За 6 кілометрів від Горлівки, яка утримується сепаратистами, розташоване маленьке шахтарське містечко Дзержинськ. Воно не настільки широковідоме, як Широкіне, Щастя, або Піски, але його жителі так само живуть прямо на лінії фронту у зоні АТО, де проходять найзапекліші бої. Майже щоночі можна почути постріли кулеметів та мінометні удари, а інколи й навіть відчути у центрі міста. Бійці 17-го батальйону, який знаходиться на передовій, показують наслідки нещодавніх обстрілів. Воронку біля 3-го блокпосту з розміром із автомобіль «Лада» було зроблено самохідною артилерійською установкою 2С3 «Акація» десять днів тому, зазначає командир батальйону. Інші солдати розповідають, що сепаратисти ховаються в кущах та обстрілюють блокпост на відстані всього лише у декілька сотень метрів. Однак досить важко виявити їх, оскільки на кожній позиції у батальйоні лише один набір нічного бачення.
Волонтери з Дзержинська щодня приносять їжу солдатам, проте бійці все одно вважають, що частина місцевого населення їм не рада. І тим не менше, для кожного українського бійця є обов’язком втримати позиції та не дати можливості військовим підрозділам противника пройти далі на захід, де знаходяться їхні домівки та сім’ї. Ніхто не переймається тим, наскільки довго триватимуть бої. А тому на сьогоднішній день солдати та жителі Дзержинська змушені жити у дивному «чистилищі» спорадичних боїв та невизначеного очікування.
Волонтери з Дзержинська щодня приносять їжу солдатам, проте бійці все одно вважають, що частина місцевого населення їм не рада. І тим не менше, для кожного українського бійця є обов’язком втримати позиції та не дати можливості військовим підрозділам противника пройти далі на захід, де знаходяться їхні домівки та сім’ї. Ніхто не переймається тим, наскільки довго триватимуть бої. А тому на сьогоднішній день солдати та жителі Дзержинська змушені жити у дивному «чистилищі» спорадичних боїв та невизначеного очікування.
