Вашинґтон, 8 квітня 2002 – Міністерство закордонних справ України, як також і численні українські засоби інформації, повідомили новину: “В оприлюдненому 5 квітня інтерв’ю американській україномовній газеті "Свобода" Виконавчий директор Комісії ООН із моніторингу, контролю та інспекцій щодо Іраку Ганс Блікс заявив про відсутність "не лише прямих, а і взагалі будь-яких свідчень" причетності України до незаконної торгівлі зброєю з цією країною. Г. Блікс повідомив, що в документах Комісії ООН немає жодної інформації про експорт Україною зброї до Іраку”.
Оскільки американська газета оприлюднить інтерв’ю лише 12 квітня, ми на даний момент не маємо можливості коментувати його змісту й точності наведеної зовнішньополітичним відомством України цитати.
Юен Б’юканан, речник Комісії ООН у справах моніторингу, контролю та інспекцій щодо Іраку, підтвердив в інтерв’ю Радіо Свобода позицію виконавчого директора Ганса Блікса про те, що “немає будь-яких свідчень про причетність українських урядовців до незаконної продажі зброї Іракові”. Б’юканан, однак, уточнив, що він мав на увазі справу зброї масового знищення. Адже лише цей вид озброєнь входить у повноваження інспекторів по Іраку. Щодо нелегальної продажі Іракові звичайних озброєнь, то тут справа дещо складніша.
“Так, ми потрапляємо на українські озброєння, проте ми потрапляємо й на звичайні озброєння на іракській території з 50-ти інших країн. Ми не можемо підтвердити, чи йдеться про прямий експорт із України або чи йдеться про зброю, яка пройшла через двадцять інших країн і врешті опинилася в Іраку – не виключено, що такою схемою іракська влада могла б послуговуватись”, – сказав Юен Б’юканан.
Рада безпеки ООН розглядає тепер питання, чи розширювати повноваження згаданої комісії ООН й вести моніторинг, контроль та інспекції щодо Іраку не лише стосовно зброї масового знищення, а й звичайних озброєнь.
Зазначимо, що місяць тому (15-го березня) в інтерв’ю Радіо Свобода Скотт Ріхтер, колишній інспектор ООН у справі контролю над озброєннями Іраку, заявив: він та інші його колеги знайшли значну кількість доказів того, що протягом 90-х років Росія, Україна й Білорусь, попри санкції ООН, продавали Іракові цілу низку різновидів звичайних озброєнь, включно з системами протиповітряної оборони С-300. Нагадаємо ще, що навчання в Білорусі іракських військовослужбовців із обслуговування тих систем у березні викликало гостру критику з боку Сполучених Штатів із пересторогою про можливість запровадження санкцій проти Мінська.
“1997-го – 98-го року ми розслідували повідомлення про те, що Ірак дуже тісно співпрацював із урядом Сирії з метою використати існуючу в Росії, Україні та Білорусі сирійську мережу придбання зброї. Тобто сирійці закуповували б військові технології, військові обладнання й зброю на основі контрактів із цими країнами й Сирією. Відтак Сирія таємно передала б ці товари Іракові. Оплатою за ці послуги була іракська нафта”, – зауважив Скотт Ріттер.
Наразі немає відповіді на запитання: якщо в Іраку інспекторами викрито озброєння з держав колишнього Радянського Союзу, включно і з України, то хто давав дозвіл на продаж цієї зброї через таких посередників, як наприклад сирійські, про які говорив колишній інспектор ООН Скотт Ріттер?
Оскільки американська газета оприлюднить інтерв’ю лише 12 квітня, ми на даний момент не маємо можливості коментувати його змісту й точності наведеної зовнішньополітичним відомством України цитати.
Юен Б’юканан, речник Комісії ООН у справах моніторингу, контролю та інспекцій щодо Іраку, підтвердив в інтерв’ю Радіо Свобода позицію виконавчого директора Ганса Блікса про те, що “немає будь-яких свідчень про причетність українських урядовців до незаконної продажі зброї Іракові”. Б’юканан, однак, уточнив, що він мав на увазі справу зброї масового знищення. Адже лише цей вид озброєнь входить у повноваження інспекторів по Іраку. Щодо нелегальної продажі Іракові звичайних озброєнь, то тут справа дещо складніша.
“Так, ми потрапляємо на українські озброєння, проте ми потрапляємо й на звичайні озброєння на іракській території з 50-ти інших країн. Ми не можемо підтвердити, чи йдеться про прямий експорт із України або чи йдеться про зброю, яка пройшла через двадцять інших країн і врешті опинилася в Іраку – не виключено, що такою схемою іракська влада могла б послуговуватись”, – сказав Юен Б’юканан.
Рада безпеки ООН розглядає тепер питання, чи розширювати повноваження згаданої комісії ООН й вести моніторинг, контроль та інспекції щодо Іраку не лише стосовно зброї масового знищення, а й звичайних озброєнь.
Зазначимо, що місяць тому (15-го березня) в інтерв’ю Радіо Свобода Скотт Ріхтер, колишній інспектор ООН у справі контролю над озброєннями Іраку, заявив: він та інші його колеги знайшли значну кількість доказів того, що протягом 90-х років Росія, Україна й Білорусь, попри санкції ООН, продавали Іракові цілу низку різновидів звичайних озброєнь, включно з системами протиповітряної оборони С-300. Нагадаємо ще, що навчання в Білорусі іракських військовослужбовців із обслуговування тих систем у березні викликало гостру критику з боку Сполучених Штатів із пересторогою про можливість запровадження санкцій проти Мінська.
“1997-го – 98-го року ми розслідували повідомлення про те, що Ірак дуже тісно співпрацював із урядом Сирії з метою використати існуючу в Росії, Україні та Білорусі сирійську мережу придбання зброї. Тобто сирійці закуповували б військові технології, військові обладнання й зброю на основі контрактів із цими країнами й Сирією. Відтак Сирія таємно передала б ці товари Іракові. Оплатою за ці послуги була іракська нафта”, – зауважив Скотт Ріттер.
Наразі немає відповіді на запитання: якщо в Іраку інспекторами викрито озброєння з держав колишнього Радянського Союзу, включно і з України, то хто давав дозвіл на продаж цієї зброї через таких посередників, як наприклад сирійські, про які говорив колишній інспектор ООН Скотт Ріттер?
