26 квітня 1986 року сталася найбільша техногенна аварія в історії людства – вибухнув четвертий реактор Чорнобильської АЕС. 30 років минуло після аварії, а за 2 тисячі кілометрів і досі живуть люди і тварини, які потерпають від наслідків катастрофи.

Після цього великі території охопила «нещадна лотерея»: де б не випав сніг або дощ – у землю вбирався радіоактивний пил.

У центральній частині Норвегії тоді пройшли рясні дощі та снігопади. Коли опади закінчилися, 700 грамів радіоактивного цезію осіли на деяких ландшафтах Норвегії.

Більшу частину поглинули лишайники, які мають унікальну якість всмоктувати радіацію.

Нікому так не до вподоби лишайники, як оленям. Взимку саме лишайник може скласти до 90 відсотків раціону оленя.

Для саамського народу, мешканців норвезького села Снаса, наслідки стали катастрофічними.

К’єлл Джоран Джама – голова саамських оленярів у Снаському регіоні. Він добре пригадує дні після катастрофи на Чорнобильській АЕС.

«Ми читали про це у новинах, але навіть уявити не могли, що біда дійде і до нас… Але вона прийшла, наші північні олені стали дуже радіоактивними».

Саами є корінним народом Норвегії, здебільшого вони мешкають у Скандинавії і Арктиці. Невід’ємною частиною їхнього життя було оленярство. К’єлл розповів про життєвий устрій саамів: «Ми останні вільні люди на Землі, якщо я хочу піти в гори, я йду. Якщо я хочу залишитися вдома, я залишаюся...»

Стадо напівсвійських оленів К’єлла, що постраждало від Чорнобильської аварії, іноді блукає біля кордону Швеції. Олені харчуються травою, лишайниками і грибами. Гриби, як відомо, також інтенсивно поглинають радіацію із ґрунту.

Приблизно тричі на рік К’єлл і його команда скотарів на снігоходах і мотоциклах збирають стадо. Вони ведуть оленів через гори і до загону, де більшість із них будуть забиті на м’ясо.

Усередині загону вирує важка робота.

Деякі олені проходять вакцинацію проти паразитів, потім їх випускають. Решту, особливо самців, які, ймовірніше за все, не зможуть пережити зиму, відправляють на забій. У саамському стаді приблизно 10 відсотків оленів є самцями.

Оленина є основою скандинавської дієти. Наразі саамські оленярі отримують близько 400 доларів США із продажу м’яса однієї тушки. Однак це можливо тільки тоді, коли оленина не дуже радіоактивна.

У 2014 році спостерігалося величезне зростання рівня радіації, який вчені пов’язали з рясним грибним сезоном. Сотні норвезьких оленів, призначених для забою, були випущені назад у дику природу.

Коли журналісти Радіо Свобода стали свідками тестування стада у Снасі, найвищою позначкою було 2100 бекерелів на кілограм. Теперішнє обмеження у Норвегії становить 3000, що набагато вище, ніж обмеження ЄС – 600 бекерелів на кілограм.

Через загрозу зникнення саамського оленярства, за ініціативою місцевого уряду у Норвегії запровадили відносно високий рівень обмеження рівня радіації.

Ніхто не знає коли ці тестування припиняться, проте 67-річний К’єлл каже, що він, ймовірніше за все, так і житиме у тіні того, що сталося в Чорнобилі.

К’єлл вважає, що аварія, яка сталася на японській АЕС «Фукусіма-1» у 2011 році, свідчить про те, що ядерна енергетика, як і раніше, є дуже небезпечною. «Це може мати наслідки упродовж багатьох років, упродовж тисячі років», каже він, дивлячись у бік красивих та отруєних гір його предків. Та наголошує: «Ми не маємо права псувати цей світ для наших нащадків».