Київ, 4 січня 2002 - Оскільки до 9 лютого голова Центральної виборчої комісії Михайло Рябець забороняє аналізувати і коментувати програми та дії кандидатів до Парламенту ми прокоментуємо дії самої ЦВК. На наше прохання до голови Центрвиборчкому пояснити, що ж це таке АГІТАЦІЯ, ми отримали офіційну відповідь за номером 21-32-9. Перед мікрофоном Сергій Грабовський:
Лист починається з констатації, що (цитую) “визначення поняття передвиборної агітації законодавство України, на жаль, не передбачає, що, звичайно, суттєво ускладнює виборчий процес у частині ведення передвиборної агітації та розмежування заходів щодо інформування населення України під час виборів та заходів передвиборної агітації. На жаль, виборне законодавство також не містить й інших понять, які слугують правовому регулюванню передвиборної агітації, зокрема, “політична реклама”, в тому числі й прихована, “антиреклама” тощо” (КЦ). На цьому можна було б і завершити як лист, так і спроби діяльності Центрвиборчкому щодо боротьби зі спробами незаконної агітації (а є ще ж і пропаганда, про яку автори закону і члени Центрвиборчкому чомусь забули). Проте лист містить ще три сторінки, у яких цитуються статті Закону про вибори, і закінчується він нагадуванням: проведення передвиборної агітації у зарубіжних мас-медіа, які діють на території України (а до них належить і Радіо “Свобода”), заборонене.
Ситуація, взагалі-то, цікава: що таке передвиборна агітація, законом не встановлено, але вам заборонено займатися цією самою агітацією. А якщо ви займатиметесь цим невідомо чим, вас засудить суд, керуючись також казна-якими і бозна-якими правовими нормами.
Але спробуємо вийти з глухого кута. У листі міститься посилання на визначення агітації в новітній українській Юридичній енциклопедії, ключовим моментом якого є цілком резонне твердження, що будь-яка агітація кінцевою метою має спонуку до практичних політичних дій (себто голосування на виборах за певних кандидатів, участі у страйках, мітингах, демонстраціях). Додамо до цього: до саме тих політичних дій об’єкта агітаційного впливу, які безпосередньо вигідні суб’єкту агітації, - тобто, тому, хто її проводить. На відміну від агітації будь-яка аналітика (в тому числі і на Радіо “Свобода”) не має і не може мати прямої політичної мети. Аналітичні розвідки, як відомо із шкільного курсу логіки, – це форма одержання нового знання, нової інформації шляхом логічних умовиводів на основі безпосередніх фактів. Єдиним практичним наслідком одержання аудиторією цього знання може бути тільки посилена робота мізків українських громадян, щоб самостійно вирішити, хто є хто у передвиборчому марафоні. А ще – несприйнятливість до брутальної та брехливої агітації.
Крім агітації і аналізу ЦВК нині ще займається нарізанням виборчих округів. Михайло Рябець запевняє, що межі територіальних виборчих округів майже не змінюватимуться. Як це робиться в Одесі, розповідає голова Парламентського комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Юрій Кармазін:
“Мені стало відомо, що мер Одеси Руслан Боделан увійшов у змову з керівництвом Одеської обласної держадміністрації і вони вирішили переділити усі виборчі округи в області. Із 11 округів змінити 9. Лише 2 залишається для своїх людей. Це чинні депутати.
За це навіть чарку випили. Були призначені на ці округи люди. З ними проведені співбесіди: які інтереси захищати, в тому числі і бізнесові. Вони тоді запитали, які гарантії перемоги. Їм відповіли, що вони самі формуватимуть виборчі комісії. І ці люди вже почали їх формування.
Я довів це до відома Рябця. Він мені відповів, що, практично, усі округи залишаться без змін, тому ця інформація не правильна. Яке ж було моє здивування, коли ЦВК відряджає до Одеси члена ЦВК Данилюка Валентина Анатолійовича і він зустрічається там з представниками місцевих органів влади і дає їм повний карт-бланш на те, що усі їхні плани будуть здійснені. Я оприлюднюю цю інформацію, щоб зупинити цих людей.
Кор.: Чи відомо вам, кого ці люди планують на ваш округ?
Пропонується Малиновський і Київський відкинути, а об’єднати з Ілічівським районом. І голову адміністрації цього району Антона Кіссе на мій округ”.
Народному депутату Ігорю Бакаю округ не міняють, проте він, схоже, знову туди не повернеться. Колишній голова правління АТ “Нафтогаз України” у своїх виборчих симпатіях поступово просувається на Захід. Вперше депутатом Ігор Бакай був обраний на Київщині, потім на Житомирщині, а нині він замелькав на Рівненщині. Принаймні, там його можна зустріти частіше, ніж у Верховній Раді. З Рівного повідомляє Валентина Одарченко:
“Як повідомив потенційний кандидат, його представництва у парламенті від Рівного прагнуть близько сотні організацій, насамперед кампанія “Укргазсервіс”, яку очолює його брат, котрий балотуватиметься в Острозі. Далі два університети і рідна школа.
Оскільки до 15 років Бакай мешкав у Рівному і закінчив Березнівський лісотехнічний технікум перед четвертими парламентськими виборами Ігоря Михайловича почала мучити вина перед земляками. На цьому він кілька разів наголосив на зустрічі з громадськістю:
“Я вам даю чесне слово, що я на Рівненщині нічого не приватизував, я вас на жодну копійку не ошукав і, повірте, не збираюся цього робити. Я тут не маю базарів, магазинів, але я знаю, як все це можна робити дешевше, як це робити правильно. Якщо ви захочете, я буду таким помічником у вас. Даю вам слово. Я ніколи не був комуністом і соціалістом.
Колись давно, коли тільки почалася перебудова і мій батько знав, що я їду за кордон, казав: “Синку, їдь з цієї країни, з цих совєтів і ніколи сюди не повертайся”.
Втім за кордоном, принаймні у Сполучених Штатах, Ігоря Бакая і справді не чекають. Йому свого часу не дозволили в’їзд до США через оборудки з нерухомістю. Ігор Бакай вважає, що ця причина є формальною, а на території України він зробить більше корисного. Не боїться він і визнання автентичними записів майора Мельниченка, на яких президент веде розмову з Миколою Азаровим про 100 мільйонів, вивезених Бакаєм, і депутатських розслідувань з приводу крадіжки депутатської власності. Ігор Бакай вважає ці факти “чорним піаром” і готовий поборотися за щастя рівнян.
Лист починається з констатації, що (цитую) “визначення поняття передвиборної агітації законодавство України, на жаль, не передбачає, що, звичайно, суттєво ускладнює виборчий процес у частині ведення передвиборної агітації та розмежування заходів щодо інформування населення України під час виборів та заходів передвиборної агітації. На жаль, виборне законодавство також не містить й інших понять, які слугують правовому регулюванню передвиборної агітації, зокрема, “політична реклама”, в тому числі й прихована, “антиреклама” тощо” (КЦ). На цьому можна було б і завершити як лист, так і спроби діяльності Центрвиборчкому щодо боротьби зі спробами незаконної агітації (а є ще ж і пропаганда, про яку автори закону і члени Центрвиборчкому чомусь забули). Проте лист містить ще три сторінки, у яких цитуються статті Закону про вибори, і закінчується він нагадуванням: проведення передвиборної агітації у зарубіжних мас-медіа, які діють на території України (а до них належить і Радіо “Свобода”), заборонене.
Ситуація, взагалі-то, цікава: що таке передвиборна агітація, законом не встановлено, але вам заборонено займатися цією самою агітацією. А якщо ви займатиметесь цим невідомо чим, вас засудить суд, керуючись також казна-якими і бозна-якими правовими нормами.
Але спробуємо вийти з глухого кута. У листі міститься посилання на визначення агітації в новітній українській Юридичній енциклопедії, ключовим моментом якого є цілком резонне твердження, що будь-яка агітація кінцевою метою має спонуку до практичних політичних дій (себто голосування на виборах за певних кандидатів, участі у страйках, мітингах, демонстраціях). Додамо до цього: до саме тих політичних дій об’єкта агітаційного впливу, які безпосередньо вигідні суб’єкту агітації, - тобто, тому, хто її проводить. На відміну від агітації будь-яка аналітика (в тому числі і на Радіо “Свобода”) не має і не може мати прямої політичної мети. Аналітичні розвідки, як відомо із шкільного курсу логіки, – це форма одержання нового знання, нової інформації шляхом логічних умовиводів на основі безпосередніх фактів. Єдиним практичним наслідком одержання аудиторією цього знання може бути тільки посилена робота мізків українських громадян, щоб самостійно вирішити, хто є хто у передвиборчому марафоні. А ще – несприйнятливість до брутальної та брехливої агітації.
Крім агітації і аналізу ЦВК нині ще займається нарізанням виборчих округів. Михайло Рябець запевняє, що межі територіальних виборчих округів майже не змінюватимуться. Як це робиться в Одесі, розповідає голова Парламентського комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Юрій Кармазін:
“Мені стало відомо, що мер Одеси Руслан Боделан увійшов у змову з керівництвом Одеської обласної держадміністрації і вони вирішили переділити усі виборчі округи в області. Із 11 округів змінити 9. Лише 2 залишається для своїх людей. Це чинні депутати.
За це навіть чарку випили. Були призначені на ці округи люди. З ними проведені співбесіди: які інтереси захищати, в тому числі і бізнесові. Вони тоді запитали, які гарантії перемоги. Їм відповіли, що вони самі формуватимуть виборчі комісії. І ці люди вже почали їх формування.
Я довів це до відома Рябця. Він мені відповів, що, практично, усі округи залишаться без змін, тому ця інформація не правильна. Яке ж було моє здивування, коли ЦВК відряджає до Одеси члена ЦВК Данилюка Валентина Анатолійовича і він зустрічається там з представниками місцевих органів влади і дає їм повний карт-бланш на те, що усі їхні плани будуть здійснені. Я оприлюднюю цю інформацію, щоб зупинити цих людей.
Кор.: Чи відомо вам, кого ці люди планують на ваш округ?
Пропонується Малиновський і Київський відкинути, а об’єднати з Ілічівським районом. І голову адміністрації цього району Антона Кіссе на мій округ”.
Народному депутату Ігорю Бакаю округ не міняють, проте він, схоже, знову туди не повернеться. Колишній голова правління АТ “Нафтогаз України” у своїх виборчих симпатіях поступово просувається на Захід. Вперше депутатом Ігор Бакай був обраний на Київщині, потім на Житомирщині, а нині він замелькав на Рівненщині. Принаймні, там його можна зустріти частіше, ніж у Верховній Раді. З Рівного повідомляє Валентина Одарченко:
“Як повідомив потенційний кандидат, його представництва у парламенті від Рівного прагнуть близько сотні організацій, насамперед кампанія “Укргазсервіс”, яку очолює його брат, котрий балотуватиметься в Острозі. Далі два університети і рідна школа.
Оскільки до 15 років Бакай мешкав у Рівному і закінчив Березнівський лісотехнічний технікум перед четвертими парламентськими виборами Ігоря Михайловича почала мучити вина перед земляками. На цьому він кілька разів наголосив на зустрічі з громадськістю:
“Я вам даю чесне слово, що я на Рівненщині нічого не приватизував, я вас на жодну копійку не ошукав і, повірте, не збираюся цього робити. Я тут не маю базарів, магазинів, але я знаю, як все це можна робити дешевше, як це робити правильно. Якщо ви захочете, я буду таким помічником у вас. Даю вам слово. Я ніколи не був комуністом і соціалістом.
Колись давно, коли тільки почалася перебудова і мій батько знав, що я їду за кордон, казав: “Синку, їдь з цієї країни, з цих совєтів і ніколи сюди не повертайся”.
Втім за кордоном, принаймні у Сполучених Штатах, Ігоря Бакая і справді не чекають. Йому свого часу не дозволили в’їзд до США через оборудки з нерухомістю. Ігор Бакай вважає, що ця причина є формальною, а на території України він зробить більше корисного. Не боїться він і визнання автентичними записів майора Мельниченка, на яких президент веде розмову з Миколою Азаровим про 100 мільйонів, вивезених Бакаєм, і депутатських розслідувань з приводу крадіжки депутатської власності. Ігор Бакай вважає ці факти “чорним піаром” і готовий поборотися за щастя рівнян.
