЕС для Радянського Союзу
ЧОРНОБИЛЬ 3828
Фільм – спогад одного з ліквідаторів. Що ж за цифра 3828? А це та кількість людей, які в 1986 році боролися з наслідками аварії на Чорнобильській станції і пожертвували життям.
БИТВА ЗА ЧОРНОБИЛЬ
Документальний фільм каналу Discovery – історія, відновлена з архівних записів, фотографій та коментарів свідків і фахівців, в якій розповідається про нелюдські умови, що були поставлені перед ліквідаторами та «біороботами» – людьми, які працювали під час ліквідації наслідків станції.
CHERNOBYL UNCENSORED
Документальний фільм про аварію на ЧАЕС та ліквідацію наслідків. Рідкісні кадри.
ЧОРНОБИЛЬ. ЛІКВІДАТОРИ
Короткометражний фільм, менше 5 хвилин, в якому вказується героїчний подвиг людей, які працювали після аварії на ЧАЕС, це люди, які зробили те, що навіть техніці і тодішнім роботам було зробити не під силу.
ДЖЕРЕЛА: Міністерство з надзвичайних ситуацій Республіки Білорусь, Associated Press, BBC, chernobyl.info, OSA Archivum, Reuters.
© 2016 Pangea Digital, Радыё Свабода