Україна у вогні війни за свободу

Україна постала нині, після проміжної перемоги Євромайдану над внутрішньою авторитарною верхівкою, перед головною силою, головним ворогом свободи українців – авторитаризмом Кремля, котрий з люті за поразку свого недолугого «дитяти», Януковича, розв’язав проти українців небачену тотальну війну. Її називають гібридною. Йдеться і про використання підступних методів кримінальних злочинців та бездушних негідників у військовій формі армії Росії.

Якщо українців охопить тепер загальний відчай, що породжується втратою самобутньої особистості, прагнення до свободи, то Україна стане жертвою російського фашизму і її свобода може згоріти у вогні лютої війни, що її розв’язали ідеологи «русского мира», на теренах України.

Хоча чимало українців вважають, що нарешті настав час розквитатися з тоталітарною Москвою за всі образи і багатомільйонні жертви, що чинилися нею проти свободи і незалежності України. Так думає і відомий український громадський діяч, поет, Дмитро Павличко, з яким поспілкувалося Радіо Свобода. А першим запитанням до нього було: «Чи була б можливою відкрита агресія Путіна проти України, якби Євромайдану не було?»

– Вона була б, лише можливо в інший час. Але агресія Путіна є продовженням безкінечної агресії Москви проти свободи українців. Завжди, на всіх етапах української історії, відбувалося фактично те, що відбувається сьогодні. Тільки це має все в інший час різні форми. Звичайно, путінська Москва використала таку вигідну ситуацію для себе, коли після Майдану, який вигнав цього агента Кремля, тоді в Києві не було справжньої влади, фактично влада була під великим впливом того, що творив Янукович і його поплічники. Тому ми маємо сьогодні такі факти, коли міліція, ті колишні чиновники Януковича, всі легко йдуть на зраду.

Але я вважаю, що Господь Бог дав Україні щасливу нагоду, нарешті розрахуватися за все, що зробила царська, комуністична і путінська Росія проти України. Ви мабуть читали і знаєте, що після Полтави Петро Перший дав команду не вбивати, не стріляти, не вішати, а закатувати до смерті палицями козацькі села, козацькі райони навколо Полтави і взагалі по всій Україні. Пішли вояки Петра Першого і на Січ. Але тоді з причини, що кошовий отаман, який фактично був союзником Мазепи, і скликав під Полтаву головні козацькі збройні сили, на Січі козаків майже не було. А ті, що там були, вони сіли на човни і, знаючи, що на них суне Москва, втекли. І що зробили тоді росіяни, Петрові вояки, вони розкопали козацький цвинтар на Січі і розвели вогонь з козацьких тлінних останків. І я все це читав і щось подібне й сам пережив. Думаю, що тоді горіла там наша мова, наша зброя, наша пісня. Україна з того часу взагалі стояла у вогні, вона була як єретик поставлений на стосі. І тепер, нарешті, Україна має вийти з цього костра, коли її не пускають.
Те, що робиться у нас на сході, де надалі підпалюють цей вогонь прислужники Москви, щоб Україна й далі стояла у полум’ї, як казав ще Олександр Довженко, «Україна у вогні». Та все ж Україна вийде із костра, вийде! Але тут важливо нам пам’ятати, що ми переможемо у цій війні, тому що ціна дуже висока сьогодні для українців.

Думаю, що прийшов час і Європа та Америка зрозуміли, що означає тепер російська імперія. Там ніколи не може бути демократії, тому що на цих просторах стільки народів брутально знищено було. Я думаю, що нарешті світ весь збагнув, якщо буде віддана Україна тепер наново під російську руку, то перед світом постане нова агресивна імперія Москви, котра стане загрозою для всього світу.

Ми повинні розуміти, що жертви будуть з нашого боку, вони вже є і ще будуть. Але це жертви, котрі додаються до тієї Небесної Сотні, що загинула на Майдані і до тих сотень УПА, які були знищені після війни, які воювали до 1960 року фактично в Західній Україні, і до тих всіх, взагалі, козаків, які були вигнані на роботу у Петербурзі, коли його будували, а потім тих козаків, Войнаровського, на Сибір погнали. Там на Сибіру в болотах наших кісток найбільше, більше, мабуть, як в Україні. Тому ми маємо розрахуватися нарешті за це все.

Має наступити такий період в історії слов’янської так званої цієї Європи, коли Росія повинна запам’ятати, що Україна – це держава, держава, яку не поборете ніколи, тому, що вона вистояла навіть у тих часах, коли немала зброї, коли вона не мала армії. Вона вистояла, тому що вона мала Тараса Шевченка, Івана Франка, багатьох інших свої пророків. Я знаю, я вірую, що ми переможемо!

– Пане Павличко, як Ви вважаєте, ідеї Майдану цими новими подіями перекреслені, чи вони все ж будуть втілені в життя?

– Ці люди з Майдану, вони не можуть бути перекреслені. Це сталося, це вже є. Інша річ, що ми не встигли оцю силу, оцю енергію Майдану належно організувати. Я не можу збагнути, чому досі на Майдані, тому Майдані, де все можна було давно вже все позамітати, там ще стоять сотні. Тому що, мабуть, немає зброї для них. Мабуть держава наша не може зрозуміти, що це якраз ті батальйони мають бути покликані, це ж люди готові. Майдан виріс в українську армію. Тому й Путін фактично злякався, бо він страшно боявся, що ця армія піде на схід і там підніметься цей патріотизм, котрий захопив середню і західну Україну. Майданівська енергія цих людей нікуди не зникла, вона є і вона нікуди не пропаде.

Нас застала Росія тоді, коли у нас6 фактично, завдяки Януковичу, немає армії. Російські засланці, десантники і негідники оці, ті що розтинають животи нашим патріотам, ті кати, які прийшли з досвідом Чечні, лякали в Криму людей, а тепер на сході України чинять свавілля. А наші командир кажуть, що ми не можемо з ними воювати, тому, що вони прикриваються нашим народом, а наші вояки не сміють стріляти у невинних людей. Звичайно, що не сміють, але військові майстри, які в армії завжди були і є, вони можуть зробити це вміло. Ми можемо і повинні знищити цих людей, з ними не можна вести переговори.

– Як Ви вважаєте, це війна тепер, що йде на сході України?

– Так, це війна, аякже ж. Це війна. І причому, як Ви тепер придивитеся до неї, то Ви зрозумієте, що Путінові не треба вводити танки й армію. Він хоче створити і практично створив за гроші, зібрав банду наркоманів, убивць, криміналів різних. Я думаю, що їх вже кілька тисяч є, саме громадян Росії, військових, які керують цим усім. Мусить відбутися фронтова зустріч між тими, що опинилися у Слов’янську, та нашими вояками. І це вже є фронт. Це є вже окопи, це є вже наступ. Тому війна у нас стала фактом, гинуть люди. І треба розуміти, що цей фронт може сунутися до нас. Ці гроші, які йдуть з Росії, вони розпливаються по всій Україні.

Ми повинні знати, що у нас війна може бути на кожному кроці. Ми повинні організуватися по всіх селах і по всіх районах та пам’ятати, що ці люди можуть доповзти до Львова і до Ужгорода. І будуть вони шукати і будуть вони знаходити всюди негідників. Тому я думаю, що цей вогонь палатиме всюди і буде вчити нас і наших ворогів, що ми не поступимося ніяким чином. І на сході України, таких людей, як Рибак, трагічно загиблий від рук нелюдів, є там мільйони. І нам треба зробити так, щоб ці люди встали і треба їм дати зброю і треба щоб вони самі захищалися, разом із нашою армією. Доти, допоки ми самі не візьмемося за зброю і не будемо самі оборонятися, доти нам ніхто не допоможе.

– Пане Павличко, але чи ці українські керманичі, сьогоднішні лідери, здатні організувати народ на цю війну?

– Безперечно. Ці керівники є, де я симпатизую, зокрема, прем’єру Арсенію Яценюку. Фактично він показав себе як державний патріот і розумний лідер. Що стосується Олександра Турчинова, то мені важче так сказати. Але я не маю підстави сказати, що він спеціально так робить, я думаю, що він дещо помиляється з-за складності ситуацій, в яких він є. Але я вважаю, що він повинен бути критикований.

– Але кажуть, що Юлія Тимошенко, насправді, керує владою в Києві?

– Вона керує, тому, що Юлія Тимошенко й Турчинов – це люди з одного яйця. Тому й там відбувається у нас ситуація неприємна. Я допомагаю тепер Петру Порошенку і вважаю, що президентом України має бути і буде Петро Порошенко, бо він вже фактично в опитуваннях набирає переважну більшість, бо він належить до числа людей, які уміють єднатися з іншими. Те що сталося, коли вони об’єдналися з Кличком, це сталося перший раз в українській історії, коли приповідка, що два козаки – це три гетьмани – виявилася не дійсною.

Коли я тепер прочитав, як Юлія Тимошенко з Януковичем об’єднувалася, планувала на 30 років захопити з ним разом Україну, і я ще інших багато речей знаю, то я не можу тепер нічого сказати, тому що вона йде за плечами Порошенка. Їй би треба було б показати тепер, хто вона, якщо вона патріот. Але вона мабуть цього не зробить.

– Пане Павличко, але дехто каже сьогодні, що інтереси Путіна і Тимошенко співпадають сьогодні, щоб саме зірвати ці вибори президента?

– Звичайно. Якщо Тимошенко, не дай Боже, буде виступати з такою ж пропозицією, як Путін, Росія, що вибори, мовляв, треба перенести, відкласти, бо це нібито неможливо у час такий гострий їх проводити, то я думаю, що ця ідея не пройде. Народ обов’язково прийде на вибори і якщо навіть у якихось областях ці вибори будуть перекреслені оцими озброєними «зеленими чоловічками», московськими, але все одно ми будемо мати обраного і легітимного президента і тоді вже справді почнеться справжня антитерористична операція проти ворогів України.