Щовесни у Карпатах вівчарі виганяють отари овець та кіз на літнi пасовиська. Цієї весни «День бика» – так ще називають проводи на полонину – вже відбувся в селі Дубове на Закарпатті.

На вівчарському святі отарам була відведена невелика роль – маленький загін у кутку місцевого футбольного стадіону, майстер-класи з доїння, виготовлення сиру та частування ним же.

Решта заходів схожі на будь-яке провінційне свято – показове запалювання ватри «людьми з району», виступи колективів, гучний ярмарок та передбачуване застілля.

Поки публіка була зайнята горілкою та шашликами, вівчарі пішли зі свята у свої гори непоміченими.

Схема роботи вівчарів досить проста: господарі віддають вівчарям своїх овець на все літо, платять за це близько 250 гривень. Натомість отримують продукти – молоко, сири та вурду.

Залежно від того, якою була зима, вівчарі виходять в гори протягом травня та повертаються наприкінці серпня. Обидві події споконвіку відзначаються у селах як свята.

Альпійські луки – природна зона в горах, що пролягає над смугою лісу. Саме альпійськими луками є відомі українські полонини, на яких пасуться отари влiтку.

В одній отарі може бути до ста голів худоби.

У день виходу на полонини, перед першим доїнням, один із вівчарів молиться та окропляє отару свяченою водою на вдале літо.

Територія, відділена від просторої полонини однією тільки огорожею, на наступні три місяці стане для кіз та овець місцем відпочинку.

У таких стайнях живуть вівчарі влітку, там же роблять власне сири.

За такою кількістю тварин наглядає три-чотири вівчарі, яким допомагають декілька собак. Із Дубового вийшло у найближчі полонини сім таких отар.

Овець доять тричі на день, чотири чоловіки витрачають на одне доїння отари близько години.

Одна вівця дає 50-350 грам молока за одне доїння.

Ночують вівці у невеликих загонах, розкиданих по схилах гір, у будь-яку погоду.

Овече та козине молоко доять в одні й ті ж відра. Із цієї суміші вівчарі й виготовляють свої неповторні карпатські сири.

Бринза знайома широкому загалу, тим не менш вона дуже відрізняється від відомої нам – її перетирають з сіллю, тому вона набагато солоніша та розсипчаста.