У фокусі цьогорічного книжкового ярмарку в Лейпцигу, який триває цими днями в Німеччині, – література України, Польщі і Білорусі. Ігор Померанцев, відомий письменник і оглядач російської редакції Радіо Свобода, поділився своїми спостереженнями про цю подію.
– Куратори Лейпцизького ярмарку визнали, що література з регіону Східної Європи не викликає в Німеччині дуже великого зацікавлення і захотіли це змінити. З того, що ви бачите зараз – чи вдається привернути більшу увагу, зокрема, до української літератури?
– Тут є два українські стенди. Один трохи більший, – це «Форум видавців», вони приїхали на запрошення лейпцизького ярмарку. Я думаю, що в них є субсидія від фонду Ахметова. Інший стенд український – це літературний поетичний фестиваль «Meridian Czernowitz» (Чернівецький меридіан»), він приїхав за допомогою Інституту Гете – це німецька установа. Приїхали українські письменники, велетні української літератури. Я був на читаннях Юрія Андруховича, Сергія Жадана, тут є Оксана Забужко, і це всі відомі письменники у Німеччині, але всі вони приїхали на запрошення німецьких видавців. Тобто, все ж таки, Україні ще не вистачає грошей, щоб субсидувати своїх письменників.
– Власне, я бачила таку інформацію, що книжковий ярмарок в Лейпцигу надав «Форуму видавців» безкоштовне невелике таке приміщення – всього 10 квадратних метрів, а загальна площа ярмарку – це 69 тисяч квадратних метрів. Чи не загубилася Україна на цьому тлі? Чи так не можна вимірювати вплив?
– Поруч із цими двома стендами – «Форуму видавців» і «Meridian Czernowitz» – там поруч із нами є така велика зала, де ми виступаємо і завжди є люди, хтось приходить, і окремо в нас був літературний вечір вчора в Лейпцигу, поза ярмарком. Слухайте – це Німеччина! Якщо тут Україна, Білорусь і Польща – у фокусі, то це означає для німецького читача, що треба йти на цих письменників.
– Розкажіть більше з чим, власне, Ви приїхали до Лейпцига?
– Це наш фестиваль, міжнародний німецько-український фестиваль. При фестивалі є такі книжкові проекти і там є книжка «ZeitZug: Czernowitz-Prag-Wien» («Потяг часу: Чернівці, Прага, Відень»). Це – дві поетеси, які зустрілися в Чернівцях: австрійська поетеса Мілена Фіндайз і українська поетеса Ірина Вікирчак, і в цьому повітрі Чернівців народилася ця книжка. Це було таке перехрещення двох мов, традиційних буковинських мов – німецької та української. Цей проект представлений. Потім є книжка Юрія Андруховича остання – «Лексикон інтимних міст», є мої «Винарні», ще є «Антології». Але там є завжди, знаєте, як таке татуювання на шкірі, в кожній книжці є слово: «Чернівці». І у Юрія Андруховича є, одна з найкращих частин, фрагмент його книжки якраз про Чернівці і, навіть, в моїх віршах про вино є Буковина.
– У Лейпцигу триває читацький марафон. Чи Ви берете в ньому участь?
– Так, так! Я вже двічі виступав.
– І це саме «Винарні»?
– Ні. «Винарні», можливо, ще їх чекає свій зоряний час. Але вчора (15 березня) був літературний вечір «Міфологія Чернівців» і це було дуже цікаво і багато людей прийшли. Бо це, все ж таки, знакове місце для багатьох людей, які цінують австрійську і українську літературу. Слухайте, це навіть не наша ідея була назвати «Міфологія Чернівців». Це – німецька ідея. Для них «Czernowitz» – це така Атлантида, це міфи, це легенди і, я думаю, що я в добрій компанії.
– Куратори Лейпцизького ярмарку визнали, що література з регіону Східної Європи не викликає в Німеччині дуже великого зацікавлення і захотіли це змінити. З того, що ви бачите зараз – чи вдається привернути більшу увагу, зокрема, до української літератури?
– Тут є два українські стенди. Один трохи більший, – це «Форум видавців», вони приїхали на запрошення лейпцизького ярмарку. Я думаю, що в них є субсидія від фонду Ахметова. Інший стенд український – це літературний поетичний фестиваль «Meridian Czernowitz» (Чернівецький меридіан»), він приїхав за допомогою Інституту Гете – це німецька установа. Приїхали українські письменники, велетні української літератури. Я був на читаннях Юрія Андруховича, Сергія Жадана, тут є Оксана Забужко, і це всі відомі письменники у Німеччині, але всі вони приїхали на запрошення німецьких видавців. Тобто, все ж таки, Україні ще не вистачає грошей, щоб субсидувати своїх письменників.
– Власне, я бачила таку інформацію, що книжковий ярмарок в Лейпцигу надав «Форуму видавців» безкоштовне невелике таке приміщення – всього 10 квадратних метрів, а загальна площа ярмарку – це 69 тисяч квадратних метрів. Чи не загубилася Україна на цьому тлі? Чи так не можна вимірювати вплив?
– Поруч із цими двома стендами – «Форуму видавців» і «Meridian Czernowitz» – там поруч із нами є така велика зала, де ми виступаємо і завжди є люди, хтось приходить, і окремо в нас був літературний вечір вчора в Лейпцигу, поза ярмарком. Слухайте – це Німеччина! Якщо тут Україна, Білорусь і Польща – у фокусі, то це означає для німецького читача, що треба йти на цих письменників.
– Розкажіть більше з чим, власне, Ви приїхали до Лейпцига?
– Це наш фестиваль, міжнародний німецько-український фестиваль. При фестивалі є такі книжкові проекти і там є книжка «ZeitZug: Czernowitz-Prag-Wien» («Потяг часу: Чернівці, Прага, Відень»). Це – дві поетеси, які зустрілися в Чернівцях: австрійська поетеса Мілена Фіндайз і українська поетеса Ірина Вікирчак, і в цьому повітрі Чернівців народилася ця книжка. Це було таке перехрещення двох мов, традиційних буковинських мов – німецької та української. Цей проект представлений. Потім є книжка Юрія Андруховича остання – «Лексикон інтимних міст», є мої «Винарні», ще є «Антології». Але там є завжди, знаєте, як таке татуювання на шкірі, в кожній книжці є слово: «Чернівці». І у Юрія Андруховича є, одна з найкращих частин, фрагмент його книжки якраз про Чернівці і, навіть, в моїх віршах про вино є Буковина.
– У Лейпцигу триває читацький марафон. Чи Ви берете в ньому участь?
– Так, так! Я вже двічі виступав.
– І це саме «Винарні»?
– Ні. «Винарні», можливо, ще їх чекає свій зоряний час. Але вчора (15 березня) був літературний вечір «Міфологія Чернівців» і це було дуже цікаво і багато людей прийшли. Бо це, все ж таки, знакове місце для багатьох людей, які цінують австрійську і українську літературу. Слухайте, це навіть не наша ідея була назвати «Міфологія Чернівців». Це – німецька ідея. Для них «Czernowitz» – це така Атлантида, це міфи, це легенди і, я думаю, що я в добрій компанії.
