Брюссель, 17 квітня 2002 – Чи запросять Україну на празький саміт НАТО як гостя, чи для проведення окремого саміту Україна–НАТО, як цього досягла Росія? Що означає для України створення Ради Росія–НАТО? На ці запитання нашого брюссельського кореспондента відповідає секретар Ради національної безпеки та оборони України Євген Марчук. У перебігу щойно завершеного візиту до Брюселя групи координаторів щодо співробітництва між Україною та НАТО Марчук мав і окрему зустріч із генеральним секретарем НАТО лордом Джорджем Робертсоном.
Є. Марчук:
«НАТО зараз проходить дуже стрімку еволюцію, зокрема, у співпраці з Росією. Навколо України досить швидко міняється ситуація, і нам треба дуже точно все проаналізувати і дуже точно відреагувати. Під час зустрічі з генеральним секретарем НАТО та іншими керівниками альянсу увага приверталася до поглиблення розуміння взаємної аргументації».
С. Волинський: Що слід розуміти під “взаємною аргументацією”?
Є. Марчук:
«Взаємна аргументація щодо п’ятої річниці від підписання “Хартії про особливе партнерство з НАТО” та проведення з приводу цього 9-го липня в Києві дуже важливої зустрічі послів країн – учасниць НАТО та найвищого політичного керівництва альянсу.
Друге: попереду празький саміт НАТО, і Україна зараз намагається всіляко поставити питання так, щоб Україна брала участь у саміті. Пан Робертсон дав нам зрозуміти, що Україну запросять до Праги. Але ми б хотіли також, щоб відбувся і саміт Україна–НАТО. На жаль, тут ми поки що не отримали позитивної відповіді.
Ми знаємо, що готується саміт НАТО–Росія, який відбудеться напередодні саміту НАТО. Але найважливіше: те, як далі розвиватиметься співробітництво з НАТО, залежить набагато більше від України, ніж від альянсу. Зокрема, до 9-го липня, коли буде засідання комітету Україна–НАТО, Київ мусить викласти пропозиції щодо нового формату, в якому ми повинні далі розвивати співпрацю, і в майбутньому щодо можливого набуття членства в альянсі».
С. Волинський: Євгене Кириловичу, днями в штаб-квартирі НАТО відбулись переговори між міністром закордонних справ Росії Ігорем Івановим та керівництвом альянсу, під час яких було досягнуто домовленостей щодо створення Ради Росія–НАТО (так звана “велика двадцятка”), і це дасть змогу Росії брати вже повноправну участь у засіданнях Північноатлантичної Ради. Як Ви прокоментуєте цей факт?
Є.Марчук:
«Це і є якраз підтвердженням того, що Україні тут треба дуже серйозно аналізувати те, що відбувається і на напрямку НАТО–Росія. Це свідчить про дуже велику динаміку російської зовнішньополітичної машини в стосунках із НАТО. Але ще існує чимало неясностей, як механізм цієї двадцятки буде працювати.
Але це дуже серйозний імпульс Україні, що нам треба остаточно визначатись щодо членства в НАТО».
Є. Марчук:
«НАТО зараз проходить дуже стрімку еволюцію, зокрема, у співпраці з Росією. Навколо України досить швидко міняється ситуація, і нам треба дуже точно все проаналізувати і дуже точно відреагувати. Під час зустрічі з генеральним секретарем НАТО та іншими керівниками альянсу увага приверталася до поглиблення розуміння взаємної аргументації».
С. Волинський: Що слід розуміти під “взаємною аргументацією”?
Є. Марчук:
«Взаємна аргументація щодо п’ятої річниці від підписання “Хартії про особливе партнерство з НАТО” та проведення з приводу цього 9-го липня в Києві дуже важливої зустрічі послів країн – учасниць НАТО та найвищого політичного керівництва альянсу.
Друге: попереду празький саміт НАТО, і Україна зараз намагається всіляко поставити питання так, щоб Україна брала участь у саміті. Пан Робертсон дав нам зрозуміти, що Україну запросять до Праги. Але ми б хотіли також, щоб відбувся і саміт Україна–НАТО. На жаль, тут ми поки що не отримали позитивної відповіді.
Ми знаємо, що готується саміт НАТО–Росія, який відбудеться напередодні саміту НАТО. Але найважливіше: те, як далі розвиватиметься співробітництво з НАТО, залежить набагато більше від України, ніж від альянсу. Зокрема, до 9-го липня, коли буде засідання комітету Україна–НАТО, Київ мусить викласти пропозиції щодо нового формату, в якому ми повинні далі розвивати співпрацю, і в майбутньому щодо можливого набуття членства в альянсі».
С. Волинський: Євгене Кириловичу, днями в штаб-квартирі НАТО відбулись переговори між міністром закордонних справ Росії Ігорем Івановим та керівництвом альянсу, під час яких було досягнуто домовленостей щодо створення Ради Росія–НАТО (так звана “велика двадцятка”), і це дасть змогу Росії брати вже повноправну участь у засіданнях Північноатлантичної Ради. Як Ви прокоментуєте цей факт?
Є.Марчук:
«Це і є якраз підтвердженням того, що Україні тут треба дуже серйозно аналізувати те, що відбувається і на напрямку НАТО–Росія. Це свідчить про дуже велику динаміку російської зовнішньополітичної машини в стосунках із НАТО. Але ще існує чимало неясностей, як механізм цієї двадцятки буде працювати.
Але це дуже серйозний імпульс Україні, що нам треба остаточно визначатись щодо членства в НАТО».
