Жінки, які є вимушеними переселенками, змушені долати відразу дві дискримінаційні перепони, влаштовуючись на роботу на новому місці проживання, заявила депутат із міжфракційного об’єднання «Рівні можливості» Лілія Гриневич.
За її словами, з одного боку, такі жінки змушені адаптовуватись до нових соціально-культурних особливостей та часто починати кар’єру «з нуля». А з іншого боку, ринок дискримінує їх, як і решту жінок України, пропонуючи часто нерівну оплату праці та менші можливості для отримання керівної посади.
Водночас, додає Гриневич, часто жінки, що є вимушеними переселенками, мають подвійне фінансове навантаження, адже змушені піклуватись і про батьків похилого віку. Ситуація ускладнюється тим, каже депутат, що ринок праці, наприклад, на звільнених від бойовиків територіях часто має зруйновану інфраструктуру та знищений малий і середній бізнес.
«Зараз один із вузлових кроків – створення Національного плану дій для імплементації резолюції Ради безпеки ООН № 1325 «Мир, жінки і безпека». Він особливо враховує потреби жінок і дітей як тих особливо вразливих категорій, що страждають під час військових конфліктів. Для України це особливо актуально», – каже вона.
Гриневич додає, що наразі в Україні налічуються 1 мільйон 198 тисяч вимушених переселенців. За даними депутата, 66% із них – жінки.
