Берлін, 20 вересня 2002 - Щоправда, німецькі політики були переважно зайняті передвиборною боротьбою, преса, однак, досить широко висвітлювала події в Україні. Коментуючи виступи, організовані комуністами, соціалістами та Блоком Юлії Тимошенко, німецькі оглядачі передусім звертають увагу на досить стриману позицію лідера „Нашої України“ Віктора Ющенка.
На думку коментатора газети „Франкфуртер альгемайне“ Міхаеля Людвіга, це пов“язано з тим, що представники руху політичної середини, який сформувався навколо Ющенка, і який виступає за ринкові перетворення, та представники лівих сил у багатьох питаннях відстоюють абсолютно різні позиції. Відсутньою є єдність також між „Нашою Україною“ та Блоком Юлії Тимошенко: у той час як Тимошенко виступає за войовничий акціонізм, Ющенко наполягає на діалозі. Крім того, як вважає Міхаель Людвіг, Ющенко навряд чи зможе забути, що свого часу комуністи активно долучилися до усунення його з посади прем'єр-міністра, а соціалісти, незважаючи на свою нелюбов до Кучми, тоді теж не підтримали його. Те, що Ющенко все ж таки приєднався до вимог антикучмівської коаліції, на думку німецького експерта, носить передусім тактичний характер. „По-перше, Ющенко, якщо він хоче мати успіх під час президентських виборів, не може допустити розколу свого блоку на поміркованих та радикалів. По-друге, присутність Ющенка серед демонстрантів може збільшити його політичну вагу в протистоянні з президентом“, – аналізує Міхаель Людвіг. При цьому тут ідеться передусім про те, хто сформує наступний уряд і хто його очолить. Тій самій меті, переконаний оглядач газети „Франкфуртер альгемайне“, слугує пропозиція „Нашої України“ про створення більшості та формування коаліційного уряду, із якою вона звернулась до деяких пропрезидентських фракцій. Незважаючи на все розчарування політикою Кучми, Ющенко, однак, не перетворився на прихильника вуличних сутичок або на революціонера. „Очевидно він і надалі робить ставку на тактичну гру, чергуючи пропозиції до діалогу та погрози стати на шлях конфронтації“, - вважає оглядач газети „Франкфуртер альгемайне“ Міхаель Людвіг.
На думку коментатора газети „Франкфуртер альгемайне“ Міхаеля Людвіга, це пов“язано з тим, що представники руху політичної середини, який сформувався навколо Ющенка, і який виступає за ринкові перетворення, та представники лівих сил у багатьох питаннях відстоюють абсолютно різні позиції. Відсутньою є єдність також між „Нашою Україною“ та Блоком Юлії Тимошенко: у той час як Тимошенко виступає за войовничий акціонізм, Ющенко наполягає на діалозі. Крім того, як вважає Міхаель Людвіг, Ющенко навряд чи зможе забути, що свого часу комуністи активно долучилися до усунення його з посади прем'єр-міністра, а соціалісти, незважаючи на свою нелюбов до Кучми, тоді теж не підтримали його. Те, що Ющенко все ж таки приєднався до вимог антикучмівської коаліції, на думку німецького експерта, носить передусім тактичний характер. „По-перше, Ющенко, якщо він хоче мати успіх під час президентських виборів, не може допустити розколу свого блоку на поміркованих та радикалів. По-друге, присутність Ющенка серед демонстрантів може збільшити його політичну вагу в протистоянні з президентом“, – аналізує Міхаель Людвіг. При цьому тут ідеться передусім про те, хто сформує наступний уряд і хто його очолить. Тій самій меті, переконаний оглядач газети „Франкфуртер альгемайне“, слугує пропозиція „Нашої України“ про створення більшості та формування коаліційного уряду, із якою вона звернулась до деяких пропрезидентських фракцій. Незважаючи на все розчарування політикою Кучми, Ющенко, однак, не перетворився на прихильника вуличних сутичок або на революціонера. „Очевидно він і надалі робить ставку на тактичну гру, чергуючи пропозиції до діалогу та погрози стати на шлях конфронтації“, - вважає оглядач газети „Франкфуртер альгемайне“ Міхаель Людвіг.