Вашинґтон, 23 жовтня 2003 – Уряд США повинен активно сприяти деескалації українсько-російського конфлікту навколо острова Тузли, але роль США у вирішенні конфлікту має поки що обмежитися політичним впливом. Таку думку висловила директор програм Росії та Євразії Центру стратегічних та міжнародних досліджень Селест Волендер.
Провідний американський експерт із питань безпеки у пострадянському регіоні Селест Волендер уважає, що останнє загострення російсько-українських відносин є проблемою для європейської безпеки в цілому. Тому Сполучені Штати і НАТО повинні намагатися вплинути на швидке розв’язання конфлікту. Оскільки Росія ще не вдалася до відверто протиправних дій щодо України, західні лідери повинні перш за все вказати російській стороні на її власні міжнародні зобов’язання.
“Росія багаторазово зобов’язувалася діяти згідно з міжнародними правилами європейської спільноти. Отже, роль США і НАТО полягає в нагадуванні Росії про ці правила, про заявлений нею пріоритет – розвивати добрі відносини з державами Заходу та діяти лише в рамках міжнародного права. А також нам необхідно привернути увагу до цього питання, оскільки часто кризи виходять з-під контролю через недостатню увагу до них із боку вищих урядових кіл держави. І якщо США – чи президент Буш, чи держсекретар, чи радник із питань національної безпеки – можуть звернутися до своїх російських колег і пояснити їм, наскільки серйозним є це питання , наскільки США зацікавлені в тому, щоб Росія і Україна вирішили це питання політичним шляхом, таке звернення може мати позитивний вплив на розв’язання кризи”.
Будь-яке військове протистояння на російсько-українському кордоні, на думку Волендер, не може не викликати серйозного занепокоєння в НАТО. Адже Північноатлантичний союз визначив за своє завдання підтримувати безпеку не лише в зоні його безпосередньої відповідальності, але й у сусідніх із ним реґіонах.
Однак, зазначила американський експерт, ставити питання про можливе військове втручання НАТО передчасно: “Існує різниця між політичною участю НАТО у розв’язанні конфліктів та прямими військовими зобов’язаннями. І в тих випадках, коли союз НАТО здійснював військове втручання поза кордонами держав – членів організації, це ставалося перш за все через серйозні порушення прав людини ( як, наприклад, на Балканах), оскільки в цих випадках існують серйозні міжнародно-правові підстави для того, щоб здійснювати військову інтервенцію. Політичний і потенційно територіальний конфлікт між Росією та Україною не є такою проблемою, яка б виправдовувала військову участь НАТО в її розв’язанні”.
Щодо наступних кроків США у випадку ескалації конфлікту навколо Тузли, то, на думку спостерігачів, головним постає питання готовності американської сторони ризикувати ядерною конфронтацією з Росією заради збереження територіальної цілісності України. І відповідь переважної більшості американців, які і досі розглядають Україну і Росію, як одне ціле, передбачити не важко.
Провідний американський експерт із питань безпеки у пострадянському регіоні Селест Волендер уважає, що останнє загострення російсько-українських відносин є проблемою для європейської безпеки в цілому. Тому Сполучені Штати і НАТО повинні намагатися вплинути на швидке розв’язання конфлікту. Оскільки Росія ще не вдалася до відверто протиправних дій щодо України, західні лідери повинні перш за все вказати російській стороні на її власні міжнародні зобов’язання.
“Росія багаторазово зобов’язувалася діяти згідно з міжнародними правилами європейської спільноти. Отже, роль США і НАТО полягає в нагадуванні Росії про ці правила, про заявлений нею пріоритет – розвивати добрі відносини з державами Заходу та діяти лише в рамках міжнародного права. А також нам необхідно привернути увагу до цього питання, оскільки часто кризи виходять з-під контролю через недостатню увагу до них із боку вищих урядових кіл держави. І якщо США – чи президент Буш, чи держсекретар, чи радник із питань національної безпеки – можуть звернутися до своїх російських колег і пояснити їм, наскільки серйозним є це питання , наскільки США зацікавлені в тому, щоб Росія і Україна вирішили це питання політичним шляхом, таке звернення може мати позитивний вплив на розв’язання кризи”.
Будь-яке військове протистояння на російсько-українському кордоні, на думку Волендер, не може не викликати серйозного занепокоєння в НАТО. Адже Північноатлантичний союз визначив за своє завдання підтримувати безпеку не лише в зоні його безпосередньої відповідальності, але й у сусідніх із ним реґіонах.
Однак, зазначила американський експерт, ставити питання про можливе військове втручання НАТО передчасно: “Існує різниця між політичною участю НАТО у розв’язанні конфліктів та прямими військовими зобов’язаннями. І в тих випадках, коли союз НАТО здійснював військове втручання поза кордонами держав – членів організації, це ставалося перш за все через серйозні порушення прав людини ( як, наприклад, на Балканах), оскільки в цих випадках існують серйозні міжнародно-правові підстави для того, щоб здійснювати військову інтервенцію. Політичний і потенційно територіальний конфлікт між Росією та Україною не є такою проблемою, яка б виправдовувала військову участь НАТО в її розв’язанні”.
Щодо наступних кроків США у випадку ескалації конфлікту навколо Тузли, то, на думку спостерігачів, головним постає питання готовності американської сторони ризикувати ядерною конфронтацією з Росією заради збереження територіальної цілісності України. І відповідь переважної більшості американців, які і досі розглядають Україну і Росію, як одне ціле, передбачити не важко.
