Віктор Черецький
Про нові знахідки у «справі російської мафії в Іспанії» кореспонденту Радіо Свобода у Мадриді розповіли професор права Мадридського університету доктор Антонія Сантос, яка не перший рік уважно стежить за цією історією, а також іспанські адвокати та журналісти.
Ажіотаж, викликаний в Росії публікацією в різних ЗМІ матеріалів іспанської прокуратури щодо так званої «російської мафії», яка діяла в минулому десятилітті в Іспанії, та її зв'язків з високопоставленими російськими чиновниками, був сприйнятий у Мадриді з певним подивом. Іспанці вважають подібну реакцію запізнілою. Однак про «справу російської мафії в Іспанії» російська преса писала не раз – можливо, черговий сплеск інтересу до неї справді викликаний лише гучним антикорупційним розслідуванням Олексія Навального, хоча обвинувальний висновок іспанська прокуратура підготувала ще навесні. Головні обвинувачені – Геннадій Петров і Олександр Малишев – були арештовані в Іспанії в 2008 році, але незабаром їх відпустили під підписку про невиїзд, після чого обидва зникли в Росії. Там же перебуває ще один обвинувачений, син Геннадія Петрова Антон, та інші фігуранти справи.
Цією історією іспанські слідчі почали займатися близько 10 років тому, а пік розслідування припав на червень 2008 року, коли під час поліцейської операції під кодовою назвою «Трійка» були арештовані два десятки росіян. Головним підозрюваним називався раніше засуджений у Росії Геннадій Петров, а його основними подільниками – вихідці з Петербурга Олександр Малишев і Леонід Христофоров. Вони звинувачувалися у відмиванні за допомогою іспанських посередників великих сум, отриманих від злочинної діяльності в Росії: вимагання, наркоторгівлі, замовних вбивств, а також від корупційних діянь чиновників. Під час слідства були встановлені тісні зв'язки підозрюваних з вищими російськими урядовцями. Одним з епізодів справи стало навіть завоювання футбольним клубом «Зеніт» із Санкт-Петербурга кубка УЄФА – за даними члена Національної судової палати Іспанії Бальтасара Гарсона, який посилався у 2008 році на дані телефонного прослуховування Петрова, члени «Трійки» підкупили низку відомих футбольних клубів, щоб забезпечити команді перемогу в найпрестижнішому європейському турнірі.
Професор права Мадридського університету, доктор Антонія Сантос, яка стежила за цією справою з самого початку, здивована тим, що в Росії на офіційному рівні їй не надається особливого значення, адже, за її словами, саме співробітники російських правоохоронних органів брали в розслідуванні найактивнішу участь. Наприклад, вони допомогли встановити зв'язки, що були у фігурантів справи, з високопоставленими російськими чиновниками. Саме на інформацію, отриману з Москви, посилається іспанська прокуратура у своїх документах. Однак і без цих посилань зрозуміло: без допомоги російських професіоналів іспанці, наприклад, не змогли б розібратися з прослуховуванням телефонних розмов фігурантів «Трійки», які проводилися з 2006 року. У цих прослуховуваннях ніхто не фігурував під своїм прізвищем – контакти згадувалися за іменами чи прізвиськами. Йдеться, як мовиться в матеріалах прокуратури, про голову Слідчого комітету Росії Олександра Бастрикіна, якому Петров, використовуючи свої контакти в Росії, нібито допоміг зробити службову кар'єру, колишнього міністра оборони Росії Анатолія Сердюкова, колишнього прем'єр-міністра Росії Віктора Зубкова, генерал-полковника МВС Росії Миколу Аулова та інших.
Іспанським слідчим інформація про зв'язки підозрюваних була потрібна в основному для «антуражу», щоб зрозуміти їхню роль, місце і можливості в передбачуваних кримінальних структурах. Але чому ця інформація не використовувалася в Росії, наприклад, для боротьби з корупцією у вищих сферах влади, іспанцям не зрозуміло. На їхню думку, «Трійка» з самого початку повинна була більше цікавити Москву, ніж Мадрид. Адже саме з Росії витікали десятки мільйонів доларів і євро. Вони вкладалися Петровим і його подільниками в нерухомість, в банківські активи – і не тільки в Іспанії, але і в інших країнах, говорить Антонія Сантос.
Тим часом під час слідства з'ясувалося, що гроші Петрова, хоча і вважалися кримінальними, надходили до Іспанії, мабуть, завдяки його російським зв'язкам, цілком легально, під надійним «дахом», тобто вже «відмитими» через російські банки. Тож головне обвинувачення у «відмиванні» грошей виявилося практично не доведеним.
Як складалася доля фігурантів «Трійки» після арешту? Спочатку їх взяли під варту, але досить швидко були відпущені до суду під заставу – без права покидати Іспанію. Тим не менше, той же Петров виїхав до Росії. Його відпустили нібито для догляду за хворою тещею. Зрозуміло, він не повернувся. Не повернулися з «відпусток» до Росії й інші фігуранти справи. Тепер, щоправда, іспанці оголосили їх у міжнародний розшук.
Адвокат, що спеціалізується на кримінальних справах, Хуліо Мартін Гомес вважає, що росіян відпустили не просто так. Адже звинувачення у «відмиванні» грошей розвалилося. А раз підозрювані відсутні, то і суду, і можливого виправдувального вироку не буде. Будь-яке виправдання в гучній справі могло серйозно похитнути репутацію слідчих органів.
Однак іспанці, схоже, ніколи особливо і не прагнули запроторювати у в'язницю росіян. Для них головне було позбутися подібної публіки. Такої думки дотримується мадридський журналіст Пабло Муньос, який веде судову хроніку в газеті ABC.
«Довгострокова стратегія Іспанії полягає в тому, щоб прибрати подібну публіку з країни. Їм тут нічого робити. Іспанія не хоче їхніх брудних грошей. Удари по мафії наносяться послідовно – один за іншим протягом останніх років. Йдеться про тривалу роботу. Наївно вважати, що з мафією можна покінчити відразу. Іспанія як держава, що охороняє свій суверенітет і свою безпеку, буде продовжувати цю боротьбу. Основне – дати зрозуміти мафіозі, що вони повинні забратися геть з Іспанії та з Євросоюзу. Нехай котяться на всі чотири сторони – ми не хочемо , щоб вони жили серед нас», – вважає Пабло Муньос.
Водночас іспанські експерти, що поділилися з Радіо Свобода своєю думкою щодо ситуації навколо справи «Трійки», вважають, що Іспанія зробила достатньо для викриття фігурантів цієї справи. Чи буде ця історія мати продовження, залежить лише від російської сторони.
Повний текст матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода
