Уявіть ситуацію: Ви сідаєте на свій улюблений диван, зручно вмощуєтесь, загортаєте ноги у теплий плед… Старенький такий плед, але Ви його любите, бо він викликає асоціації з домом затишком… Ну, знаєте, як це буває…
Поправляєте диванні подушки – щоб не тисло.
Тіло наливається теплом і так добре… Кажучи рекламною фразою – «і весь світ біля Ваших ніг».
Далі – за стандартним алгоритмом: пульт. Вмикаєте персональне вікно у світ.
Ви – «свідомий громадянин», «представник інтелігенції», тому вечірній випуск новин – це ритуал… І лише потім улюблене телешоу…
Екран починає мерехтіти. Але ні – то мерехтить у очах. Тисячі мурах наводнили площу. Метушаться. Галасують.
Диктор класично холодним голосом пояснює Вам – то не мурахи. «Російська опозиція протестує проти фальсифікації результатів виборів до Державної думи, вимагає перевиборів та відставки влади».
На екрані якісь незрозумілі люди з плакатами «Путін (вкрав – ред.) мій голос!». Класичний набір російських опозиціонерів емоційно і багаторазово повторює набір гасел, які за останні кілька днів також стали класичними.
А далі якийсь аналітик (Ви впізнали його за оригінальними окулярами, але не можете згадати імені) щось пояснює – проводить паралелі з єгипетською площею Тахрір і пафосно наголошує: «Єгипетське повітря корисне для легень!»
А далі знову… Болотна площа. Мітинги. Опозиціонери. Лозунги. Міліція (вибачте – «Поліція»). Поліція… І ще поліція. І ще…
Ні! Перемикаєте – набридло… Але на іншому каналі ті самі кадри.
Ну що поробиш? – Дивитесь.
Але ж закрадається думка у серці: «От молодці! Не погоджуються. Борються».
Згадуєте, що у Вас «вдома» теж не все так добре. І… Ех! «От би їх всіх одним махом...»
І бачите Болотну площу. Правда, вже в Україні: «Жовто-сині стяги… Гучна «патріотична» музика з динаміків… Відчуття deja vu…» І пішов би… Але ні…
На кого ж покинути Диван?! І улюблене телешоу…
Поправляєте диванні подушки – щоб не тисло.
Тіло наливається теплом і так добре… Кажучи рекламною фразою – «і весь світ біля Ваших ніг».
Далі – за стандартним алгоритмом: пульт. Вмикаєте персональне вікно у світ.
Ви – «свідомий громадянин», «представник інтелігенції», тому вечірній випуск новин – це ритуал… І лише потім улюблене телешоу…
Екран починає мерехтіти. Але ні – то мерехтить у очах. Тисячі мурах наводнили площу. Метушаться. Галасують.
Диктор класично холодним голосом пояснює Вам – то не мурахи. «Російська опозиція протестує проти фальсифікації результатів виборів до Державної думи, вимагає перевиборів та відставки влади».
На екрані якісь незрозумілі люди з плакатами «Путін (вкрав – ред.) мій голос!». Класичний набір російських опозиціонерів емоційно і багаторазово повторює набір гасел, які за останні кілька днів також стали класичними.
А далі якийсь аналітик (Ви впізнали його за оригінальними окулярами, але не можете згадати імені) щось пояснює – проводить паралелі з єгипетською площею Тахрір і пафосно наголошує: «Єгипетське повітря корисне для легень!»
А далі знову… Болотна площа. Мітинги. Опозиціонери. Лозунги. Міліція (вибачте – «Поліція»). Поліція… І ще поліція. І ще…
Ні! Перемикаєте – набридло… Але на іншому каналі ті самі кадри.
Ну що поробиш? – Дивитесь.
Але ж закрадається думка у серці: «От молодці! Не погоджуються. Борються».
Згадуєте, що у Вас «вдома» теж не все так добре. І… Ех! «От би їх всіх одним махом...»
І бачите Болотну площу. Правда, вже в Україні: «Жовто-сині стяги… Гучна «патріотична» музика з динаміків… Відчуття deja vu…» І пішов би… Але ні…
На кого ж покинути Диван?! І улюблене телешоу…
