Природа Чорнобильської зони приваблює і науковців і туристів: нині це найбільша безлюдна та заліснена територія Європи. В зоні облаштувалися і характерні для Полісся види, і навіть ведмеді та коні Пржевальського. Тварини звикли до безпеки і не бояться людини, переконалося Радіо Свобода. Експерти радять або підтримувати нинішній охоронний статус зони, або ж робити її природним заповідником. У проекті біосферного заповідника Мінприроди передбачає і збереження природи Чорнобиля, і обмежене господарювання. Утім президент досі не підписав проект указу про його створення.
Чорнобильська зона відчуження – це 2600 квадратних кілометрів території, з якої відселили жителів після аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року. За час відсутності людини більша частина зони відчуження вкрилася молодим лісом, і на колишніх полях та в покинутих селах владарюють лише дикі тварини.
За три десятиліття видове різноманіття зони різко змінилося. Сюди повернулися навіть сірий лелека, бурий ведмідь та інші види, які у цих краях вважалися рідкісними гостями, визнають біологи.
Один з них, кандидат біологічних наук та провідний інженер-біолог ДСП «Екоцентр» Ігор Чижевський багато років працює в зоні відчуження та спостерігає, як змінюється її природа. Він розповів і показав Радіо Свобода, як вплинула на 30-кілометрову зону навколо Чорнобильської АЕС відсутність людини.
«Одного разу, проходячи через стадіон відселеного міста Прип’ять я перестрів пару лосів. Вони помітили мене і стали поступово віддалятися. Часто на снігу та на вологих ділянках ґрунту я бачив у зоні сліди майже всього спектру тварин, які тут живуть. Із великих ссавців – дикий кабан, олень, козуля, лось і вовки – навіть у Прип’яті. А також лис, заєць, єнотовидна собака, – розповідає біолог. – З появою дуже великої кількості травоїдних зросла і кількість великих хижаків – вовка та рисі. До аварії про те, що рись трапляється біля Чорнобиля, згадували лише в деяких наукових текстах. Після аварії її кількість стала порівнюваною з чисельністю вовка. На початку 1990-х вчені-зоологи нараховували 50-70 вовків. Зараз, за різними методами розрахунків, ідеться про 100-200 вовків у зоні відчуження і про стільки ж особин рисі».
Нині на підприємствах зони відчуження працюють кілька тисяч ліквідаторів, а крім того, в зоні проживають приблизно 150 самоселів. І вовки нечасто виявляють агресію до людини, окрім виняткових ситуацій, коли з’являється тварина, хвора на сказ. Водночас узимку, коли хижакам важче полювати, вони підходять до людських помешкань і намагаються атакувати собак чи свійських тварин, які живуть у зоні, розповідає Радіо Свобода спеціаліст зони відчуження Юрій Татарчук.
Ще на початку ХХ століття більшість лісів довкола міста Чорнобиль вирубали, а потім наново засадили сосною звичайною. Окрім того, до Чорнобильської трагедії на території нинішньої зони жило приблизно сто тисяч людей, свідчить державна статистика.
І вже майже 30 років більша частина зони залишається безлюдною, крім ЧАЕС та міста Чорнобиль, де здебільшого працюють ліквідатори. Тому дикі мешканці лісів і лук не бояться людини, і в тих рідкісних випадках, коли стикаються з двоногими істотами, охоче йдуть на контакт. В цьому неодноразово переконалися журналісти Радіо Свобода, відвідуючи зону відчуження.
Коні Пржевальського, яких випустили в зоні невдовзі після аварії, розмножилися, і тепер їх можна побачити поруч зі свійськими кіньми Чорнобильської частини Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС), яких випасають у зоні.
Олександр, житель села Дитятки, який працює в зоні відчуження, розповів, як два роки тому до його жеребця прибилися дві самиці коня Пржевальського, що вийшли з Чорнобильської зони. Кілька спроб повернути їх назад виявилися марними. Олександр приручив кобилиць, а кілька місяців тому одна з них привела лоша від свійського коня. Дитинча має всі ознаки коня Пржевальського: від забарвлення і короткої жорсткої гриви до статури. Єдина відмінність – лоша дається до рук навіть незнайомим людям, переконалося Радіо Свобода.
Рік тому схожий випадок стався зі знімальною групою Радіо Свобода в місті Прип’ять.
Молодий лис, побачивши журналістів, підійшов до них на відстань простягнутої руки. Коли вони почали годувати лиса, той з дивовижною спритністю склав хліб та ковбасу стосиком, взяв цього величезного «сендвіча» до пащі й поніс його у зарості.
Не виявляють агресії навіть комахи. У місті Прип’ять журналіст Радіо Свобода взяв до рук джмеля, і той навіть не думав жалити.
У річках забрудненої зони – велика кількість риби різних видів. Одну з найбільших популяцій має голавль. Косяки риб можна побачити, просто кинувши шматок хліба на воду плеса.
Підрозділ ДСНС, що опікується зоною відчуження та захищає її від пожеж, має зоокуточок, куди рятувальники поселяють тварин, які потребують допомоги. Тих, хто постраждав від вогню, отримав травму, або ж дитинчат, які лишилися без батьків. Зараз тут можна побачити і свійських, і диких представників фауни: коней, фазанів та інших видів птахів, які живуть в українському Поліссі. Тому зоокуточок є популярним серед відвідувачів зони.
Траплялися й дуже цікаві знахідки, розповів Радіо Свобода Олексій, один з рятувальників підрозділу ДСНС в зоні відчуження.
«Час від часу знаходимо у лісі тварин. Привозимо до частини та лікуємо, якщо вони потребують допомоги. Пізніше – відпускаємо на волю. Забирали двох лосів – мамку та дитинча, вовків, дикого кабана. Кабан взагалі жив у частині кілька років, але нещодавно помер: захворів на африканську чуму свиней, яка від домашніх поширилася на диких ікланів», – розповідає рятувальник.
Біорізноманіття забрудених територій змінюється під впливом різних чинників, розповідає Ігор Чижевський. Так, чисельність дикої свині зменшилася через хвороби, а види мишей, характерні для людських поселень, витіснили дикі види. Білий лелека, супутник людського житла, майже повністю зник, на його місці облаштувався сірий. Трапляються й унікальні знахідки. Так, біолог Сергій Гащак з Чорнобильського центру з проблем ядерної безпеки почав встановлювати в зоні фотопастки. На фотографіях з них дослідники побачили види тварин, які вже довгий час не траплялися на Київщині. Зокрема, як повідомляє BBC, бурого ведмедя.
Радіоактивність, яка в зоні досі є серйозною загрозою для людини, мало впливає на розвиток популяцій тварин і рослин. Тому на більшості зони «життя природи швидко відроджується», за винятком окремих територій з найвищими рівнями радіації, визнає голова правління Національного екологічного центру України Ярослав Мовчан.
Одна з таких найнебезпечніших територій – так званий Рудий ліс: територія біля траси на Прип’ять, на якій в перші дні аварії випала величезна кількість радіонуклідів і знищила всю рослинність. Але навіть тут прийнялися молоді сосни, висаджені людиною, самосівом виросли трави та листяні дерева, повернулися птахи. Однак для людини перебувати в цій зоні досі небезпечно. Радіо Свобода 3 квітня 2016 року року зафіксувало тут рівень радіації, який у сто разів перевищує середній радіаційний фон у Києві.
Внаслідок трагедії 1986 року Чорнобильська зона стала унікальною територією: найменш залюдненою та найбільш вкритою лісом у Європі, визнає доктор біологічних наук, академік Національної академії аграрних наук України Ігор Гудков. Тому, на його думку, одним з найважливіших завдань держави є зберегти природне багатство зони відчуження і паралельно подбати про поступове зменшення рівнів радіації. Ігор Гудков виступає категорично проти господарської діяльності на території зони або ж зменшення її площі.
«Зменшився антропогенний тиск на природу зони відчуження. На рослинне різноманіття це впливає мало, і такі зміни важче дослідити. Тоді як поголів’я майже всіх тварин збільшилося. Кількість лисів, бобрів, борсуків збільшується в рази. За тридцять років дикого кабана стало втричі більше. Зараз є повідомлення, що з Білорусі в зону заходять ведмеді та зубри. В цій ситуації територія (Чорнобильської зони – ред.) повинна мати тільки природно-заповідний статус. Господарська діяльність (через радіаційну загрозу та необхідні заходи безпеки) там просто невигідна», – каже академік Ігор Гудков.
Ігор Гудков критикує і проекти з вирощування в 30-кілометровій зоні біомаси. За його словами, після її спалювання, радіонукліди можуть потрапляти не лише в попіл, а й у дим. Він наводить приклад спалювання забруднених матеріалів у Японії, де використовуються сучасні технології очищення газів, яких Україна не має. Водночас Ігор Гудков говорить про так звану «фітодезактивацію»: в зоні можна вирощувати люпин, який найінтенсивніше всотує з довкілля радіоактивні ізотопи і накопичує в зеленій масі. Але доки переробка цієї біомаси та виділення з неї радіоактивних відходів не відпрацьовані, братися за подібні проекти не варто, попереджає науковець.
Окремі працівники Держагентства з управління зоною відчуження, які просять не називати їхніх імен, мають іншу думку: оскільки Україна перебуває в умовах збройного конфлікту, в держави є більш нагальні потреби, на які необхідні додаткові кошти, ніж утворення Чорнобильського біосферного заповідника. А тим часом нинішній охоронний статус зони радіоактивного забруднення сприяє збереженню природи в Чорнобильський зоні.
Попри це, частина експертів пропонує різні варіанти обмеженого використання Чорнобильської зони: від вирощування біомаси для виробництва енергії до вільної економічної зони на більш чистих ділянках зони відчуження. Тим часом Держагентство з управління зони відчуження офіційно заготовляє та вивозить деревину з зони: в разі, якщо її радіаційний фон є меншим за максимально допустимий, її використовують як підпорки у гірничодобувній галузі та на інші потреби, з’ясували журналісти програми «Схеми» та Радіо Свобода.
Окрім того, від пожеж у 2015 року постраждали до 20% від усієї площі лісів у Чорнобилі. Дерева, які загинули від вогню, так само треба повністю вирубати, щоб не плодити шкідників та зменшити ризик майбутніх пожеж, переконують Радіо Свобода працівники зони відчуження. Водночас колишній керівник парламентського комітету з питань екології Микола Томенко упевнений, що підпали були навмисними.
У Міністерстві екології та природних ресурсів вже розробили проект Чорнобильського біосферного заповідника, куди увійде більшість природних територій зони відчуження, окрім самої ЧАЕС та підприємств, що працюють в зоні, пояснила Радіо Свобода заступник міністра екології Світлана Коломієць.
«Вже існує проект указу президента про створення заповідника в Чорнобильській зоні. Він схвалений урядом і наразі перебуває в Адміністрації президента. Слово – за головою держави, але яким буде його рішення, ми не знаємо», – визнає заступник міністра. І додає, що науковці та експерти схвалюють проект біосферного заповідника на радіаційно забрудненій території. Доки він не створений, більшістю території зони розпоряджатиметься Нацагентство з управління зоною відчуження, визнає урядовець.
Голова Національного екологічного центру України Ярослав Мовчан, ознайомившись із проектом біосферного заповідника, оцінює його в цілому схвально.
«Внаслідок Чорнобильської трагедії природа зони «захищена радіацією». І це гарний шанс мати відновлення природи на значних територіях, які виконують функцію бар’єру для радіації, працюють зеленими легенями та виконують низку екосистемних функцій щодо очищення повітря, води, збереження клімату та поглинання вуглекислого газу. Окрім того, річка Прип’ять – це резервне джерело води, – визнає еколог Мовчан. – Проект біосферного заповідника є симпатичним, бо умови господарювання та охорони природи для біосферних заповідників є гнучкими та функціональними, їх розробляло ЮНЕСКО. Проект передбачає підтримування традиційного господарювання на певних теренах, а з іншого боку – збереження природи, наукові дослідження, моніторинг, освітні проекти, інформування суспільства та координація роботи різних організацій на цій території».
За інформацією Мінприроди, територія майбутнього Чорнобильського біосферного заповідника буде зонуватися: на певних територіях з’являтимуться лише науковці. Інші території – можуть відвідувати туристи, але там не буде жодної господарської діяльності. Будуть у його складі й території, де дозволяється обмежена господарська діяльність, в тому числі заготівля деревини. Промислові майданчики ЧАЕС та інших підприємств у склад заповідника не увійдуть, ідеться в повідомленні Мінприроди.
Від часу аварії радіаційні рівні в окремих частинах зони (місто Чорнобиль, село Паришів, селище Поліське) знизився до відносно безпечних, свідчать як останні фахові дослідження, так і відвідини Радіо Свобода цих територій з дозиметром. Водночас фахівці говорять про неможливість безпечного проживання людей у зоні впродовж багатьох років через високі рівні забруднення окремими радіоактивними ізотопами, яке поширюється плямами на всій території зони.
Тому для збереження біорізноманіття головне – правильно зонувати майбутній заповідник, з урахуванням природної цінності земель та різних рівнів радіоактивного забруднення, із цим погоджуються і Мінприроди й науковці, й громадські активісти-екологи. На їхню думку, десь можуть з’являтися туристи, десь – лише дослідники та працівники зони, десь в обмеженій кількості – можна вирощувати та заготовляти біомасу для енергетичних потреб.