Прага, 21 січня 2002 - У наших передачах ми вже присвятили чимало уваги новому закону про вибори народних депутатів України. Сьогодні з’явилося ще одне підтвердження того, що струбованість радіо “Свобода” небезпідставна. Західні юристи дійшли висновку, цей закон суперечить міжнародним нормам з питань свободи слова.
Аналіз закону про вибори народних депутатів України провела відома у світі юридична фірма Соvington & Burling зі штаб-квартирою у Вашингтоні. Юристи співставили наскільки цей документ відповідає 10-ій статті Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує свободу слова. Головний висновок такий: український закон суперечить міжнародним правовим нормам і є кроком назад на шляху України до демократії, передусім у сфері мас-медіа.
Тут є дві причини. По-перше, текст закону є дуже нечітким. Оскільки поняття передвиборної агітації в документі не визначено, то і її заборона є порушенням прав людини. А по-друге, обмеження, які встановлює закон для преси, непотрібні в демократичному суспільстві. Громадяни повинні мати змогу отримувати повну інформацію про діяльність кандидатів і партій цілий рік, а не лише протягом 50 днів до виборів.
Варто пояснити, що в згаданому законі про вибори народних депутатів України передбачена навіть кримінальна відповідальність за передвиборну агітацію до 9 лютого. А такою агітацією може стати все - від інтерв’ю політика до “круглого столу” за його участю. Водночас закон не називає агітацією так звану “інформацію” державних органів влади. Це означає, що владоможці, які йдуть на вибори, отримують додаткову трибуну - а їхні політичні суперники не мають права їм відповідати. Заборона журналістам в Україні вести дискусії про вибори підриває основи демократичного суспільства, мовиться в аналізі західних юристів.
Які ж наслідки може мати цей висновок? Пояснює Мері Мицьо, експерт американської програми IREX-Промедіа, котра якраз і замовляла аналіз українського законодавства за кордоном.: «Я б не радила нікому порушувати закон. Але якщо би так трапилося, що журналіст чи засіб масової інформації чи, скажімо, навіть іноземний громадянин, який має бажання брати участь у політичній дискусії довкола виборів, якби вони несли правові наслідки, тоді вони повинні піднімати якраз ті положення Європейської конвенції, і у разі якщо вони програють справу у найвищому суді в Україні, то мають право апелювати до Європейського суду. І в тому випадку, є дуже висока ймовірність, що вони би виграли.»
Аналіз закону про вибори народних депутатів України провела відома у світі юридична фірма Соvington & Burling зі штаб-квартирою у Вашингтоні. Юристи співставили наскільки цей документ відповідає 10-ій статті Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує свободу слова. Головний висновок такий: український закон суперечить міжнародним правовим нормам і є кроком назад на шляху України до демократії, передусім у сфері мас-медіа.
Тут є дві причини. По-перше, текст закону є дуже нечітким. Оскільки поняття передвиборної агітації в документі не визначено, то і її заборона є порушенням прав людини. А по-друге, обмеження, які встановлює закон для преси, непотрібні в демократичному суспільстві. Громадяни повинні мати змогу отримувати повну інформацію про діяльність кандидатів і партій цілий рік, а не лише протягом 50 днів до виборів.
Варто пояснити, що в згаданому законі про вибори народних депутатів України передбачена навіть кримінальна відповідальність за передвиборну агітацію до 9 лютого. А такою агітацією може стати все - від інтерв’ю політика до “круглого столу” за його участю. Водночас закон не називає агітацією так звану “інформацію” державних органів влади. Це означає, що владоможці, які йдуть на вибори, отримують додаткову трибуну - а їхні політичні суперники не мають права їм відповідати. Заборона журналістам в Україні вести дискусії про вибори підриває основи демократичного суспільства, мовиться в аналізі західних юристів.
Які ж наслідки може мати цей висновок? Пояснює Мері Мицьо, експерт американської програми IREX-Промедіа, котра якраз і замовляла аналіз українського законодавства за кордоном.: «Я б не радила нікому порушувати закон. Але якщо би так трапилося, що журналіст чи засіб масової інформації чи, скажімо, навіть іноземний громадянин, який має бажання брати участь у політичній дискусії довкола виборів, якби вони несли правові наслідки, тоді вони повинні піднімати якраз ті положення Європейської конвенції, і у разі якщо вони програють справу у найвищому суді в Україні, то мають право апелювати до Європейського суду. І в тому випадку, є дуже висока ймовірність, що вони би виграли.»
