З 2012 року будинок перебуває у власності «Діамантбанку», публічним акціонером якого є екс-міністр МНС та депутат Верховної Ради IV-VII скликань Давид Жванія та його бізнес-партнери.

«Будівля перейшла у власність «Діамантбанку» як застава, відповідно до вимог іпотечного договору», – повідомила «Схемам» радниця голови правління банку «Діамант» Наталія Бєлан.

Наприкінці грудня 2012 року банк уклав охоронний договір на будинок з міським Управлінням охорони культурної спадщини. Цей договір зобов’язує банк реконструювати зберігати пам’ятку.

Наразі будинок перебуває у жалюгідному стані.

Водночас представники банку запевняють, що це не їхня провина. Радник голови правління банку «Діамант» Наталія Бєлан зазначає: будівлю намагаються відреставрувати з 2015 року, але їм не дозволяє міська влада.

«Будинок дійсно перебуває у незадовільному технічному стані, але місцева влада блокує всі спроби власника розпочати ремонтно-реставраційні роботи. Збір вихідних даних на розроблення проектної документації реставрації будівлі був розпочатий у 2014 році», – заявляє вона.

У банку додають, що для початку робіт їм потрібен спеціальний документ, який видає влада, – Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки. Але вже більше року замість документу вони отримують «відписки». Тож у червні минулого року банк звернувся до мера Києва Віталія Кличка із проханням вплинути на міський Департамент містобудування та архітектури. Відповіді досі немає.

Водночас із листування банку та міських відділів, після реставрації будинок хочуть пристосувати під готель із громадськими приміщеннями.

Чому столична влада не надає документів для початку реставрації? Головний архітектор Києва Олександр Свистунов пояснює це туманно: «Реставрація – це дуже тонка річ. Коли до мене потрапляють документи, із п’яти може один проходить».

Водночас міські інспектори дійшли висновку, що будинок перебуває в аварійно-небезпечному стані. Тому місцева влада має намір зв’язатися з власником, аби будинок обгородили парканом. У Подільській райдержадміністрації додають: оскільки будинок у приватній власності, відповідальність за нього чиновники не несуть.

У реєстрі речових прав дані про власників цього будинку-пам’ятки відсутні. Проте ми знайшли рішення Київради від листопада 2007 року, яким вирішили передати земельну ділянку під будинком №9 в оренду тіакій соб Шевченко Марії Сергіївні. Це було зроблено для надання власникові можливості реконструкції з подальшим обслуговуванням та експлуатацією розташованого там житлового будинку «у зв’язку з переходом права власності на будинок згідно з договором купівлі-продажу від грудня 2002». Тобто будинок – у власності Марії Шевченко. Це підтверджують і в БТІ.

Журналісти видання «Доступ до правди» стверджують, що Марія Сергіївна Шевченко проживає на вулиці Рози Люксембург, 41А в Донецьку. Вона народилася у липні 1921 року та проживала разом з Оленою Миколаївною Шелудченко (1953 року народження). Олена Шелудченко відома як дружина екс-голови НАК «Нафтогаз» часів Януковича Володимира Шелудченка.

У Подільській РДА повідомили, що 497 квадратних метрів площі будинку передано на баланс КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва».

Листи в тимчасово окупований Донецьк до Марії Шевченко не доходять. Жодного разу із власницею не спілкувалися і представники влади Києва.

У лютому 2016 року чиновники міського департаменту культури писали власниці листа, в якому зазначили, що будинок перебуває у незадовільному стані, а доступ до нього обмежений. Вони вимагали у власниці укласти охоронний договір на будинок-пам’ятку та провести ремонтно-реставраційні роботи.

Андріївський узвіз, 18 – це не тільки фасадний невеличкий будиночок. Це комплекс будівель із різними літерами (А, Б, В, Г, Д, Є). За радянських часів тут розміщувались майстерні художників. На початку 2000-х років почали ширитися чутки про виселення художників із будинку, що згодом і відбулося.

У 2004 році Подільська РДА передала будинок в оренду такому собі товариству ТОВ «Авіантбуд», дослідити власника якої важко: це ланцюжок кіпрських фірм. «Авіантбуд» протягом 2004–2007 років скуповував усі будинки комплексу – заплатив до бюджету більш як 3 мільйони гривень. Як вдалося з’ясувати «Схемам» у міському земельному департаменті, ТОВ «Авіантбуд» наразі оформило й земельну ділянку під будинком як офіційний землекористувач. А от у власність, схоже, так і не отримало. Зв'язатися з представниками фірми не вдалося.

У 2007 році фірма «Авіантбуд» навіть уклала охоронний договір на фасадний будинок.

За умовами договору, вони мали розробити й погодити проект реставрації та провести реставраційно-реабілітаційні роботи упродовж 2009 року, а також взяти участь у ремонті всього Андріївського узвозу.

Фірма «Авіантбуд» на запит «Схем» щодо планів на старовинний будинок не відповіла. Але ми знайшли рішення Київради 2010 року (часів мера Києва Леоніда Черновецького), яким дозволено проведення грошової оцінки землі під будинками для її подальшого продажу «Авіантбуду» із таким формулюванням: «для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових апартаментів з офісним центром, закладами торгівлі, громадського харчування та підземним паркінгом». Цей намір власників виглядає цілком логічним, адже ділянки на Андріївському узвозі найчастіше використовуються саме для діяльності закладів торгівлі та харчування.

За два роки після цього рішення, у 2012 році, тодішній голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець заявив, що будинок, ймовірно, буде знесено. «Це означає, що на місці того будинку, в якому зараз перебуває 18 художніх майстерень, буде побудовано інший будинок», — цитували його журналісти Gazeta.ua.

Проте у копії охоронного договору на фасадний будинок, датованого 2007 роком, йдеться про те, що будинок планувалося використовувати «для розміщення складських приміщень непродовольчих товарів». Про знесення, звісно, не йшлося.

Згідно з результатами міської інвентаризації занедбаних будівель, інспектори дійшли висновку, що він перебуває в незадовільному стані. Будинок рекомендовано обгородити парканом та повернути в комунальну власність.

Проте журналісти проекту «Доступ до правди» вивчили судові справі, в яких знайшли спробу міської влади повернути пам’ятку. Тоді подільська прокуратура виявила, що відчуження будинку на Андріївському, 18 було проведено незаконно. Прокуратура наклала арешт та звернулася до Господарського суду міста Києва в інтересах міської адміністрації «щодо визнання недійсними розпоряджень, договорів та визнання права власності на будинок». Але суди по цій справі відмовили у задоволенні позовних вимог, тож яким чином будинки планують повертати у комунальну власність цього разу — невідомо.

Даних щодо власника будинку немає у відкритих реєстрах. Навіть Київська міськдержадміністрація протягом інвентаризації занедбаних будинків визнала: встановити відповідального не може.

Проте «Схеми» все ж відшукали власника. З березня 2015 року це ТОВ «Універсум Пласт». Компанія, засновниками якої є кіпрські фірми та громадяни, викупила будівлю в банку ПАТ «Неос Банк» (у минулому – «Банк Кіпру»).

Майже одразу після купівлі будівлі власники уклали охоронний договір із містом. Цей документ регулює, яким чином власник має доглядати за будинком. У даному випадку серед зобов’язань було зазначене проведення реставраційно-реабілітаційних робіт протягом 2015-2016 років за рахунок власника.

Однак у березні 2016 року ТОВ «Універсум Пласт» взяло в «Альфа-Банку» кредит у розмірі 102 мільйони 300 тисяч гривень, віддавши у заставу будинок. Борг треба повернути до 2020 року, однак «Альфа-Банк» уже продає будівлю. Не можна виключати змову фірми та банку, адже вони мають спільну адресу реєстрації на вулиці Десятинній.

Фірма-власник на листи не відповідає, мовчать і телефони. Однак на будинку висить великий банер із номером для продажу. «Це житловий фонд зараз йде по документах, але ви можете придбати його і зробити все, що завгодно. При реставрації ви просто повинні зберегти фасад, але все інше ви можете перепланувати, зносити – на ваш розсуд», – запевнив менеджер з продажу в «Альфа-Банку».

Рекламна вартість пам’ятки на Андріївському узвозі – мільйон доларів. І це при тому, що під її заставу банк надав на 4 мільйони кредиту. Як повідомили «Схемам» в «Альфа-Банку», про продаж їх попросив сам власник.

Міські інспектори дійшли висновку, що будинок перебуває в аварійно-небезпечному стані. Тим часом у Київській міській адміністрації продовжують шукати власника: звідти направили листи в ДІАЗ «Стародавній Київ» та міське Управління охорони культурної спадщини.

Згідно з даними міської інспекції, балансоутримувачем будинку є Вадим Миколайович Марисенко. Людина з таким ім’ям на сайті «Посіпаки» фігурує як помічник багатьох народних депутатів. Також в Інтернеті можна знайти інформацію про такого кандидата у мери Києва (2008 рік) – голову виконкому Аграрної партії України, у минулому радника віце-прем’єра, секретаря РНБО тощо. Але станом на 2011 рік він так і не оформив у власність землю під будинком.

А згідно з даними Реєстру речових прав на нерухоме майно, з 2014 року будинком повністю володіє товариство «Андріївська музейна справа». А у травні минулого року воно навіть інвентаризувало земельну ділянку згідно з нормами землекористування. Але про подальші наміри не заявляли. Вочевидь, компанія створена саме задля володіння будинком, адже, зареєстрована наприкінці 2013 року, вона невдовзі придбала будівлю на Андріївському. А основний рід занять бізнесменів – «надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна».

На будинку розміщене оголошення про продаж. Проте за вказаним на банері номером протягом кількох місяців ніхто не відповів.

«Схеми» намагалися запитати у колишнього власника будинку Вадима Марисенка про те, кому і за скільки він продав будинок та яким чином сам отримав у власність. Але за адресою реєстрації дверей так ніхто й не відчинив.

У самому товаристві запит щодо планів бізнесменів на будинок залишили без відповіді.

Примушувати власника укладати охоронний договір на будинок не будуть – офіційно будинок не є пам’яткою. Його навіть немає на деяких картах у мережі. Але згідно з результатами міської інспекції, будинок перебуває в аварійно-небезпечному стані. А значить може буквально обвалитися. Його планують обгородити парканом та повернути у комунальну власність. Але механізм задля цього ще не продуманий.

Даних щодо власників у Київській міській держадміністрації немає. Для співробітників, які проводили інспекцію за дорученням мера, власник будинку-пам’ятки невідомий.

Але, відповідно до даних кадастрової карти, власником є Галина Лосєва. Галина Іванівна Лосєва – мати колись найбагатшої народної депутатки Верховної Ради (за даними руху «Чесно» 2013 року) Оксани Калетник. Вона займається ресторанним бізнесом (пов’язана з ресторанами «О'Панас» і «Трипілля»).

Цільове призначення землі під стародавньої пам’яткою архітектури – «для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва». Із такими умовами ділянку виділила Київрада під головуванням Олександра Омельченка ще у 1999 році.

У відповіді на запит «Схем» Галина Лосєва зазначила, що, окрім прав на землю, має також і зареєстровані у БТІ права на сам будинок. Але, за словами Лосєвої, будинок у неї... відібрали шахраї.

Галина Лосєва стверджує, що коли вона звернулася до держреєстратора, аби внести дані про майно до Державного реєстру майнових прав, їй відповіли, що на підставі рішення суду від березня 2013 року будинком володіє інша компанія. При цьому в самому суді відповіли, що за вказаними датою та номером рішення є тільки справа про всиновлення.

«З чого можна зробити висновок, що рішення, надане для реєстраціїї, є підробним. Наразі я звернулась до суду за захистом своїх прав, – зазначає Галина Лосєва. – А тому розповісти про плани будівництва на цій ділянці в найближчій період, на жаль, не можу».

Міські інспектори дійшли висновку, що будинок перебуває в аварійно-небезпечному стані. Але для того, аби якось зреагувати, їм потрібно встановити власника. Міська влада планує зробити це через ДІАЗ «Стародавній Київ» та Управління охорони культурної спадщини. Але це навряд вийде, тому що охоронний договір на будинок укладений не був.

Київрада часів мера Олександра Омельченка у 2003 році віддала під приватизацію цю ділянку Ользі Калетник (сестрі Оксани Калетник) із формулюванням «для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд». Пізніше цю ділянку Калетник офіційно продала ТОВ «Еф Ай Ем Елітстрой» – товариству, бенефіціарами якого є екс-депутатка від компартії, мільйонерка Оксана Калетник та один із найбагатших людей України (за рейтингами кількох видань) Вадим Єрмолаєв.

У відповіді на запит «Схем» директор ТОВ «Еф Ай Ем Елітстрой» Микола Калетник наголошує, що будинок офіційно не входить до списку пам’яток. У товаристві не знають про те, що в будинку живуть люди. При тому, що один із мешканців розповів «Схемам», що живе та охороняє будинок із дозволу фірми-власника.

Проте поки Калетники не збираються нічого робити з будинком. Зазначають, наразі несприятливий час для нового будівництва. «При умові поліпшення інвестиційного клімату компанія зможе реалізувати проект на даній земельній ділянці», – мовиться у відповіді.

За результатами міської інспекції власника цього будинку чомусь не знайшли. Його також планують встановлювати через ДІАЗ «Стародавній Київ» та Управління охорони культурної спадщини. Попри те, що будинок насправді не є офіційно пам’яткою. Висновок експертів: будівля в незадовільному стані.

Цей будинок наче приречений на те, щоб згубитися. Даних щодо його власників будинку немає у реєстрах – ані сучасних (електронних), ані старих (паперові реєстри київського Бюро технічної інвентаризації). Різні установи знають цей будинок і під різними адресами. Тож довелося просто показувати фото чиновникам.

Проте в БТІ ми знайшли останні дані ще 1996 року, в яких згадувалося ТОВ «Пульт».

Це товариство значилося балансоутримувачем будівлі за адресою Велика Васильківська, 39 (літера «А»). На якій підставі товариство отримало цей будинок від тодішнього «Будинку моделей» – невідомо. Одразу ж після придбання будівля втратила статус житлової.

Згідно з даними міського земельному кадастру, територія під будівлею обліковується також за ТОВ «Пульт» на підставі технічного звіту зі встановлення зовнішніх меж користування, виконаного 21 квітня 2004 року. Проте відтоді власник більше не з’являвся

Будинок стоїть зачинений роками, власник не з’являється. На офіційні запити не відповідає. Пояснення цьому можна знайти, проаналізувавши структуру товариства «Пульт». Його керівник та засновник Микола Пилипович Кушнір. Він очолює ще багато підприємств, які також володіють нерухомістю у Києві. Наприклад, підприємство «Пром-Експо», яке володіло відомим будинком на Подолі, на розі вулиць Волоської, Борисоглібської та Набережно-Хрещатицької. «Пром-Експо» не змогла розшукати навіть виконавча служба, аби офіційно викупити будинок відповідно до рішення суду.

За номером телефону товариства відповідає людина, яка представляється юристом підприємства. Зі слів чоловіка, сам директор не може спілкуватися «через певні обставини». «Все впирається у фінансову сторону питання, а воно, на жаль, вирішується не так швидко, як би нам хотілось. Гроші збираємо до скарбнички», – каже він у телефонній розмові і підтверджує – гроші збирають із 1996 року. Але що саме могли б зробити з будинком на підприємстві за 20 років – не визначились.

«Схеми» все ж розшукали місце, де фізично приймають кореспонденцію для керівника підприємства, де залишили офіційний запит для Миколи Кушніра. За кілька тижнів там підтвердили, що його забрали, але письмової відповіді ми так і не отримали.

Цей будинок можна зарахувати до втрачених. Плутанина починається навіть з адреси. Офіційно у енциклопедичному науковому виданні – Зводі пам’яток історії та культури України – цей будинок має адресу Велика Васильківська, 39-б. Тоді як у Печерській райдержадміністрації стверджують, що будинку за такою адресою не існує. На різних онлайн-мапах цей будинок теж трапляється під різними адресами: 39, 39-а, 41 або взагалі без номера. З'ясувати номер будинку «Схеми» змогли тільки звернувшись до міського бюро технічної інвентаризації – це будинок під номером 39. У нього є позначка – «Літ. А», але дуже поширена практика плутати технічну адресу і поштову. Тож київська влада на запити про цей будинок відповідає як про №39-а.

«Будинки по вулиці Велика Васильківська, 39-а і 39-б відносяться до групи занедбаних. Будинок за номером 39 належить ВАТ «Укргазбанк». Власник будинку за номером 39-а – невідомий. Печерська РДА не змогла встановити його власника», – зазначає начальник дирекції експлуатації житлового фонду КП «Київжитлоспецексплуатація» Євген Кравченко.

У 2004 році Київська міськдержадміністрація вирішила, що будинок треба реставрувати коштом інвестора. Таким інвестором обрали таке собі ТОВ «Дружба», яке і зараз зареєстроване у будинку на Великій Житомирській, 26. За умовами договору, після проведення робіт товариство мало отримати будинок у власність.

За кілька років після угоди в перелік засновників цієї фірми увійшов досить відомий підприємець Михайло Нич. Пов’язана з ним фірма «Бінат ЛТД» у 2008 році викупила частину нежитлових приміщень будинку, а ще частину приміщень викупила Нич Світлана Миколаївна. У тому ж році було створене ОСББ, яке очолив Михайло Нич.

Коли «Схеми» потрапили в будинок, з'ясувалося, що в одній із розселених квартир досі живуть люди. Хоча за умовами інвестиційного договору, власник мав розселити всіх мешканців за власний кошт – тобто надати інше житло. Але він не зміг порозумітися з однією сім’єю, тож вони продовжують жити в будинку.

«Зараз будинок в аварійному стані, з 2001 року в ньому немає гарячої води, а з 2014-го – опалення, тече дах, я сам його ремонтую», – розповідає мешканець Олександр.

Олександр каже, що роками листується з власником, але і досі не може домовитися. Ми також отримали копію останньої відповіді мешканцям за підписом власника – Михайла Нича: «У мене як в голови правління ОСББ з кожним днем викликає дедалі більше занепокоєння щодо проживання вашої сім’ї в старому будинку. Зазначений будинок давно пережив свій термін експлуатації і зараз перебуває в аварійному стані». Резюмуючи лист та спираючись на дані обстежень будинку 2008, 2012 та 2013 років, Михайло Нич нагадав мешканцям про обвал будинку на Богдана Хмельницького на початку 2016 року та попросив залишити приміщення. При цьому про розселення мешканців коштом інвестора не йшлося.

«Схеми» отримали акт технічного стану будинку, який замовляло ТОВ «Дружба» у 2008 році. Ще тоді експерти резюмували: будинок у «ветхому технічному стані», а термін його експлуатації перевищено – при нормативному терміні 125 років, йому вже 134 (на 2017 рік вже 143 роки). Також у висновках: зносилися перекриття, несучі конструкції пошкоджені та вимагають заміни. Власнику рекомендують розробити спеціальний проект по реконструкції будівлі, а вже потім надбудовувати поверхи.

При цьому Шевченківська РДА від проблеми відсторонюється. В офіційних відповідях мешканцям будинку, датованих 2016 роком, чиновники кажуть, що питання стосовно їхнього розселення слід ставити власнику.

ТОВ «Акваплаз» придбало нежитловий будинок у Державного спеціального проектного інституту МВС України у січні 2010 року, який наприкінці 2009 року виставив будівлю на аукціон. Але саму земельну ділянку товариство не отримало, за неї судиться з 2013 року.

Керівником товариства з 2011 року є Андрій Валерійович Матюха – відомий бізнесмен-букмекер. У минулому він володів однією з найбільших мереж букмекерських контор «Фаворит» (працювала в Україні та за кордоном), а згодом, за даними ЗМІ, – контори FavBet, оформленої за кордоном.

Зараз засновником товариства залишилась тільки кіпрська фірма, але на момент придбання будинку засновником значився Валентин Ісак. Він відомий бізнесмен, має звання Народного архітектора України. Ісак власник корпорації «Столиця», мав конфлікт з бізнесменами Олександром Маламудом і Гаріком Карагодським за ТРЦ Dream Town, входив до сотні найбагатших українців у 2011 році, оголошений у міжнародний розшук.

У 2011 році фірма-власник «Акваплаз» уклала охоронний договір на будинок, як це й передбачав закон. Відповідно до договору, протягом 2012 року вона мала виконати реставраційно-реабілітаційні роботи.

Раніше власник будинку Андрій Матюха виступав із наміром реконструювати будинок під готель та навіть представляв попередній проект, але роботи так і не почались. Наразі власники активно продають будинок і активно спілкуються по телефону. Ми запитали, чи будуть якісь обтяження до нового власника через статус пам’ятки будинку. «Немає абсолютно. Це місцевого значення! Це означає, що не можна зносити і перероблювати – тільки реконструювати», – розповів чоловік, який відповідає за номером з оголошення як власник.

Управління охорони культурної спадщини звернулося до суду наприкінці 2014 року з позовом та приписами. Вимагало стягнути з товариства 170 тисяч гривень за недотримання вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини». Але у 2016 році «Акваплаз» так і не сплатив кошти в бюджет і намагався оскаржити рішення. Відділ інспекції Управління охорони культурної спадщини у відповіді на запит від «Схем» зазначив, що даний будинок буде занесено до плану роботи на наступний рік. У Шевченківській районній державній адміністрації відповіли, що «Будинок зі зміями» не належить до їхньої сфери управління.

Ділянка під будинком-пам’яткою у довгостроковій оренді ПАТ «Реклама» та ТОВ «БЦ Реклама» з 2014 року. Уже за нинішнього мера Києва Віталія Кличка Київрада займалася упорядкуванням земель – поділила ділянку на дві частини і подовжила оренду. Однак бізнесмени заволоділи самим будинком набагато раніше – у 1998 році. А спілкуватися на цю тему та розповісти як саме – не хочуть.

Цільове призначення ділянки під будинком-пам’яткою у земельному кадастрі – «для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови». Схоже, що саме так будинок і планується використовувати.

Бізнесмени на запит щодо своїх планів не відповіли, але «Схеми» знайшли в мережі оголошення, в якому охочим пропонують орендувати приміщення як багаторівневий комплекс із підземним паркінгом. Виходячи з проектів, розміщених в оголошенні, планується значна перебудова – флігельний будинок хочуть перетворити на багатоповерховий, що збільшить площу комплексу майже втричі.

Міські інспектори під час інвентаризації дійшли висновку, що будинок перебуває у незадовільному стані, тож вирішили рекомендувати обгородити його парканом, аби через його стан не постраждав ніхто з перехожих. Але власника не знайшли та вирішили звернутися по цю інформацію до ДІАЗ «Стародавній Київ» та в Управління охорони культурної спадщини Київської адміністрації.

Однак це навряд чи дасть результати. Департамент культури, який обліковує та опікується будинками-пам’ятками, у відповіді на запит «Схем» зазначив, що не є розпорядником інформації щодо власника чи балансоутримувача пам’ятки на Верхньому Валу, 4.

Нежитлові приміщення будинку були частинами передані у власність АТЗТ «Консул» у 2001 році (розпорядження Київської адмігністрації про залучення інвестора) та у 2002 році (інвестиційний договір №1 від 12.06.2002) роках для проведення реконструкції. Інвестор мав здійснити низку заходів для реконструкції до 1 травня 2005 року. У червні 2016 року в Подільській райдержадміністрації вирішили поцікавитися, чому за 11 років нічого не реконструйовано. Однак відповіді не отримали: триває процедура санації АТЗТ «Консул», яке почало справу про банкрутство ще у 2010 році.

Керівник санації АТЗТ «Консул» Андрій Конопля не знайшов часу для спілкування. Однак наприкінці 2015 року юрист Михайло Ілляшев, який працював із «Консулом», зазначав таке: «Будинок – власність товариства «Консул». Зараз ведеться справа про банкрутство «Консула». І в рамках цієї справи затверджено план санації, який передбачає, що інвестор профінансує реконструкцію цього будинку. Після того, як реконструкцію закінчать, будинок продадуть. Проблема тільки в строках, тому що компанія «Консул» перебуває в процедурі банкрутства, це тривала справа».

Улітку 2016 року міська влада неодноразово проводила засідання на тему повернення будинку до комунальної власності. На сьогодні це питання перебуває на контролі прокуратури. Київська міська прокуратура у жовтні минулого року звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом щодо повернення будинку у власність територіальної громади.

Власника цього будинку столична влада встановити не могла протягом тривалого часу. Донедавна будівля перебувала у приватній – у власності ТОВ «Пром-Експо». Фірма володіла будинками (літ. «Б» і «Ж») із 2000 року. Її директор – Микола Кушнір – є директором ще кількох фірм, які володіють нерухомістю по Києву, у тому числі і товариства «Пульт», яке володіє закинутим будинком на Великій Васильківській, 39.

І лише в середині 2016 року будинок взяло на баланс місто. Але не всі департаменти про це знають. Також, згідно з даними джерел у столичній адміністрації, будинок уже готують до нової приватизації.

Тим часом наприкінці того ж 2016 наполегливі бізнесмени знову через нотаріуса зареєстрували будинок на себе, хоч місцева влада це і не визнає. Тож чекаємо на нові суперечки.

Поки чиновники райдержадміністрації встановлюють власника, в Управлінні охорони культурної спадщини досі намагаються зібрати всі документи на нього. Але ситуація впирається в бюрократичну процедуру.

«Передали його на баланс нам. Але зараз БТІ ніяк не може порахувати його площу через те, що будинок аварійний, а якщо будинок аварійний, то як можна порахувати його площу?» – каже заступник начальника відділу інспекції Управління охорони культурної спадщини КМДА Андрій Печінкін.

Дійсно, у БТІ підтверджують: Департамент культури замовляв проведення технічної інвентаризації у квітні минулого року. «Зважаючи на те, що будинки перебувають у стані руйнації, бюро не проводило технічну інвентаризацію і не виготовляло технічні паспорти на будинки (літ. «Б» і «Ж»), а замовлення було скасовано», – зазначали у відповідь на запит «Схем» в Київському бюро технічної інвентаризації.

Даних про власників будівлі не було в БТІ та в Мін’юсті – тобто ні в старих, ні в нових реєстрах. У ході дослідження ми виявили, що цю проблему чиновники вирішити не можуть. Цей будинок раніше належав відомій компанії – ЗАТ «Українські сателітарні системи», яке навіть мало охоронні договори, аж поки його не перепродали такому собі ТОВ «ВКП «Подол-бізнес». Воно зареєстроване в самому закинутому будинку, знайти його представників не може й прокуратура в рамках судового провадження.

Після сюжету «Схем» про цю пам’ятку будинком зацікавилася міська прокуратура. «За інформацією, розміщеною в інтернет-публікації Радіо Свобода, на даний час відбувається руйнування, а також наявні інші порушення законодавства про охорону культурної спадщини, зокрема будинку по вулиці Волоській, 5/14», – лист із таким текстом отримав Департамент культури. Відтоді, отримавши всю наявну документацію, міська прокуратура порушила провадження стосовно чиновників, а не безпосередньо власників будинку. Результатів поки немає.

Департамент культури так і не зміг знайти нових власників будівлі, ТОВ «ВКП «Поділ-бізнес», – рекомендована кореспонденція повертається, а фізично знайти власника неможливо. Не може їх знайти і прокуратура. «Схеми» змогли зустріти тодішнього керівника «УкрСату» Бориса Непомящего та запитати, кому ж вони продали будинок-пам’ятку та чи має він зараз відношення до цієї нерухомості, але він категорично відмовився відповідати на запитання.

На підставі обстежень мерія пропонує повернути у власність громади пам’ятку на Волоській. Але з цим можуть виникати труднощі, адже власників частини столичних будинків, що перебувають на межі руйнації, так і не встановлено. «Оцінку проводили дуже-дуже давно. Є будинки, по яких у нас є питання. Є в нас інформація про власника, ми звертаємось до Єдиного державного реєстру – там зовсім інша інформація. Або інформації немає», – зазначає заступник голови Київської міськдержадмсіністрації Петро Пантелеєв.

Проте нещодавна київська міська прокуратура виграла суд, який постановив змусити власника все ж укласти охоронний договір. Чекаємо на результати.

На початку 2000-х років, коли Дмитро Табачник керував парламентським комітетом закордонних справ, а його брат Михайло – комерційними структурами, пов’язана з останнім фірма «Грааль» виграла конкурс на реконструкцію Європейської площі. Приватний інвестор мав представити проект, який включав площу та кілька сусідніх будинків. Але будинку на Грушевського 4б, серед об’єктів для реконструкції не було. Тому фірма задля втілення своїх планів будівництва просто почала скуповувати у ньому квартири. Будинок виключили з Реєстру пам’яток, а згодом фірма «Грааль» отримала дозвіл про знесення.

Тим часом в будинку заснували сквот. Люди, які мешкають у ньому, потрохи ремонтують його та не збираються віддавати під знесення.

Кілько років тому ТОВ «Грааль» представило скандальний проект так званої реконструкції Європейської площі – з готельним комплексом висотою 160 метрів на місці старої забудови. Зараз бізнесмени змінюють проект та подовжують оренду ділянок на Європейській. Директор «Граалю» Ірина Окунєва в коментарі «Схемам» заявила, що структури Михайла Табачника більше не мають стосунку до проекту реконструкції Європейської площі та назвала новим інвестором майбутнього будівництва Офера Керцнера – почесного консула України в Ізраїлі, власника компанії City Capital Group, одним з найвідоміших проектів якої є «Даринок». Однак Керцнер на запит «Схем» щодо фінансування проекту на Грушевського не відповів.

«У мене так написано: будинок відселений, розібрані вікна і двері, територія огороджена металевою огорожею», – каже начальник дирекції експлуатації житлового фонду КП «Київжитлоспецексплуатація» Євген Кравченко.

Нині комісія з питань культури Київради розглядає питання подовження оренди ділянок на Європейській площі. На одному з засідань представники комісії висловили думку, що повинні повторно розглянути і необхідність знесення будинку на Грушевського, 4б.

Подільська районна адміністрація у відповіді на запит «Схем» відповіла, що власник будинку невідомий, а сам будинок до сфери управління адміністрації не належить. Проте знайти власника можна у реєстрі прав на нерухоме майно. Відповідно до даних реєстру, будинок був придбаний товариством «Нітрохім інжинірінг» у 2012 з прилюдних торгів. Теперішній власник – ТОВ «Тадіні» – його придбав у 2013 році. Відтоді, відповідно до даних земельного департаменту столиці, товариство встигло вже оформити право землекористування ділянкою під будинком.

Представники Управління охорони культурної спадщини столичної адміністрації звернулися до власника влітку 2016 року із вимогою укласти охоронний договір на будинок. У відповіді, копія якої є у розпорядженні редакції, директор ТОВ «Тадіні» зазначив, що їх не було попереджено про занесення будинку до реєстру пам’яток, тож про необхідність укладання охоронного договору вони не знали.

За їхніми словами, наразі здійснюються підготовчі роботи до розробки науково-проектної документації на реставрацію пам’ятки. Також бізнесмени зазначають, що постійно піклуються про естетичний вигляд пам’ятки, певно маючи на увазі накриття фасаду банером із зображенням фасаду.

Нині термін виконання вимоги Управління охорони культурної спадщини щодо укладання охоронного договору вже сплив. Тож пам’яткоохоронці чекають на договір.

Незважаючи на те, що будинок не належить до сфери управління Подільської РДА, місцеві інспектори, які проводили інвентаризацію за дорученням мера, дійшли висновку, що пам’ятка перебуває у незадовільному стані та рекомендували обгородити її парканом і повернути у комунальну власність.

Ділянка цікава тим, що, за різними джерелами, у неї різні власники. Так, у списку землекористувачів, які повинні сплачувати земельні податки, землекористувачем є комунальне підприємство житлового господарства Старокиївського району Києва, з чого можна було б зробити висновок, що будинок досі належить державі. Але за результатами інспекції Печерської РДА, власником будинку значиться ПрАТ «Благо-страхова компанія Зінич В.Т.».

Але лише тільки занурившись в архіви, можна знайти справжнього власника. У червні 1997 року Київська міськдержадміністрація, очолювана Олександром Омельченком, залучила до реконструкції будинків №32 (фасадний «А» та флігельний «Б») приватне акціонерне товариство «Петроімпекс». Головним акціонером та бенефіціаром товариства є Микола Платонов – син Сергія Платонова, бізнес-партнера Сергія Тарути, з яким вони разом створили відому колекцію української старовини «Платар».

У 2004 році Печерська РДА вирішила передати товариству будинок у власність за умови сплати додаткових коштів та відселення останніх мешканців. Протягом 2004-2010 років товариство викуповувало квартири та нежитлові приміщення. Нежитлові приміщення реєструвала на праві власності нотаріус Горяйнова Т. Г. – дружина судді Горяйнова, який був фігурантом розслідувань «Схем».

У Держреєстрі від травня 2016 року внесений запис про володіння всім будинком товариством «Петроімпекс».

«У нас зараз поки неофіційно працює французька компанія, яка хоче надати пропозицію щодо готелю в будинках. Там працює відомий архітектор, який займається переробкою під реставрацію історичних будинків Парижа. Друга пропозиція від відомого українського інвестора – те, під що ще у 1989-му ми почали займатися цим будинком, – будинок для здачі квартир в оренду. Але зараз це робити з такими цінами на опалення, навіть не знаю… Ми планували робити квартири далеко за 200 метрів кожна… Тож поки не знаємо, що краще обрати», – каже заступник голови правління «Петроімпекс» Сергій Бєляєв.

Також у фірмі пам’ятають і про охоронні зобов’язання, бо свого часу підписували охоронні договори, але з термінами, які були прописані для виконання реставрації, не склалося. «Було дві пожежі, після другої ми очистили будинок, зняли дерев'яні перекриття, залишили тільки металеві балки і залізо-бетонні перекриття, зроблені після війни. Після цього поставили «маячки». Зараз будинок не руйнується, несуча здатність залишається колишньою, але будинок, звичайно, все одно в аварійному стані», – визнає Сергій Бєляєв.

Міська влада зафіксувала, що будинок потребує негайних дій для порятунку. «Будівля в напівзруйнованому стані, збережені зовнішні стіни (всередині будинку всі стіни демонтовані), обгороджена металевою огорожею. Тривалий час роботи не проводяться», – зазначає начальник дирекції експлуатації житлового фонду КП «Київжитлоспецексплуатація» Євген Кравченко.

Михайло Кальницький, києвознавець, літератор, почесний доктор Науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури і містобудування: «Його споруджували за проектом видатного київського архітектора Віктора Івановича Сичугова. Досить своєрідний архітектор, академік архітектури. Уже після зведення цього будинку його придбав відомий київський підприємець Фрідріх Густавович Міхельсон. З одного боку, він заробляв будівельними матеріалами, а з другого – використовував їх для власного будівництва. Він купував садиби в центральній частині Києва і забудовував їх великими комплексами. І потім із цього мав великий зиск – загалом у нього в Києві було нерухомості на кілька мільйонів, а тоді весь бюджет Києва складав 4-5 мільйонів».

За ціле століття садиба Міхельсона неодноразово переходила у різні руки. Наразі власником є фірма ТОВ «Дім на Пушкінській». Вона належить маловідомому підприємцю Тетяні Чорнак. Разом з дeвeлопeрською компанією НEСТ вони втілюють проeкт «Садиба Міхeльсона».

Будинок в аварійному стані, але представники компанії-інвестора кажуть, що це не їхня провина. Прослідкувати, хто занедбав будівлю непросто. «Це було зроблено нашими попередниками. Ми вже треті власники. Не можна говорити, що ми за це 15 років відповідаємо. Компанія «Дім на Пушкінській» володіє будинком лише з 2010 року», – каже радник з інформаційної політики компанії НЕСТ Вікторія Яковлева.

Наразі компанія готує проект протиаварійних робіт у будинку і тільки після їхнього виконання зможе закінчити проект самої реставрації. Весь комплекс із чотирьох будинків перетворять на сучасний житловий комплекс. «Це буде елітне житло. Це саме те, що зробив Міхельсон більш ніж 120 років тому», – уточнює Вікторія Яковлева.

Київські інспектори зафіксували порушення правил володіння пам’яткою (власник не проводить робіт по її збереженню) та наклали на нього штраф. Замість його сплати власники почали судову тяганину.

Тривалий процес згодом призвів до створення юридичної колізії – суд у цій справі прирівняв зовнішній огляд будинку до перевірки господарської діяльності самого підприємства та скасував припис про накладання штрафу як незаконний.

Цей будинок більшість киян пам’ятають як будівлю Подільского військкомату, але у 2005 році мале приватне підприємство «Аквадон», зареєстроване на той момент у Луганську, стало переможцем конкурсу із залучення інвесторів до реконструкції або реставрації нежитлових будинків, які до цього належали громаді.

На початку 2006 року підприємство уклало з містом інвестиційний договір. У 2009-му права власника оформили на «Аквадон». Після того реконструкція так і не почалася.

У 2012 році будинок був внесений в реєстри пам’яток, при чому зі статусом пам’ятки національного значення. А у серпні 2014 року заступник прокурора Києва звернувся до Господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення Київської міської ради про передачу будинків приватним власникам. Прокурор мотивував позов тим, що приватизація, яка фактично відбулася, пройшла в обхід законної процедури та з порушеннями пам’яткоохоронного законодавства. Справа пройшла кілька судів, але зрештою Київський апеляційний господарський суд не повернув у комунальну власність будинки, а посилання прокурора на порушення норм законодавства про охорону культурної спадщини визначив безпідставними. Мовляв, на момент придбання будинок не був внесений до сучасного реєстру.

У 2013 році «Аквадон» навіть уклав з Управлінням охорони культурної спадщини Київської міськдержадміністрації охоронний договір на будівлю. Це означало, що до 2014 року мали бути проведені ремонтно-реабілітаційні роботи.

Але наразі будинок стоїть невідреставрований, фасад завішено банером, який на початку вересня замінили на свіжий.

Цікаво, що з 2009 по 2013 рік «Аквадон» був зареєстрований за адресою бізнес-центру «Акула», який, за даними ЗМІ, належав Олександру Януковичу. Тепер підприємство має офіційну адресу в будинках, якими володіє, але, звісно, там не працює. На листи не відповідає. Директором значиться донеччанин. Тож на домашню адресу листи не доходять.

За результатами проведеної райдержадміністрацією на доручення міського голови Віталія Кличка інвентаризації, будинок перебуває в незадовільному стані. Водночас, згідно з відповіддю Подільської РДА, будинок до сфери управління райдержадміністрації не належить. За словами заступника мера Петра Пантелеєва, у подібних випадках відповідні підрозділи Київської міськдержадміністрації повинні проводити переговори з власниками, аби вони виконали необхідні дії щодо збереження будинку.

Власником садиби є ПрАТ «Центрелеватормлинбуд» (одним із засновників якого є Тимур Міндич – відомий бізнесмен, пов’язаний із каналом «1+1» та Ігорем Коломойським), яке до цього орендувало будинок. У власність компанія отримала будівлю, вигравши інвестиційний конкурс. Конкурс оголосили через те, що будинок був у незадовільному стані, тоді як новий інвестор мав його реконструювати.

Директор фірми ПрАТ «Центрелеватормлинбуд» каже, що не може розповісти, яке саме майбутнє чекає на історичну пам’ятку. Проте запевняє: вже цього року влада побачить проект його реконструкції.

Проект «Доступ до правди» писав, що власники садиби Терещенків уже отримували припис за неукладання обов’язкового охоронного договору та незадовільний стан будинку.

Але у коментарі «Схемам» власник каже, що всі порушення пам’яткоохоронного законодавства усунуті.

Тим часом комунальники зауважують, що будівля в незадовільному стані, але нічого зробити з цим не можуть. Мовляв, за все з 2008 року відповідає приватний власник.

Згідно з даними Державного земельного кадастру, землею під будинком за поштовою адресою Тургенєвська, 17а з 2005 року володіє фірма «Українська індустріальна група». Земля продана зі стандартним формулюванням – «для експлуатації адміністративної будівлі» майже за 1 мільйон гривень.

Саме у вересні 2004 року, коли «Українська індустріальна група» отримувала будинок в оренду і купувала землю, засновниками фірми стала Олена Володимірівна Ставицька – дружина розшукуваного Едуарда Ставицького. Серед уповноважених осіб були Анатолій Борисович та Вікторія Іванівна Ставицькі (батько та мати міністра-втікача) та його теща Валентина Григорівна Ушакова.

«Схеми» відправили запит в «Українську індустріальну групу», але відповіді не отримали. В офісі компанії ТОВ «Українська індустріальна група» на питання журналістів відповідав екс-радник голови Державного космічного агентства України, представник компанії GX Satellite Communication Management Михайло Гріншпон. Причому в присутності самого директора ТОВ «Українська індустріальна група» Віктора Слишика, представляючись його радником.

За словами Грішпона, сусідній будинок під номером 19 також у власності «Української індустріальної групи». «Поряд стояв житловий будинок №19, який був в жахливому стані. Тому місто попросило, аби ми його відселили за свій рахунок, а вони надіслали проект, аби ми його приєднали та змогли будувати. Але це було до кризи 2008 року», – уточнює Михайшло Гріншпон.

Схоже, Михайлом Гріншпон не чужа для Едуарда Ставицького людина. У його компанії у грудні 2012 року Міністерство екології та природних ресурсів, очолюване Едуардом Ставицьким, замовило у фірми супутникові знімки України за 26,15 мільйона гривень.

«Ми зараз вже перебуваємо у стадії готовності, щоб почати цей проект погоджувати і будувати. Але зараз непростий період, всі інвестори бояться сюди заходити, банків немає, які могли б бути гарантом, тому все тягнеться тільки через це», – каже Михайло Гріншпон. Власники-бізнесмени хочуть звести будинок на продаж. При цьому охоронний договір на існуючу пам’ятку та сусідній будинок не укладали, попри те, що будинок має статус пам’ятки.

У списку занедбаних будинків, щодо яких міська влада проводила інвентаризацію, будинків на Тургенєвській немає. Вони також не належать до сфери управління Шевченківської РДА. Проте на сайті Управління охорони культурної спадщини старовинний будинок значиться в списках об’єктів в незадовільному стані. А це означає, що інспекція має за ним наглядати.

У 2001 році на будинок поклала око фірма ЗАТ «Українські сателітарні системи» (скорочено – «УкрСат»). Спершу вона взяла його в оренду у міста. Окрім сплати вартості оренди, бізнесмени також зобов’язались відселити мешканців (тобто забезпечити їх житлом в іншому місці), а також реконструювати будинок. Зрештою, за погодженням влади та для того, аби садиба не обвалилася, власник демонтував аварійні балкони і будинок отримав статус нежитлового. У 2007-му Подільська райадміністрація вирішила, що його можна віддати на приватизацію. Конкурсу не було. Першочергове право викупу автоматично перейшло фірмі-орендарю. З вартості приватизації будинку вирахували вартість вже проведених орендарем робіт. Тож за купівлю відомої садиби «УкрСат» заплатив трохи більше 4 мільйонів гривень. Правда, всього за місяць після цього швидко перепродав будинок новому власнику – ТОВ «Подол Інвест». Відтоді реконструкція так і не відбулась, тож у 2012 році міська прокуратура навіть судилася за будинок, щоб повернути його у власність міста. Але програла.

Кінцевий бенефіціарний власник фірми ТОВ «Подол Інвест» – людина на ім’я Мірзаєв Валерій Наріман огли. Він же – власник іншого занедбаного історичного будинку на Подолі за адресою Волоська, 5/14 через фірму «Поділ-Бізнес». Він – людина не публічна. Наше прохання про коментар його фірма залишила без розгляду.

Про те, які плани на цей будинок має його сучасний власник, можна судити з листа від 2014 року, в якому фірма «Подол Інвест» відповідала столичному управлінню культспадщини на питання про жалюгідний стан пам’ятки. По-перше, кажуть: не можуть нічого зробити, бо для цього потрібно отримати від міста ще й права на землю, а із цим влада, мовляв, гальмує. «У зв’язку зі зміною керівництва КМДА, ТОВ «Подол Інвест» розраховує на більш оперативний розгляд наших клопотань на отримання прав на землекористування та виконання будь-яких робіт, направлених на збереження пам’ятки архітектури та проведення протиаварійних заходів», – писав чиновникам генеральний директор С. В. Сидоренко.

По-друге, документ свідчить про те, що власник хотів би знести будинок: «Дану будівлю може бути відтворено тільки шляхом знесення та відтворення у первинному стані або в інших архітектурних формах». Про це також йдеться у листі.

Відомо, що відтоді бізнесмени намагалися продати будинок за 4 мільйони доларів. Наразі за номерами продажу ніхто не бере слухавку. На наші листи у компанії «Подол Інвест» не відповіли.

Цей будинок роками був нововиявленною пам’яткою та майже не захищався законом. Але у грудні минулого року Міністерство культури все ж занесло його в Реєстр нерухомих пам’яток України. Тож приватний власник (нинішній або будь-який новий у випадку продажу) буде мати зобов’язання доглядати за будинком, адже відтепер він охороняється законом.

Бізнесмен-мільйонер, а у минулому – депутат Київради Олександр Лойфенфельд, почав скуповувати квартири у цьому будинку ще у 1990-х роках. У 1998 році сім’я Лойфенфельдів створила ОСББ «Замок». Нині ним керує донька бізнесмена Інна. Згідно з даними київського БТІ, у 2008 році Інні Лойфенфельд подарували підвали та нежитлові приміщення першого поверху будинку.

У 2014 році в суді київська прокуратура намагалася довести, що продаж 167 «квадратів» відбувся незаконно. Але Верховний суд України не витребував будинок у комунальну власність. Судді створили прецедент, адже вирішили: через те, що будинок-пам’ятку своєчасно не перенесли з радянських реєстрів у сучасні, він нібито пам’яткою і не є. Це рішення обурило мера Віталія Кличка, він публічно заявив, що не поділяє його.

Протягом 2004–2009 років власники укладали охоронні договори на свій «замок» – тобто зобов’язання реставрувати та доглядати за будинком. Натомість згодом намагалися його продати. За різними даними, сума сягала від 8 до 12 мільйонів доларів. Проте зараз Олександр Лойфенфельд це заперечує. «Коли була криза 2008 року, в мене були серйозні проблеми і я звернувся до фірми Colliers International, аби вони спробували. Вони намагалися, але в них нічого не вийшло, і більше я ні до кого не звертався, з 2009 року ми припинили думки про продаж цього будинку», – каже він у коментарі «Схемам».

Після 2014 року кілька приміщень все ж відремонтували, там відкрилася фотостудія. Проте наразі постійні мешканці будинку – охоронці. Олександр Лойфенфельд каже, що реконструює будинок пізніше: «Думаю, що коли в нас скінчиться криза в країні, коли в нас можна буде нормально існувати, заробляти гроші, я цю будівлю реконструюю так, що вона стане ще красивішою».

Лойфенфельд зазначає, що ніколи не планував зносити будинок. Мовляв, це чутки, які розповсюджують ті, хто хоче відібрати його в нього. Він заперечує, що будинок у поганому стані: «У нас будинок перебуває в нормальному стані. За царя будували так, що він 200 років буде стояти. Поки простояв тільки 100».

Управління охорони культурної спадщини включило будинок до переліку об’єктів, які пребувають у незадовільному технічному стані.

«Ці квартири почали відселятися давно, тому що багаті люди почали скуповувати їхні квартири. Таким чином будинок був відселений, створене ОСББ «Замок», але він зараз перебуває у незадовільному технічному стані, особливо інженерні комунікації», – каже начальник дирекції експлуатації житлового фонду КП «Київжитлоспецексплуатація» Євген Кравченко.

Водночас представники міської влади гарантують збереження будинку. «Це знаковий об’єкт, і знести його на Ярославовому валу... Цього не станеться. Якщо я не помиляюся, ведуться з 2001 року такі розмови. Але він досі стоїть і він не доводиться до руйнування», – зазначає керівник апарату КМДА Володимир Бондаренко. Проте викупити цей будинок у власника міська влада не планує – нема коштів.

Невеликий будиночок ховається від очей туристів у непримітному провулку Подолу. Але власника розшукати досить легко. Згідно з даними держреєстру речових прав, у 2014 році товариство зі складною назвою «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче підприємство «Україна-реставрація» придбало фасадний будинок-пам’ятку. Флігельним будинком (з літерою «Б») фірма володіє ще з 2012 року – просто придбала його за півмільйона гривень. Засновник та бенефіціар цього товариства – будівельник-реставратор Микола Орленко. Він має звання Героя України саме за «визначні особисті заслуги перед Українською державою у реставрації і відбудові унікальних пам'яток історії, культури та архітектури, багаторічну самовіддану працю».

Власник виявився не занадто охочим до спілкування. За місцем реєстрації фірми немає, офіційні телефони неправильні.

Гендиректор ТОВ «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче підприємство «Україна-реставрація» Олександр Лонський визнає, що наразі стан пам’ятки незадовільний. Такого висновку дійшли найняті ними спеціалісти. Лонський вже готує відповідну документацію для того, аби почати реставраційні роботи. «Для можливості подальших дій погоджено реставраційне завдання на розроблення проектної документації для можливості пристосування нежитлових приміщень споруди під обслуговування населення», – відповідає гендиректор товариства Олександр Лонський на запит «Схем». Що саме відкриють у будинку – в товаристві ще не визначились.

Будинок стоїть порожнім, але у списки інвентаризації занедбаних не потрапив. Вочевидь, місто не має претензій до його стану. У Подільській райдержадміністрації зазначають, що будинок не належить до їхньої сфери управління.