Учасникам дій АТО, вимушеним переселенцям, людям, які втратили свої домівки, своїх близьких, необхідна психологічна допомога. В Україні поки що не так поширена практика звертатись по допомогу до професійних психологів. Однак є організації – зокрема «Карітас України», які беруть під свою опіку таких людей. Цими днями в Празі пройшов тренінг для психологів із України. Чи мають чеські психологи більше досвіду з таких програм? Чи ця міжнародна програма саме для допомоги Україні? Про це у празькому бюро Радіо Свобода була розмова із Тетяною Назаренко – психологом, арт-терапевтом із Києва та Людмилою Сухарєвою – із «Карітас України» зі Львова.
Людмила Сухарєва: Завдяки «Карітасу Чеської Республіки» і співпраці з «Карітасом України» був організований цей проект, туди запросили спеціалістів, які вже пройшли попередні тренінги з надання першої психологічної допомоги і кризової інтервенції, ми пройшли відповідний відбір і – згідно з певними критеріями – і ми були запрошені до Праги. Саме тут було проведене навчання наприкінці жовтня. Чеські спеціалісти мають більший досвід роботи в цьому напрямку. А оскільки Україна досі була мирною державою, в нас не було такої сильної потреби – як працювати з травмою, як надавати допомогу в стресовій ситуації, як давати раду собі, надавати допомогу в умовах війни.
– Чи були відкриття для вас, чи ви дізналися чогось такого на цьому тренінгу, що для вас раніше було невідомим?
– Завдяки цьому навчанню ми здобули дуже багато нових знань і навиків, особливо практичних. У нас вже був певний досвід роботи і знань у наданні допомоги потерпілим, але завдяки цьому тренінгу наші знання стали більш структуровані. Також наші чеські колеги дали нам можливість підготувати саме тут тренерів, які після повернення в Україну зможуть навчати інших і ділитися досвідом з українськими фахівцями в наданні першої психологічної допомоги, кризової інтервенції як і в роботі з травмою, і роботі з дітьми.
– Тетяну Назаренко запитаю: із назви Вашої діяльності можна зробити висновок, що Ви допомагаєте виліковувати психологічні травми мистецтвом. Так я особисто це зрозуміла. Як це діє? Чи можете Ви навести якісь приклади?
Тетяна Назаренко: Крім того, що я є волонтером психологічної кризової служби, в мене ще є суспільна діяльність, я також є членом правління Всеукраїнської терапевтичної асоціації. І мистецтво в усі часи було тим, що зцілює душу людини, тим, що дає дуже багато ресурсу, і тим, що заспокоює людину. Ще за часів Майдану ми все це могли спостерігати, як дуже багато було різного мистецтва: і розписували казки, і розписувалися картини, писали вірші, декілька книжок написано авторами на Майдані. Все це має зцілюючий ефект. Якщо ми будемо казати про травмотерапію яка є наразі актуальною, то робота з травмою саме через арт, саме через творчість – вона надає дуже багато ресурсу для людини і вона може зцілювати психологічну травму навіть тоді, коли ця травма не може бути вербалізована і висловлена. Так і її можна – цю травматичну ситуацію – зліпити або намалювати, або прокричати і за допомогою арт-терапевта ця травма буде зцілена.
– Практика звертатися до психологів, коли у людей є якийсь негативний досвід, більш розповсюджена на Заході. В Україні ж зараз дуже багато людей із негативним досвідом – зокрема, ми знаємо про військових, які повертаються зі зони АТО, яким не дуже легко впоратися з тим, що вони бачили, кого вони втратили. Також біженцям, які втратили свої домівки. Ці люди не звикли звертатися по допомогу до психолога чи до лікаря, вони переважно звертаються до друзів чи просто замикаються в собі. Як ви цих людей знаходите?
Кризовий психолог займає активну позицію і у більшості випадків сам іде до своїх клієнтівТетяна Назаренко
– Позиція кризового психолога передбачає більш активну роль психолога, ніж ми звикли бачити. Це не є психолог, який сидить у кабінеті і чекає, коли до нього прийдуть клієнти. Кризовий психолог займає активну позицію і у більшості випадків сам іде до своїх клієнтів. Фахівці з психологічної кризової служби займають таку активну позицію. Вони самі виїжджають до вимушених переселенців у місця, де ті живуть зараз, вони виїжджають у ті місця, де ці люди отримують гуманітарну допомогу. Я і мої колеги виїжджаємо в зону АТО для того, щоб навчити наших військовослужбовців: як справлятися з бойовим стресом, які психологічні наслідки вони можуть отримати в результаті бойових дій, що з цими наслідками робити і як грамотно надати першу психологічну допомогу собі і своїм бойовим товаришам.
