Варшава, 23 липня 2001 – Коли у Польщі стало відомо, що заарештований у Німеччині Ігор Діденко втікав з України до Франкфурта через Варшаву, то багато хто замислився над питанням про щільність українсько-польського кордону. Нагадаю, що Ігоря Діденка звинуватила прокуратура України у розкраданні великих сум грошей, – близько 4 мільйонів німецьких марок – які мали йти на виплати колишнім остарбайтерам. Гроші дала Німеччина, і їх пропустили, як пам’ятаємо, свого часу через сумної слави «Градобанк». Ці гроші було розкрадено, і Ігор Діденко проходить у кримінальній справі разом з народним депутатом України Віктором Жердицьким.
До речі, коли зовсім недавно до Варшави приїжджали представники фонду з України, який займається вже тепер виплатами остарбайтерам з тих грошей, які Німеччина знову надає, я пробувала з’ясувати, через який банк цього разу проходитимуть німецькі марки для колишніх невільників. Але почула відповідь від українського чиновника, який курив дорогу кубинську сигару: «Ви цього питання не зачіпайте, бо це не на користь Україні». Себто, про українських злодіїв за кордоном говорити журналістам не можна. До речі, про Діденка. Зовсім недавно до Франкфурта Діденко летів через Варшаву. У польській столиці він зупинявся на якийсь час у найдорожчому готелі «Маріот», де найскромніший номер за добу коштує близько 300 американських доларів. Ці факти легко перевірити. До того ж, Ігоря Діденка бачили у Варшаві.
Виникає природнє питання – як, по-перше, міг перетнути кордон чоловік, що проходить у кримінальній справі в Україні й звинувачений у розкраданні великих грошей (відомо, що Діденко свій злочин визнав і перебуває під підпискою про невиїзд). І по-друге, чому українські злочинці високого рангу почуваються у столиці Польщі так безпечно? Ці питання не можуть не турбувати польську громадськість, яка на одне з перших місць у рейтингах проблем, які турбують, ставить власну безпеку і боротьбу з корупцією та організованою злочинністю. Отже, хто зробив «зелений коридор» для Ігоря Діденка з українського, і хто – з польського боку кордону? Відповідь на це питання може також висвітлити проблему міжнародних контактів між злочинцями високого державного щабля.
До речі, коли зовсім недавно до Варшави приїжджали представники фонду з України, який займається вже тепер виплатами остарбайтерам з тих грошей, які Німеччина знову надає, я пробувала з’ясувати, через який банк цього разу проходитимуть німецькі марки для колишніх невільників. Але почула відповідь від українського чиновника, який курив дорогу кубинську сигару: «Ви цього питання не зачіпайте, бо це не на користь Україні». Себто, про українських злодіїв за кордоном говорити журналістам не можна. До речі, про Діденка. Зовсім недавно до Франкфурта Діденко летів через Варшаву. У польській столиці він зупинявся на якийсь час у найдорожчому готелі «Маріот», де найскромніший номер за добу коштує близько 300 американських доларів. Ці факти легко перевірити. До того ж, Ігоря Діденка бачили у Варшаві.
Виникає природнє питання – як, по-перше, міг перетнути кордон чоловік, що проходить у кримінальній справі в Україні й звинувачений у розкраданні великих грошей (відомо, що Діденко свій злочин визнав і перебуває під підпискою про невиїзд). І по-друге, чому українські злочинці високого рангу почуваються у столиці Польщі так безпечно? Ці питання не можуть не турбувати польську громадськість, яка на одне з перших місць у рейтингах проблем, які турбують, ставить власну безпеку і боротьбу з корупцією та організованою злочинністю. Отже, хто зробив «зелений коридор» для Ігоря Діденка з українського, і хто – з польського боку кордону? Відповідь на це питання може також висвітлити проблему міжнародних контактів між злочинцями високого державного щабля.
