Неоголошена війна Росії на сході України

Державний департамент США в середині липня оприлюднив ґрунтовний прес-реліз, в якому навів список свідчень причетності Росії до підтримки сепаратистів на сході України. Йдеться не тільки про озброєння, а й про людські ресурси. У бойових підрозділах угруповань «ДНР» та «ЛНР», які в Україні визнані терористичними, воює багато російських громадян. Самі ж угруповання очолюють також російські громадяни. Так само нікого не дивує, що колишній президент України Янукович і його найближче оточення, яких звинувачують на батьківщині у злочинах, перебувають на території Росії.

Які б обтічні формулювання не вигадували б політики, на сході України йде неоголошена війна. На думку експертів, те, що Росія офіційно не вводила війська на Донбас, не змінює суті справи. Де-факто російські громадяни, які володіють різними видами озброєнь і мають професійну військову підготовку, воюють на боці сепаратистів.

Як зазначають правозахисники, Росія використовує практику подвійних стандартів. І одних своїх громадян за бажання воювати засуджує, інших же не тільки прикриває, але і заохочує, говорить заступник директора Московського бюро Human Rights Watch Тетяна Локшина.

«На жаль, Росія з усією очевидністю не припиняє потік своїх громадян, які бажають повоювати на Сході України. Хоча з точки зору російського права це неприпустимо. Це може кваліфікуватися як найманство і є злочином. І, звичайно, тут у наявності політика подвійних стандартів. Бо якщо йдеться про громадян Росії, з Північного Кавказу, які відправляються воювати до Сирії, а такі безумовно є, то тут російська держава з цим дуже агресивно бореться. А в даному випадку, коли мова також йде про російських громадян, які відправляються воювати в іншу країну, з цим ніхто не бореться. Більш того в центрі Москви існують пункти збору грошей на допомогу ополченським формуванням в Україні, включаючи збори грошей на зброю», – зазначила Локшина.

Найманці чи добровольці?

Проте інший правозахисник, голова правління правозахисного товариства «Меморіал» Олександр Черкасов вважає, що не всі російські громадяни, що потрапили до України і воюють там зі зброєю в руках, є найманці. Бо це визначення стосується тільки тих, для кого війна – це заробіток. Що ж до росіян, які воюють в Україні, то більшою мірою, вони роблять це з ідейних міркувань.

«Що відбувається на сході України? Чи є там люди з Росії? Безумовно, є. Питання – хто вони такі? У мене таке відчуття, що, насамперед, це ентузіасти і добровольці. Довести їх саме найманий статус буде дуже і дуже важко. Не тому що, документів не знайти, а тому що вони по натурі ось такі. Може бути, на місці вони розуміють, що дещо помилилися століттям і помилилися країною, і що все зовсім не так. Але з третього боку, сама по собі стаття найманство у світовій практиці ніде не застосовувалася успішно. Якщо говорити про російське законодавство, там була більш зрозуміла стаття – участь у незаконних збройних формуваннях. Але, на жаль, зовсім недавно в цю статтю були внесені істотні поправки. Виявляється, тепер у нас карається участь не в будь-якому збройному формуванні, а в тому, яке діє проти інтересів Росії. Чесно сказати, це дивне нововведення… Багато – сотні, може бути тисячі бойовиків із Північного Кавказу воюють зараз в Сирії. Потім, між іншим, вони повернуться назад. Це проблема. Але для того, щоб якось врахувати цей аспект і це майбутнє, були розвинені відповідні статті. Щоб карати тих бойовиків, котрі відправляються на чужі війни, щоб потім повернутися додому і тут теж брати участь у незаконних збройних формуваннях», – сказав Олександр Черкасов в інтерв’ю Радіо Свобода.

Неоголошена війна

Ким би не були озброєні росіяни, що прийшли воювати в Україну, ті злочини, які вчиняються на сході України, повинні бути розцінені як військові злочини, вважає Тетяна Локшина.

«Наша організація кілька тижнів тому випустила заяву про те, що ми розглядаємо ситуацію, як внутрішній збройний конфлікт з точки зору міжнародного права. І ось зовсім недавно, буквально кілька днів тому, з подібною заявою виступив Міжнародний Червоний Хрест – головний арбітр збройних конфліктів. Це збройний конфлікт, в якому, зокрема, відбуваються військові злочини. Військові злочини повинні бути покарані», – наголосила Локшина.

Викрадання, тортури, вбивства

Правозахисники кажуть, що на сході України поширені вбивства, тортури і викрадання. Одна з найгучніших історій останнього місяця – історія української льотчиці Надії Савченко, яка після полону сепаратистів потрапила у Воронезький СІЗО. І тепер її звинувачують у вбивстві російських журналістів. Адвокати Савченко наполягають, що на російській території вона опинилася в результаті викрадення. За російськими законами, викрадення є кримінальним злочином, який тягне за собою покарання. Але цей випадок особливий говорить один із адвокатів Надії Савченко Марк Фейгін.

«Ну звичайно, покарання були, але у нас зовсім інша ситуація. У нас проблема в тому, що все це відбувається на тлі величезного міждержавного конфлікту, війна плюс безумовно політичні конотації. Вони абсолютно очевидні і лежать на поверхні. Тому тут виступає винуватцем практично держава російська і тому сама себе вона карати не буде», – зауважує адвокат.

Росія повинна відповідати правдиво – Фейгін

Адвокати Надії Савченко готують скаргу до Європейського суду з прав людини. За словами Марка Фейгіна, шансів довести, що Савченко опинилася на території сусідньої держави законно, у Росії практично немає.

«Європейський суд, звичайно, ґрунтується більше на процесуальних порушеннях. Контекстуальні речі, що стосуються політики, він звичайно враховує. Але все-таки насамперед це процесуальні порушення. І якщо додаткові питання будуть по додатковому кейсу з приводу арешту та викрадення, то Росії доведеться відповісти на ці питання. А вона ж правдиво повинна відповідати. Якщо вони не будуть брехати про те, що вона сама приїхала під виглядом біженки, то це треба довести. Треба пред’явити переконливі свідчення, того, що закон стосовно неї не порушувався. І що її дійсно перемістили законно. Я не дуже уявляю, як це може бути і що може власне представити Росія», – зазначає Марк Фейгін.

Паралелі війни

Багато хто порівнює сьогоднішній збройний конфлікт на сході України з війною на Балканах в 90-х роках минулого століття. Однак на думку представника Human Rights Watch Тетяни Локшиної, що стосується військових злочинів, більш правомірне порівняння з Чеченської війною.

«В принципі, якщо проводити паралелі, паралелі потрібно проводити не тільки з Балканами. Паралелі можна проводити з Південною Осетією, можна проводити з Чечнею. Я сама в Чечні працювала дуже багато років. І коли ми стали документувати перші справи про тортури з боку «ополченців», то рівень подібності цих інтерв’ю з тими, які я енну кількість років тому збирала в Чечні, був просто кричущим. Тобто тобі здавалося, що тебе туди відкинуло ось в ті реалії. Люди розповідали історії, які були дуже співзвучні тим історіям, які ми чули в Чечні. Як їх викрадали, як їх із мішком на голові кудись волокли, як перевозили з місця на місце, як саме їх катували. Ось усі ці подробиці, і що від них хотіли. Це було дуже схоже на ті випадки, які ми документували в Україні. У нас ціла низка подібних справ, які ми документували з весни – якщо я не помиляюся, з квітня», – сказала Тетяна Локшина.

Правозахисники впевнені – військові злочини повинні бути покарані. І історія знає чимало прикладів, коли з плином часу злочинці опинялися на лаві підсудних. Як вважає більшість експертів, російська судова система навряд чи здатна покарати тих, хто здійснює зараз злочини на сході України. Однак у міжнародних судах їх, швидше за все, чекає справедлива відплата.