Прага, 16 вересня 2002 – У Вашингтоні немає одностайності не лише у питанні, що робити із записами Мельниченка, а й узагалі, як поводитися з президентом Кучмою. Ці слова колишнього директора української редакції Радіо Свобода Романа Купчинський цитує у понеділок британський щоденник "Файненшл Таймс". Окрім статті про записи у кабінеті Кучми, газета пропонує своїм читачам ознайомитися і з текстом інтерв’ю з самим Миколою Мельниченком, яке розміщено на Інтернет сторінці газети за адресою "ft.com/ukraine".
Сполучені Штати тишком-нишком намагаються отримати усі записи Мельниченка, а суперечка навколо його відмови передати записи Міністерству юстиції США досі не владнана - мовиться у статті британського ділового щоденника "Файненшл Таймс". На впертість Мельниченка нарікають навіть деякі опозиційні політики, такі як Олександр Жир, який назвав ставлення Мельниченка до записів "традегією".
Утім, найцікавіші подробиці про здійснення самих записів можна прочитати в інтерв’ю з Миколою Мельниченком, яке провів у його колишньому Нью-Йоркському помешканні кореспондент газети Том Ворнер.
Приміром, Мельниченко розповідає, що усі записи він зберігає в Європі, бо інакше буде вимушений одразу передати їх Міністерству юстиції США. Тільки но у квітні 2001 року майор приземлився в Америці, йому одразу видали судовий наказ від прокурора Сан-Франциско з вимогою подати слідчим копії записів. Упродовж останнього року йому доводилося літати до Європи, працювати там із записами і повертатися назад до США. В інтерв’ю "Файненшл Таймс" Мельниченко так пояснює аргументи американців: мовляв, ми надали тобі притулок, тепер Америка – твій дім, і ти мусиш продемонструвати свою вдячність тим, що віддаси докази, які маєш. У Мельниченка склалося враження, що американців цікавлять дані розвідки; що за допомогою "Кучминих розмов" Вашингтон хоче також перевірити, хто в Україні шпигує на користь інших держав, та хто шпигує на користь України. Він повідомив, що наразі Міністерство юстиції не погоджується з його умовою передати лише записи, які містять докази порушення американських законів. Майор говорить, що готовий провести пів року в американській в’язниці, але ніколи не буде зрадником, він ще сподівається повернутися додому.
В інтерв’ю "Файненшл Таймс" Мельниченко повідомив і про нові розшифровки записів. Приміром в одній з розмов з колишнім Головою СБУ Леонідом Деркачем, президент Кучма, за твердженням Мельниченка, назвав колишнього Посла США в Україні Стівена Пайфера "мудилою". Мельниченко також каже, що із записів видно, наскільки Кучма боїться свідчень Лазаренка, який ймовірно у листопаді постане перед американським судом.
У розмові з кореспондентом газети Мельниченко проливає світло на те, як він записував розмови президента. Як виявилося, лише кілька із записаних розмов Мельниченко чув особисто, прослуховував записи вночі й одразу нотував, хто цього дня був у кабінеті президента.
Різну якість звуку на записах майор пояснює місцеперебуванням президента у кабінеті під час розмов: якщо він сидів за письмовим столом або на дивані, під яким безпосередньо знаходився диктофон - запис був добрим; погано було чути президента, якщо він говорив із сусідньої кімнати, що прилягає до кабінету. Але, були випадки, стверджує Мельниченко, коли Кучма вів розмови пошепки. Він дав послухати кореспонденту "Файненшл Таймс" розмову від 29 червня 2000 року з директором заводу Південмаш, яка починається голосно, а потім президент переходить на шепіт. Поміж шепотіння чітко прослуховуються слова "ракети" та "Ірак".
Мельниченко не хоче говорити, коли саме він почав писати президента Кучму, повідомив лише, що має записи з 1999 та 2000 років. Він також відмовився назвати осіб, які допомагали йому писати розмови президента, зазначив лише, що вони - в Україні і декого вже взагалі немає в живих.
На закінчення розмови Том Ворнер запитав Миколу Мельниченка, чи планує він подати судовий позов проти президента Кучми на зразок позову проти колишнього нігерійського диктатора. Мельниченко відповів, що один з адвокатів над цим уже працює, але пресі доведеться почекати поки справа дійде до суду.
Сполучені Штати тишком-нишком намагаються отримати усі записи Мельниченка, а суперечка навколо його відмови передати записи Міністерству юстиції США досі не владнана - мовиться у статті британського ділового щоденника "Файненшл Таймс". На впертість Мельниченка нарікають навіть деякі опозиційні політики, такі як Олександр Жир, який назвав ставлення Мельниченка до записів "традегією".
Утім, найцікавіші подробиці про здійснення самих записів можна прочитати в інтерв’ю з Миколою Мельниченком, яке провів у його колишньому Нью-Йоркському помешканні кореспондент газети Том Ворнер.
Приміром, Мельниченко розповідає, що усі записи він зберігає в Європі, бо інакше буде вимушений одразу передати їх Міністерству юстиції США. Тільки но у квітні 2001 року майор приземлився в Америці, йому одразу видали судовий наказ від прокурора Сан-Франциско з вимогою подати слідчим копії записів. Упродовж останнього року йому доводилося літати до Європи, працювати там із записами і повертатися назад до США. В інтерв’ю "Файненшл Таймс" Мельниченко так пояснює аргументи американців: мовляв, ми надали тобі притулок, тепер Америка – твій дім, і ти мусиш продемонструвати свою вдячність тим, що віддаси докази, які маєш. У Мельниченка склалося враження, що американців цікавлять дані розвідки; що за допомогою "Кучминих розмов" Вашингтон хоче також перевірити, хто в Україні шпигує на користь інших держав, та хто шпигує на користь України. Він повідомив, що наразі Міністерство юстиції не погоджується з його умовою передати лише записи, які містять докази порушення американських законів. Майор говорить, що готовий провести пів року в американській в’язниці, але ніколи не буде зрадником, він ще сподівається повернутися додому.
В інтерв’ю "Файненшл Таймс" Мельниченко повідомив і про нові розшифровки записів. Приміром в одній з розмов з колишнім Головою СБУ Леонідом Деркачем, президент Кучма, за твердженням Мельниченка, назвав колишнього Посла США в Україні Стівена Пайфера "мудилою". Мельниченко також каже, що із записів видно, наскільки Кучма боїться свідчень Лазаренка, який ймовірно у листопаді постане перед американським судом.
У розмові з кореспондентом газети Мельниченко проливає світло на те, як він записував розмови президента. Як виявилося, лише кілька із записаних розмов Мельниченко чув особисто, прослуховував записи вночі й одразу нотував, хто цього дня був у кабінеті президента.
Різну якість звуку на записах майор пояснює місцеперебуванням президента у кабінеті під час розмов: якщо він сидів за письмовим столом або на дивані, під яким безпосередньо знаходився диктофон - запис був добрим; погано було чути президента, якщо він говорив із сусідньої кімнати, що прилягає до кабінету. Але, були випадки, стверджує Мельниченко, коли Кучма вів розмови пошепки. Він дав послухати кореспонденту "Файненшл Таймс" розмову від 29 червня 2000 року з директором заводу Південмаш, яка починається голосно, а потім президент переходить на шепіт. Поміж шепотіння чітко прослуховуються слова "ракети" та "Ірак".
Мельниченко не хоче говорити, коли саме він почав писати президента Кучму, повідомив лише, що має записи з 1999 та 2000 років. Він також відмовився назвати осіб, які допомагали йому писати розмови президента, зазначив лише, що вони - в Україні і декого вже взагалі немає в живих.
На закінчення розмови Том Ворнер запитав Миколу Мельниченка, чи планує він подати судовий позов проти президента Кучми на зразок позову проти колишнього нігерійського диктатора. Мельниченко відповів, що один з адвокатів над цим уже працює, але пресі доведеться почекати поки справа дійде до суду.
