Угода про партнерство і співпрацю з Туркменистаном передбачає політичну та економічну співпрацю з метою підтримки демократії і розвитку ринкової економіки і є типовим документом, який Євросоюз укладає з державами, що виникли після розвалу Радянського Союзу.
У січні закордонний комітет Європейського парламенту попередньо підтримав цю угоду. Але цього тижня, заслухавши звіт депутатів, які побували в Ашгабаті, комітет вирішив загальмувати ратифікацію.
Голова підкомітету з прав людини Європейського парламенту, депутат із Фінляндії Гейді Гаутала у розмові з Радіо Свобода висловила стурбованість побаченим у Туркменистані.
«Нам не дали змоги зустрітися з жодним представником громадянського суспільства Туркменистану, по перше, тому, що це було б дуже небезпечно, якби хтось із них був. По-друге, їх не так і багато, адже їх суворо контролюють, аж до тюремних вироків. Я б, звичайно, хотіла, щоб Туркменистан зрозумів, що треба дозволити висловлювати незгоду», – заявила Гаутала.
Головні вимоги Європарламенту – повноцінне дипломатичне представництво Європейського Союзу у Туркменистані і створення механізму для оцінки становища з правами людини. Зокрема, йдеться про звільнення політичних в’язнів і доступ до Туркменистану незалежних правозахисників, таких6 як доповідач ООН з питання тортур.
Європарламент зміцнює вплив на зовнішню політику
Натомість виконавчі структури Європейського Союзу виступають за швидку ратифікацію угоди з Ашгабатом. Мая Коціянчич, речник верховного представника ЄС із закордонних справ Катрін Аштон, вважає, що новий договір посилить вплив Європейського Союзу.
«Туркменистан – єдина країна в регіоні без угоди про партнерство і співробітництво, у нас дуже застаріла правова база, 20-річної давнини, тому ми віримо, що для того, щоб важелі ЄС були більшими, щоб мати кращий інструмент для захисту прав людини, важливо підписати цю угоду», – говорить представниця Європейської комісії.
У відповідь депутат Європейського парламенту Гейді Гаутала каже, що у Європейській комісії намагаються створити хибне враження, ніби нова угода з Ашгабатом зможе виправити становище.
Протистояння між двома структурами ЄС – це також прояв нового розподілу повноважень, який передбачає Лісабонська угода. Договір із Туркменистаном – це перший документ, який має пройти ратифікацію і Європейського парламенту, і держав Євросоюзу.
Чимало оглядачів кажуть Радіо Свобода, що туркменистанська угода поступово стала інструментом у боротьбі за вплив Європейського парламенту, який хоче посилити свій голос у закордонних справах.
У січні закордонний комітет Європейського парламенту попередньо підтримав цю угоду. Але цього тижня, заслухавши звіт депутатів, які побували в Ашгабаті, комітет вирішив загальмувати ратифікацію.
Голова підкомітету з прав людини Європейського парламенту, депутат із Фінляндії Гейді Гаутала у розмові з Радіо Свобода висловила стурбованість побаченим у Туркменистані.
«Нам не дали змоги зустрітися з жодним представником громадянського суспільства Туркменистану, по перше, тому, що це було б дуже небезпечно, якби хтось із них був. По-друге, їх не так і багато, адже їх суворо контролюють, аж до тюремних вироків. Я б, звичайно, хотіла, щоб Туркменистан зрозумів, що треба дозволити висловлювати незгоду», – заявила Гаутала.
Головні вимоги Європарламенту – повноцінне дипломатичне представництво Європейського Союзу у Туркменистані і створення механізму для оцінки становища з правами людини. Зокрема, йдеться про звільнення політичних в’язнів і доступ до Туркменистану незалежних правозахисників, таких6 як доповідач ООН з питання тортур.
Європарламент зміцнює вплив на зовнішню політику
Натомість виконавчі структури Європейського Союзу виступають за швидку ратифікацію угоди з Ашгабатом. Мая Коціянчич, речник верховного представника ЄС із закордонних справ Катрін Аштон, вважає, що новий договір посилить вплив Європейського Союзу.
«Туркменистан – єдина країна в регіоні без угоди про партнерство і співробітництво, у нас дуже застаріла правова база, 20-річної давнини, тому ми віримо, що для того, щоб важелі ЄС були більшими, щоб мати кращий інструмент для захисту прав людини, важливо підписати цю угоду», – говорить представниця Європейської комісії.
У відповідь депутат Європейського парламенту Гейді Гаутала каже, що у Європейській комісії намагаються створити хибне враження, ніби нова угода з Ашгабатом зможе виправити становище.
Протистояння між двома структурами ЄС – це також прояв нового розподілу повноважень, який передбачає Лісабонська угода. Договір із Туркменистаном – це перший документ, який має пройти ратифікацію і Європейського парламенту, і держав Євросоюзу.
Чимало оглядачів кажуть Радіо Свобода, що туркменистанська угода поступово стала інструментом у боротьбі за вплив Європейського парламенту, який хоче посилити свій голос у закордонних справах.
