Аудіо, відео і фотоматеріали з історії Євромайдану об’єднають у міжнародному проекті «Пам’ять Майдану». Його розпочали Фонд збереження пам’яті Майдану спільно з Київським університетом імені Бориса Грінченка, Українським Інститутом національної пам’яті і Дослідним центром Східної Європи Бременського університету Німеччини (містить один з найбільших архівів щодо дисидентського руху в СРСР).
«Після 21 лютого, коли я переглядала свою сторінку у Фейсбуці, побачила, що дуже багато людей шукають зустрічі. Я зробила оголошення, щоб люди прийшли і виговорилися, а ми змогли записати ці свідчення, спогади. Ми тоді думали, що зможемо використати це у суді, якщо буде така потреба. І тоді я зрозуміла, що це потрібно, потрібно мені, людям, країні. Пам’ятаю, як казали «я крапля в океані», а ці спогади – краплі пам’яті Майдану», – розповіла режисер, кінодокументаліст Наталія Машталер.
Починаючи з лютого, ініціатори проекту вже зібрали близько 150 аудіозаписів і сотню відеозаписів тривалістю більше 100 годин.
«Ми не претендуємо на свій особливий архів. Ми прекрасно розуміємо, що Майдан і пам’ять про нього не належить нікому і разом з тим належить всім. Минуле не буває однозначним, воно швидко відходить і потім з’являється декілька минулих. Наше завдання його зберегти і уникнути перекручувань», – пояснює правозахисник, президент Асоціації психіатрів України, дисидент Семен Глузман.
Усі зібрані свідчення будуть об’єднані у спеціальний архів, яким змогли б користуватися, як українські дослідники, яким цікавий феномен української революції, так і іноземні. Для останніх копія архіву буде створена у Німеччині.
