Прага, 20 лютого 2003 року – Ім‘я Бориса Березовського – знакове на колишніх радянських теренах – важливе і для України. Саме цей російський олігарх допоміг прийти до влади президентові Росії Володимиру Путіну, а зараз, за іронією долі, вже кілька років поспіль воює з ним із Лондона. Цього тижня в інтерв‘ю американській газеті "Нью-Йорк Таймс" Борис Березовський зізнався, що має 3 мільярди доларів і зазначив: "Я не дисидент, я не правозахисник. Все що я роблю, я роблю раціонально. Я намагаюся створити реальну політичну опозицію в Росії." А про любов він сказав, що це найвищий рівень егоїзму, що без любові до себе не можна любити й інших. Кого ж любить Борис Березовський в Україні? Про це в його ексклюзивному інтерв‘ю Радіо Свобода.
Пане Березовський, майже 5 років тому саме президент України запропонував Вашу кандидатуру на посаду виконавчого секретаря СНД, кажуть, що саме Ви допомогли Кучмі залишитися в президентському кріслі у 99-му році. Чи якось змінилося Ваше ставлення до українського президента за цей час?
Борис Березовський:
"По-перше, я розумію, що так запросто, як Ви це робите, зв’язати ти дві події – пропозицію Кучми про мою кандидатуру (а мене, до речі, підтримали всі інші президенти, тобто 12 осіб) з тим, що я допомагав йому у передвиборчій кампанії – це абсолютно хибне твердження. Вірним є те, що я будучи виконавчим секретарем Співдружності Незалежних Держав постійно говорив про потребу здійснення наступництва влади і я від цієї ідеї не відступав. І про цю ідею Леонід Данилович знав з нашої попередньої зустрічі, ще до того як він виніс мою кандидатуру. Але я так розумію, що найбільше Леоніда Даниловича в той момент турбувало збереження Співдружності Незалежних Держав. Наскільки це вдалося зробити після того, як я пішов, це вже інше питання, але лише те, що Путін запропонував кандидатуру Кучми на посаду голови СНД, свідчить про те, що в Леоніда Даниловича є постійний, сталий інтерес до СНД як до організації.
Тепер про моє ставлення. Я вважаю, що цей дуже складний період, який проходять всі країни пострадянського простору, він безперечно не може відбуватися без хиб. Немає такого президента на всьому пострадянському просторі, який би не допустився низки помилок, зокрема дуже серйозних помилок. Ви знаєте, що свого часу президент Росії Єльцин знайшов мужність покаятися в тому, що він почав першу чеченську війну. Гадаю, що не уникнув цих помилок і президент України. Я ні в якому разі не буду коментувати його помилок, бо вважаю для себе неприпустимим втручатися у внутрішні справи дружньої для Росії держави, незалежної держави. Стосовно, чи збереглися у мене особисті взаємини з Леонідом Даниловичем, то такі відносини, на жаль, не збереглися. В силу відомих Вам обставин – я перебуваю в Лондоні, і не можу їздити на Україну. Леонід Данилович – президент України і природно він озирається на реакцію російського керівництва на будь-які контакти зі мною. Я можу це зрозуміти.
Якщо ж Ви маєте на увазі відому історію, про яку багато говорять, так звану справу Гонгадзе, і лозунги опозиції, яка вимагає це розстежити, то я справді є прихильником того, щоб не приховувати від людей правду".
Власне, про Ваші контакти з українською опозицією хотілося б почути більше. Ви кажете, що більше не бачитеся з Кучмою, це ясно, бо президент не буває в Лондоні, але до Лондона приїздять лідери української опозиції. Чи зустрічаєтеся Ви з ними, зокрема з Юлією Тимошенко чи іншими політиками?
Борис Березовський:
"Я ніколи не приховував з ким я зустрічаюся, зокрема, я зустрічаюся і з лідерами, як Ви кажете, української опозиції. Для мене вони насправді є просто провідні українські політики. І я не хочу називати їхні імена, бо не знаю, як це може на них відбитися. І в цьому сенсі я не хочу ніяким чином брати участь у внутрішньополітичному процесі на Україні. Це не виключає того, що є українські політики, які зі мною спілкуються, пропонують зустрічі, і я від них не відмовляюсь".
Але кажуть, що Ви навіть фінансуєте українську опозицію.
Борис Березовський:
"Ось це повністю суперечить дійсності. Я з відповідальністю заявляю, що жодним чином матеріально не беру участі в політичних процесах, які відбуваються на Україні, зокрема, не фінансую ні виконавчу українську владу, ані опозицію українську”.
А як щодо майора Мельниченка? Коли він цього тижня давав прес-конференцію в Лондоні, то поруч був колишній підполковник ФСБ Росії Олександр Литвиненко, який також отримав притулок на Заході. І Литвиненко не приховує, що у складний момент Ви підтримали його родину. Чи допомагали Ви Миколі?
Борис Березовський:
"Так, Мельниченко звернувся до мене з проханням допомогти йому, і Ви знаєте, що я створив Фонд громадянських свобод. Він заснований у Нью-Йорку в 2000-му році. І цей фонд підтримує всіх, кого вважає за необхідне підтримати, людей, яких переслідують з політичних причин. Рішення конкретні, про підтримку тієї чи іншої людини, схвалюю не я. Я ще раз підкреслюю, я створив цей фонд, є виконавчий директор цього фонду. Він розглядає різноманітні прохання, які надходять з різних країн. Дотепер справді найбільше звернень було з Росії, з України, з інших країн пострадянського простору. І в силу тих матеріальних можливостей, які є у фонду, виконавча дирекція і схвалює рішення. Мені відомо, що таке рішення є щодо пана Мельниченка".
А ось як на це саме запитання Радіо Свобода відповів Микола Мельниченко:
"Саме для того, щоб Ви дізналися правду як про Ющенка, Медведчука, Марчука, Тимошенко, Березовського, Путіна та інших осіб, я працюю над книжкою, в якій максимально висвітлю роль цих людей і також питання – хто допомагає, а хто заважає Україні, хто і кого фінансує – будуть в цій книжці розкриті. Якщо відійти від формальної сторони, я думаю Вас цікавить, чи я знайомий з Березовським, чи ні. Я відповідаю: так. Я з Березовським знайомий".
Але мене цікавить не тільки це, бо газети пишуть, що Вас він фінансує, чи якимось чином підтримує.
Микола Мельниченко:
"Це гарне питання. Газети заробляють на цьому великі гроші і тому нехай вони пишуть".
Тобто, Ви стверджуєте, що від Березовського, чи через його структури ніякої допомоги не отримували.
Микола Мельниченко:
"Найближчим часом Ви дізнаєтесь, я думаю не тільки із книжки, але я думаю все ж таки із книжки про ці всі, отримаєте відповіді на ці запитання".
Повернімося до розмови з Березовським. На моє запитання, кого ще з України фінансує його Фонд, Борис Березовський порадив звернутися до Нью-Йорка.
Ми також говорили про президентські вибори в Україні. Березовський каже, що Кремль вже визначив свою стратегію і підтримуватиме наступника від влади. А сам Березовський вважає, що в інтересах Росії, аби Україна була "демократичною, сучасною і незалежною державою." Він передбачає, що наступним президентом України стане Віктор Ющенко: "У мене складається таке враження, що це пан Ющенко. Хоча я звісно давно вже не був в Україні, користуюся лише зовнішньою інформацією і важко робити якісь висновки".
Коли ж я поцікавилася, чи збереглися в нього якісь бізнес інтереси в Україні, Березовський сказав, що ніколи таких інтересів і не мав. Щоправда, пригадую, коли Березовський зайняв чільну посаду в СНД, на таке саме запитання українські дипломати відповідали, що це людина, в якої "інтереси всюди".
Пане Березовський, майже 5 років тому саме президент України запропонував Вашу кандидатуру на посаду виконавчого секретаря СНД, кажуть, що саме Ви допомогли Кучмі залишитися в президентському кріслі у 99-му році. Чи якось змінилося Ваше ставлення до українського президента за цей час?
Борис Березовський:
"По-перше, я розумію, що так запросто, як Ви це робите, зв’язати ти дві події – пропозицію Кучми про мою кандидатуру (а мене, до речі, підтримали всі інші президенти, тобто 12 осіб) з тим, що я допомагав йому у передвиборчій кампанії – це абсолютно хибне твердження. Вірним є те, що я будучи виконавчим секретарем Співдружності Незалежних Держав постійно говорив про потребу здійснення наступництва влади і я від цієї ідеї не відступав. І про цю ідею Леонід Данилович знав з нашої попередньої зустрічі, ще до того як він виніс мою кандидатуру. Але я так розумію, що найбільше Леоніда Даниловича в той момент турбувало збереження Співдружності Незалежних Держав. Наскільки це вдалося зробити після того, як я пішов, це вже інше питання, але лише те, що Путін запропонував кандидатуру Кучми на посаду голови СНД, свідчить про те, що в Леоніда Даниловича є постійний, сталий інтерес до СНД як до організації.
Тепер про моє ставлення. Я вважаю, що цей дуже складний період, який проходять всі країни пострадянського простору, він безперечно не може відбуватися без хиб. Немає такого президента на всьому пострадянському просторі, який би не допустився низки помилок, зокрема дуже серйозних помилок. Ви знаєте, що свого часу президент Росії Єльцин знайшов мужність покаятися в тому, що він почав першу чеченську війну. Гадаю, що не уникнув цих помилок і президент України. Я ні в якому разі не буду коментувати його помилок, бо вважаю для себе неприпустимим втручатися у внутрішні справи дружньої для Росії держави, незалежної держави. Стосовно, чи збереглися у мене особисті взаємини з Леонідом Даниловичем, то такі відносини, на жаль, не збереглися. В силу відомих Вам обставин – я перебуваю в Лондоні, і не можу їздити на Україну. Леонід Данилович – президент України і природно він озирається на реакцію російського керівництва на будь-які контакти зі мною. Я можу це зрозуміти.
Якщо ж Ви маєте на увазі відому історію, про яку багато говорять, так звану справу Гонгадзе, і лозунги опозиції, яка вимагає це розстежити, то я справді є прихильником того, щоб не приховувати від людей правду".
Власне, про Ваші контакти з українською опозицією хотілося б почути більше. Ви кажете, що більше не бачитеся з Кучмою, це ясно, бо президент не буває в Лондоні, але до Лондона приїздять лідери української опозиції. Чи зустрічаєтеся Ви з ними, зокрема з Юлією Тимошенко чи іншими політиками?
Борис Березовський:
"Я ніколи не приховував з ким я зустрічаюся, зокрема, я зустрічаюся і з лідерами, як Ви кажете, української опозиції. Для мене вони насправді є просто провідні українські політики. І я не хочу називати їхні імена, бо не знаю, як це може на них відбитися. І в цьому сенсі я не хочу ніяким чином брати участь у внутрішньополітичному процесі на Україні. Це не виключає того, що є українські політики, які зі мною спілкуються, пропонують зустрічі, і я від них не відмовляюсь".
Але кажуть, що Ви навіть фінансуєте українську опозицію.
Борис Березовський:
"Ось це повністю суперечить дійсності. Я з відповідальністю заявляю, що жодним чином матеріально не беру участі в політичних процесах, які відбуваються на Україні, зокрема, не фінансую ні виконавчу українську владу, ані опозицію українську”.
А як щодо майора Мельниченка? Коли він цього тижня давав прес-конференцію в Лондоні, то поруч був колишній підполковник ФСБ Росії Олександр Литвиненко, який також отримав притулок на Заході. І Литвиненко не приховує, що у складний момент Ви підтримали його родину. Чи допомагали Ви Миколі?
Борис Березовський:
"Так, Мельниченко звернувся до мене з проханням допомогти йому, і Ви знаєте, що я створив Фонд громадянських свобод. Він заснований у Нью-Йорку в 2000-му році. І цей фонд підтримує всіх, кого вважає за необхідне підтримати, людей, яких переслідують з політичних причин. Рішення конкретні, про підтримку тієї чи іншої людини, схвалюю не я. Я ще раз підкреслюю, я створив цей фонд, є виконавчий директор цього фонду. Він розглядає різноманітні прохання, які надходять з різних країн. Дотепер справді найбільше звернень було з Росії, з України, з інших країн пострадянського простору. І в силу тих матеріальних можливостей, які є у фонду, виконавча дирекція і схвалює рішення. Мені відомо, що таке рішення є щодо пана Мельниченка".
А ось як на це саме запитання Радіо Свобода відповів Микола Мельниченко:
"Саме для того, щоб Ви дізналися правду як про Ющенка, Медведчука, Марчука, Тимошенко, Березовського, Путіна та інших осіб, я працюю над книжкою, в якій максимально висвітлю роль цих людей і також питання – хто допомагає, а хто заважає Україні, хто і кого фінансує – будуть в цій книжці розкриті. Якщо відійти від формальної сторони, я думаю Вас цікавить, чи я знайомий з Березовським, чи ні. Я відповідаю: так. Я з Березовським знайомий".
Але мене цікавить не тільки це, бо газети пишуть, що Вас він фінансує, чи якимось чином підтримує.
Микола Мельниченко:
"Це гарне питання. Газети заробляють на цьому великі гроші і тому нехай вони пишуть".
Тобто, Ви стверджуєте, що від Березовського, чи через його структури ніякої допомоги не отримували.
Микола Мельниченко:
"Найближчим часом Ви дізнаєтесь, я думаю не тільки із книжки, але я думаю все ж таки із книжки про ці всі, отримаєте відповіді на ці запитання".
Повернімося до розмови з Березовським. На моє запитання, кого ще з України фінансує його Фонд, Борис Березовський порадив звернутися до Нью-Йорка.
Ми також говорили про президентські вибори в Україні. Березовський каже, що Кремль вже визначив свою стратегію і підтримуватиме наступника від влади. А сам Березовський вважає, що в інтересах Росії, аби Україна була "демократичною, сучасною і незалежною державою." Він передбачає, що наступним президентом України стане Віктор Ющенко: "У мене складається таке враження, що це пан Ющенко. Хоча я звісно давно вже не був в Україні, користуюся лише зовнішньою інформацією і важко робити якісь висновки".
Коли ж я поцікавилася, чи збереглися в нього якісь бізнес інтереси в Україні, Березовський сказав, що ніколи таких інтересів і не мав. Щоправда, пригадую, коли Березовський зайняв чільну посаду в СНД, на таке саме запитання українські дипломати відповідали, що це людина, в якої "інтереси всюди".
