Перший попався: волинський розмальовувач білборду виявився… художником

Луцьк – Від початку року в різних куточках України під удар потрапляють білборди із зображенням Віктора Януковича. У Ковельському районному суді на Волині герой однієї такої історії, 73-річний Валентин Данилюк отримав «по заслугах»: суддя минулого тижня присудив йому штраф за дрібне хуліганство. Що змусило романтика за натурою і законослухняного, як він запевняє, громадянина намотати на палицю ганчірку і розмальовувати зображення Президента України?

Білборд із вітанням Президента бовваніє на 71-му кілометрі автошляху «Ковель – Чернівці» ще з осені. Художник, який не раз проходив повз нього пішки, каже, що рішення прикрасити образ на щиті виникло спонтанно, тим паче що фарби – завжди при ньому.

«Я чув, що десь показували, що десь там замазали, заляпали, але я на те не звертав уваги. А чому так зробив? – Восени ходив туди в Дубову, і там постійно переді мною цей Янукович стоїть на білборді цьому. Мені то вже надоїло, і я вирішив йому домалювати вуса Йосипа Віссаріоновича, так як іде все до тоталітаризму…» – каже Валентин Данилюк.

Злочин і кара

Автівку, яка стояла неподалік, чоловік не зауважив. Не сподівався, що волинські міліціонери пильнують біля білбордів незгірш, ніж на міських вулицях.

«І я тільки взявся – вони вискочили з машини, мене за руки, повели в міліцію: давай відбитки пальців… На другий день уточнюють, на третій день викликають знов, написали і везуть мене в суд», – розповідає художник.

Розмова в суді була короткою. Валентин Петрович каже, що очікував більшого покарання.

«Але суддя дуже славний чоловік – розумний, молодий, симпатичний. Суддя дивиться: «Чого ж Ви так по-хуліганськи?» – я кажу: «Всі по-різному реагують – одні яйця кидають, інші ще якось. А я мирно, спокійно, без мінімальних образ – я ж жакета не зіпсув Януковичу яйцем…» І суддя каже: «Я вам даю мінімальний штраф – 51 гривню». – Ну дякую. Заплатив, і тепер маю спокій», – каже Валентин Данилюк.

Хуліган мимоволі

Чоловік щодо вчинку не шкодує, але подібного повторювати не збирається, бо за своєю натурою не хуліган, каже він.

«Ну, але вже настільки допік оцей наш «не наш» Президент, що я вирішив йому вуса сталінські намалювати. Отака історія… Вже пів-України знає. Я подякував цим міліціонерам, що вони мені зробили таку рекламу. Я цим більше займатися не буду, але то не тільки я зробив, а маса по всій Україні. Навіть у Донецькій області малюють. Імідж Президента падає, я так думаю», – вважає Данилюк.

Він безпартійний, хоча зізнається в своїх симпатіях до «Батьківщини». Можливо, ще й тому, що саме за прем’єрства Юлії Тимошенко йому вдалося повернути ділянку землі на хуторі Круха біля села Секунь Старовижівського району, на якій іще в довоєнні часи стояла дідівська хата.

«Дід там жив, мав 13 гектарів землі, добрий був хазяїн. Польська влада давала йому відбірне зерно на посів. Потім приїхали наші «визволителі», діда – на 10 років до тюрми, і все забрали…» – пригадує чоловік.

Згодом хату спалили під час відступу нацисти. Нині ж замість тринадцяти дідівських гектарів, конфіскованих ще в далекому 39-му після приходу «совітів», Данилюкові дали 25 соток – але ж таки дідівської! – землі. Швидко оформили акт власності на землю (зараз ця процедура в районі займає місяці, а то й понад рік, каже художник). Тож на цьому місці Данилюк затявся робити хату, яка б водночас служила майстернею.

Місцева вдала посприяла – лісники привезли колоди, з яких хуторянин власноруч вибудував споруду без єдиного гвіздка. Накрив очеретом: «Для екзотики. Там солов’ї співають, природа кругом – ліси, гриби… Там я прекрасно працюю».

Валентин Данилюк велику частину життя прожив на Прикарпатті і є автором рельєфу «Музи» на фасаді Івано-Франківського муздрамтеатру, створив ряд паркових скульптур у Яремчі, викував декоративні пласти для Ковельської головпошти. Малює пейзажі й унікальні портрети вугіллям, зібрав колекцію власних дерев’яних скульптур, серед яких козаки, історичні особистості і герої «Лісової пісні».