Варшава, 13 жовтня 2003 - Польський щотижневий журнал “Впрост” (“Wprost”) у сьогоднішньому номері публікує статтю під назвою “Кучмократія”з підзаголовком: “Відхід нинішнього президента України започаткує громадянську війну між олігархами”.
Стаття починається із описання інциденту, коли президент Леонід Кучма на зауваження української журналістки, що в Україні панує начебто демократія, відповів, що всім добре відомо, що в Україні насправді - плутократія. “Кучма має підстави для нервувань ,- пише “Впрост”,- він бо опинився у ситуації, в якій чотири роки тому був президент Росії Єльцин. А за рік закінчуються повноваження Кучми, і президент не хотів би проводити пенсію, пояснюючи, як він і його родина здобули маєток, який оцінюють у мільярди доларів”.
Однак автори статті зазначають, що майбутні вибори непокоять не лише Кучму. Український президент стежить за тим, щоб у боротьбі за владу та гроші олігархи не знищували один одного. Тому найбагатші українці хочуть знати, кому після нього дістанеться влада.
Більшість олігархів схиляються , за даними журналу, до варіанту збереження “статусу кво”, тобто впровадження змін до української Конституції так, щоб Кучму можна було обрати на третій президентський термін.
Разом з тим олігархи намагаються зібрати якнайбільше сил і союзників, щоб у випадку чого гарантувати собі недоторканність. Першим етапом цієї кампанії , як вважає авторитетний польський щотижневик, є боротьба за контроль над Інгулецьким гірничо-збагачувальним комбінатом, котрий забезпечує сировиною третину ринку металургійної промисловості. На ній олігархи заробляють найбільші гроші. “Новий володар Інгулецького комбінату буде диктувати умови всьому металургійному промислові і здобуде перевагу над конкурентами,” – пише “Впрост”.
Кучма створив систему, при якій поділ впливів є зрозумілим і тому не доходить до загрозливих для стабільності системи “злетів та падінь” олігархів. Саме членам президентської більшості у парламенті України журнал приписує вираховування того, скільки можна заробити на рік, контролюючи державні структури. Відтак тепер цей рахунок є головним чинником формування складу коаліційного уряду в Україні.
Як приклад порушення цього паритету журнал наводить історію протистояння між бізнесовими партнерами, співвласниками кількох українських енергетичних підприємств: Костянтином Григоришиним і Віктором Медведчуком. Конфлікт із залученням міліції виник тоді, коли Кучми не було в Україні , пише журнал. Відразу ж після його повернення в Київ він зумів примирити пересварених партнерів, а кримінальну справу закрили, так і не з”ясовуючи питання нелегальної зброї та наркотиків, котрі начебто міліція знайшла у Григоришина.
“Цей приклад демонструє, чому найбагатші українці більш, ніж пролетарського гніву опозиції, бояться колег-олігархів і того, як поведуться конкуренти, коли не стане арбітра”, – підсумовують автори статті.
Стаття починається із описання інциденту, коли президент Леонід Кучма на зауваження української журналістки, що в Україні панує начебто демократія, відповів, що всім добре відомо, що в Україні насправді - плутократія. “Кучма має підстави для нервувань ,- пише “Впрост”,- він бо опинився у ситуації, в якій чотири роки тому був президент Росії Єльцин. А за рік закінчуються повноваження Кучми, і президент не хотів би проводити пенсію, пояснюючи, як він і його родина здобули маєток, який оцінюють у мільярди доларів”.
Однак автори статті зазначають, що майбутні вибори непокоять не лише Кучму. Український президент стежить за тим, щоб у боротьбі за владу та гроші олігархи не знищували один одного. Тому найбагатші українці хочуть знати, кому після нього дістанеться влада.
Більшість олігархів схиляються , за даними журналу, до варіанту збереження “статусу кво”, тобто впровадження змін до української Конституції так, щоб Кучму можна було обрати на третій президентський термін.
Разом з тим олігархи намагаються зібрати якнайбільше сил і союзників, щоб у випадку чого гарантувати собі недоторканність. Першим етапом цієї кампанії , як вважає авторитетний польський щотижневик, є боротьба за контроль над Інгулецьким гірничо-збагачувальним комбінатом, котрий забезпечує сировиною третину ринку металургійної промисловості. На ній олігархи заробляють найбільші гроші. “Новий володар Інгулецького комбінату буде диктувати умови всьому металургійному промислові і здобуде перевагу над конкурентами,” – пише “Впрост”.
Кучма створив систему, при якій поділ впливів є зрозумілим і тому не доходить до загрозливих для стабільності системи “злетів та падінь” олігархів. Саме членам президентської більшості у парламенті України журнал приписує вираховування того, скільки можна заробити на рік, контролюючи державні структури. Відтак тепер цей рахунок є головним чинником формування складу коаліційного уряду в Україні.
Як приклад порушення цього паритету журнал наводить історію протистояння між бізнесовими партнерами, співвласниками кількох українських енергетичних підприємств: Костянтином Григоришиним і Віктором Медведчуком. Конфлікт із залученням міліції виник тоді, коли Кучми не було в Україні , пише журнал. Відразу ж після його повернення в Київ він зумів примирити пересварених партнерів, а кримінальну справу закрили, так і не з”ясовуючи питання нелегальної зброї та наркотиків, котрі начебто міліція знайшла у Григоришина.
“Цей приклад демонструє, чому найбагатші українці більш, ніж пролетарського гніву опозиції, бояться колег-олігархів і того, як поведуться конкуренти, коли не стане арбітра”, – підсумовують автори статті.
