Вашингтон, 29 серпня 2003 - Можливість перетворення України на парламентську республіку привертає увагу не лише українських політиків та політологів, але й американських науковців. Тому радіо “Свобода” розпочинає серію інтерв”ю із провідними американськими політологами щодо можливих наслідків переходу України до парламентської системи. Сьогодні ми надаємо слово професору Канзаського Університету, директору Інституту російських та східно-європейських досліджень Полу Данієрі. З ним розмовляв наш кореспондент у Вашингтоні Сергій Куделя.
Професор Пол Данієрі досліджує Україну від часу здобуття нею незалежності. Упродовж року він викладав політологію у Львівському національному університеті і є автором трьох книжок та низки статей, присвячених пострадянській трансформації України. На його думку, інституційні реформи важливі, але вони не є вирішальними для становлення демократії. Тому повинно йтися не лише про формування парламентської чи президентської системи, а про те, як ця система організована та структурована. Говорить Пол Данієрі:
Перетворення України на парламентську республіку має потенціал для лібералізації системи, але якщо це є єдиною зміною і решта залишиться, як і є, то це лише сприятиме переходу того ж самого стилю політики, що проводиться зараз, до іншої гілки влади. Тому без змін до виборчого законодавства, наприклад, чи без спроб змінити роль політичних партій, без кроків, спрямованих на створення дієздатної більшості в парламенті, лише перехід до парламентської системи навряд чи багато змінить.
Досвід східно-європейських держав та країн Балтії, зазначає Пол Данієрі, свідчить, що найкращих політичних та економічних результатів досягнули ті держави, які обрали парламентську систему. Разом з тим, він підкреслив, що ці держави були більш демократичними, ніж Україна, коли обирали парламентську систему, і саме це могло забезпечити її ефективність. Перетворення ж України на парламентську систему без комплексної зміни усіх аспектів її політичного режиму може бути контрпродуктивним. Один з таких елементів є норми, що регулюють перехід депутатів з однієї фракції до іншої.
Якщо ці норми не змінити, ми побачимо таку ж саму поведінку у новому парламенті, яку ми бачимо у чинному парламенті. І це не сприятиме стабільності.
Інший елемент – пряме обрання керівників місцевої влади.
Губернатори повинні обиратися всенародно. Всенародне обрання губернаторів сприятиме ліквідації владної вертикалі, яка зараз забезпечує виконавчій гілці такі широкі владні повноваження. І хто б не очолював виконавчу гілку – президент чи прем”єр-міністр – його здатність призначати губернаторів лише сприяє надто великій концентрації влади.
Разом з тим американський політолог переконаний, що будь-які застереження щодо можливого розпаду України у випадку децентралізації влади є безпідставними. Найбільше досягення за роки незалежності він вбачає саме у тому, що небезпеки фрагментації України вже не існує.
Професор Пол Данієрі досліджує Україну від часу здобуття нею незалежності. Упродовж року він викладав політологію у Львівському національному університеті і є автором трьох книжок та низки статей, присвячених пострадянській трансформації України. На його думку, інституційні реформи важливі, але вони не є вирішальними для становлення демократії. Тому повинно йтися не лише про формування парламентської чи президентської системи, а про те, як ця система організована та структурована. Говорить Пол Данієрі:
Перетворення України на парламентську республіку має потенціал для лібералізації системи, але якщо це є єдиною зміною і решта залишиться, як і є, то це лише сприятиме переходу того ж самого стилю політики, що проводиться зараз, до іншої гілки влади. Тому без змін до виборчого законодавства, наприклад, чи без спроб змінити роль політичних партій, без кроків, спрямованих на створення дієздатної більшості в парламенті, лише перехід до парламентської системи навряд чи багато змінить.
Досвід східно-європейських держав та країн Балтії, зазначає Пол Данієрі, свідчить, що найкращих політичних та економічних результатів досягнули ті держави, які обрали парламентську систему. Разом з тим, він підкреслив, що ці держави були більш демократичними, ніж Україна, коли обирали парламентську систему, і саме це могло забезпечити її ефективність. Перетворення ж України на парламентську систему без комплексної зміни усіх аспектів її політичного режиму може бути контрпродуктивним. Один з таких елементів є норми, що регулюють перехід депутатів з однієї фракції до іншої.
Якщо ці норми не змінити, ми побачимо таку ж саму поведінку у новому парламенті, яку ми бачимо у чинному парламенті. І це не сприятиме стабільності.
Інший елемент – пряме обрання керівників місцевої влади.
Губернатори повинні обиратися всенародно. Всенародне обрання губернаторів сприятиме ліквідації владної вертикалі, яка зараз забезпечує виконавчій гілці такі широкі владні повноваження. І хто б не очолював виконавчу гілку – президент чи прем”єр-міністр – його здатність призначати губернаторів лише сприяє надто великій концентрації влади.
Разом з тим американський політолог переконаний, що будь-які застереження щодо можливого розпаду України у випадку децентралізації влади є безпідставними. Найбільше досягення за роки незалежності він вбачає саме у тому, що небезпеки фрагментації України вже не існує.
