Німеччина, 15 січня 2003 – В Україні постійно наголошують на важливості розвитку відносин із Польщею. Не випадково прем’єр-міністр України Віктор Янукович свій перший офіційний закордонний візит здійснив саме до Варшави. На 21 січня запланована чергова зустріч президентів двох країн. Попри такий жвавий політичний діалог західні експерти звертають увагу на те, що заяви про активне партнерство Польщі та України часто так і залишаються лише риторикою.
“Розчароване кохання” – під такою назвою одна з німецьких газет цими днями надрукувала статтю, присвячену сучасному стану українсько-польських відносин. У публікації її автор, відомий німецький політолог Клаус Бахманн, констатує, що відчуження між Польщею та Україною постійно зростає. Він звертає увагу на те, що, незважаючи на взаємні запевнення в “стратегічному партнерстві”, між обома країнами залишається чимало нерозв’язаних проблем. Серед прикладів тут можна назвати навіть банальну суперечку навколо Личаківського кладовища в Львові. Водночас іще зовсім нещодавно офіційна Варшава проводила підкреслено проукраїнську політику, сподіваючись, що Київ стане потужною противагою Москві. Тепер, як зауважують німецькі політологи, полякам довелося повернутися до реальнішої оцінки ситуації.
Кай-Олаф Ланґ із берлінського Фонду науки та політики пояснив: “На мою думку, протверезіння в Варшаві настало через те, що нині зовсім незрозуміло, яким шляхом Київ рухатиметься далі”. Кай-Олаф Ланґ наголосив, що свого часу в окремих питаннях Польща проводила навіть більш проукраїнську політику, ніж сама Україна. Тим більшим було розчарування, коли поляки побачили, що українці недостатньо відстоюють свої інтереси, наприклад, у питаннях транзиту російських енергоносіїв на Захід.
Крім того, як зауважив політолог Клаус Бахманн, поляки виявилися розчаровані українською опозицією, яка залицяється з олігархічними структурами замість того, щоб обрати польський шлях розвитку.
Щодо подальших причин змін у відносинах між Варшавою та Києвом Кай-Олаф Ланґ сказав: “До змін в українсько-польських відносинах призвело покращення клімату між Варшавою та Москвою. Крім того, свою східну політику Польща, як майбутній член Європейського Союзу, тепер повинна проводити з огляду на Брюссель”.
Однак це зовсім не означає, що Польща може повністю відвернутися від України. Більше того, на думку німецьких політологів, Варшава й надалі повинна відігравати роль “адвоката” України в Європі. Говорить Кай-Олаф Ланґ: “Найважливіша роль Польщі відносно України полягатиме в тому, щоб привернути більшу уваги до Києва з боку країн Європейського Союзу, в тому числі й Німеччини”.
Тут варто зауважити, що останнім часом Берлін дійсно став більше цікавитися Україною, хоча німецька зовнішня політика й надалі залишається сильно орієнтованою на Росію, вважає Кай-Олаф Ланґ. На його думку, важливо також підвищити інтерес Франції до України. І тут Польща, яка має надзвичайно добрі контакти з Парижем, теж могла б узяти на себе роль посередника. Хоча це дуже складне завдання, яке вимагає неабиякого вміння, наголосив німецький політолог Кай-Олаф Ланґ.
“Розчароване кохання” – під такою назвою одна з німецьких газет цими днями надрукувала статтю, присвячену сучасному стану українсько-польських відносин. У публікації її автор, відомий німецький політолог Клаус Бахманн, констатує, що відчуження між Польщею та Україною постійно зростає. Він звертає увагу на те, що, незважаючи на взаємні запевнення в “стратегічному партнерстві”, між обома країнами залишається чимало нерозв’язаних проблем. Серед прикладів тут можна назвати навіть банальну суперечку навколо Личаківського кладовища в Львові. Водночас іще зовсім нещодавно офіційна Варшава проводила підкреслено проукраїнську політику, сподіваючись, що Київ стане потужною противагою Москві. Тепер, як зауважують німецькі політологи, полякам довелося повернутися до реальнішої оцінки ситуації.
Кай-Олаф Ланґ із берлінського Фонду науки та політики пояснив: “На мою думку, протверезіння в Варшаві настало через те, що нині зовсім незрозуміло, яким шляхом Київ рухатиметься далі”. Кай-Олаф Ланґ наголосив, що свого часу в окремих питаннях Польща проводила навіть більш проукраїнську політику, ніж сама Україна. Тим більшим було розчарування, коли поляки побачили, що українці недостатньо відстоюють свої інтереси, наприклад, у питаннях транзиту російських енергоносіїв на Захід.
Крім того, як зауважив політолог Клаус Бахманн, поляки виявилися розчаровані українською опозицією, яка залицяється з олігархічними структурами замість того, щоб обрати польський шлях розвитку.
Щодо подальших причин змін у відносинах між Варшавою та Києвом Кай-Олаф Ланґ сказав: “До змін в українсько-польських відносинах призвело покращення клімату між Варшавою та Москвою. Крім того, свою східну політику Польща, як майбутній член Європейського Союзу, тепер повинна проводити з огляду на Брюссель”.
Однак це зовсім не означає, що Польща може повністю відвернутися від України. Більше того, на думку німецьких політологів, Варшава й надалі повинна відігравати роль “адвоката” України в Європі. Говорить Кай-Олаф Ланґ: “Найважливіша роль Польщі відносно України полягатиме в тому, щоб привернути більшу уваги до Києва з боку країн Європейського Союзу, в тому числі й Німеччини”.
Тут варто зауважити, що останнім часом Берлін дійсно став більше цікавитися Україною, хоча німецька зовнішня політика й надалі залишається сильно орієнтованою на Росію, вважає Кай-Олаф Ланґ. На його думку, важливо також підвищити інтерес Франції до України. І тут Польща, яка має надзвичайно добрі контакти з Парижем, теж могла б узяти на себе роль посередника. Хоча це дуже складне завдання, яке вимагає неабиякого вміння, наголосив німецький політолог Кай-Олаф Ланґ.
