У День Воскресіння Господнього невеличка церква Святих Сергія і Вакха, що в центрі Рима біля Колізея, заповнена вщент. Біля храму на маленькій площі Мадонна деї Монті – сотні великодніх кошиків із пасхальними стравами, прикриті рушниками.
Такі звичні для українця святкові атрибути – неабияка дивина для італійців та іноземних туристів. Люди у вишиванках позують для фотокамер і розповідають іноземцям, чому ж вони це їство поприносили до церкви.
А в розмові з Радіо Свобода віряни діляться іншими святковими емоціями, часом з нотками ностальгії:
– Це перше Великоднє свято, яке я відзначаю поза Україною. У мене мурашки по тілу, бо ще ніколи не було так, щоб я не снідала з родиною, не ділилася з батьками свяченим яйцем і пасочкою...
– Для мене це сьомий Великдень в Італії, раніше завжди був великий біль для мене, святкувала зі сльозами, бо далеко від сім’ї, і тут взагалі великодні традиції не такі урочисті, як вдома. А цього року веселіше, бо приїхав син і чоловік.
– Ми щороку ходимо не Великодню літургію, бо це ж наше велике свято Пасхи, де б ми не були – в Україні чи в Італії. Щоправда, ці святкування тут не такі, як у нас вдома. В Україні свята найкращі, а тут вони не відчуваються.
Рідні традиції на чужині
Попри тривале перебування на чужині, українці ревно плекають рідні великодні традиції, говорить пасторальний координатор для українців в Італії отець Марко Ярослав Семеген.
«Найперше, стосовно Великого посту маємо сказати, що українці в Італії таки дотримуються норм строгості Великого посту і багато з них намагаються посповідатися й приступити до Святої тайни покаяння. Це один із таких дуже позитивних моментів християнського внутрішнього духовного життя, коли людина шукає очищення», – наголосив отець Марко Ярослав.
Не тільки у Пасхальну неділю, а й протягом Страсного тижня численні емігранти приходять на богослужіння та моляться перед Плащаницею. Дуже сильно зберігають українці і фольклорний елемент празника: паска, крашанки, домашня ковбаса та приготування інших великодніх страв, їхнє посвячення в церкві.
Власне, цей обряд місцеві католики оминають, тому вихідці з Україні часто і зауважують, що італійці святкують Великдень стриманіше і скромніше.
З цього приводу отець Семеген зазначив: «Італійці, та й ціла Європа, втратили такі традиції. Це сьогодні у них звичаї скромні, а я б краще сказав, забуті і незнані. Ще років 20 тому у католиків також існував склад пасхальних та різдвяних страв для посвячення. Очевидно, розвиток економіки, піднесення рівня життя віддалює людину як від потреби Бога, так і від релігійних звичаїв».
Великдень об’єднує всіх
Понад 17 тисяч громадян України, за офіційними даними, живуть у Римі та в області Лаціо. На великі релігійні свята громада збирається переважно у трьох церковних осередках: це парафіяльна церква Святих Сергія і Вакха, монастирська каплиця при Домі отців Василіан та найбільший греко-католицький храм в столиці собор Святої Софії.
Окрім греко-католиків, також помітні і православні, які говорять російською, білоруською та румунською мовами. На пасхальні літургії приходять усі, кажуть священики, бо ж світлий празник Великодня об’єднує людей різних віросповідань для прославлення Ісуса Христа.
Такі звичні для українця святкові атрибути – неабияка дивина для італійців та іноземних туристів. Люди у вишиванках позують для фотокамер і розповідають іноземцям, чому ж вони це їство поприносили до церкви.
А в розмові з Радіо Свобода віряни діляться іншими святковими емоціями, часом з нотками ностальгії:
– Це перше Великоднє свято, яке я відзначаю поза Україною. У мене мурашки по тілу, бо ще ніколи не було так, щоб я не снідала з родиною, не ділилася з батьками свяченим яйцем і пасочкою...
– Для мене це сьомий Великдень в Італії, раніше завжди був великий біль для мене, святкувала зі сльозами, бо далеко від сім’ї, і тут взагалі великодні традиції не такі урочисті, як вдома. А цього року веселіше, бо приїхав син і чоловік.
– Ми щороку ходимо не Великодню літургію, бо це ж наше велике свято Пасхи, де б ми не були – в Україні чи в Італії. Щоправда, ці святкування тут не такі, як у нас вдома. В Україні свята найкращі, а тут вони не відчуваються.
Рідні традиції на чужині
Попри тривале перебування на чужині, українці ревно плекають рідні великодні традиції, говорить пасторальний координатор для українців в Італії отець Марко Ярослав Семеген.
«Найперше, стосовно Великого посту маємо сказати, що українці в Італії таки дотримуються норм строгості Великого посту і багато з них намагаються посповідатися й приступити до Святої тайни покаяння. Це один із таких дуже позитивних моментів християнського внутрішнього духовного життя, коли людина шукає очищення», – наголосив отець Марко Ярослав.
Не тільки у Пасхальну неділю, а й протягом Страсного тижня численні емігранти приходять на богослужіння та моляться перед Плащаницею. Дуже сильно зберігають українці і фольклорний елемент празника: паска, крашанки, домашня ковбаса та приготування інших великодніх страв, їхнє посвячення в церкві.
Власне, цей обряд місцеві католики оминають, тому вихідці з Україні часто і зауважують, що італійці святкують Великдень стриманіше і скромніше.
З цього приводу отець Семеген зазначив: «Італійці, та й ціла Європа, втратили такі традиції. Це сьогодні у них звичаї скромні, а я б краще сказав, забуті і незнані. Ще років 20 тому у католиків також існував склад пасхальних та різдвяних страв для посвячення. Очевидно, розвиток економіки, піднесення рівня життя віддалює людину як від потреби Бога, так і від релігійних звичаїв».
Великдень об’єднує всіх
Понад 17 тисяч громадян України, за офіційними даними, живуть у Римі та в області Лаціо. На великі релігійні свята громада збирається переважно у трьох церковних осередках: це парафіяльна церква Святих Сергія і Вакха, монастирська каплиця при Домі отців Василіан та найбільший греко-католицький храм в столиці собор Святої Софії.
Окрім греко-католиків, також помітні і православні, які говорять російською, білоруською та румунською мовами. На пасхальні літургії приходять усі, кажуть священики, бо ж світлий празник Великодня об’єднує людей різних віросповідань для прославлення Ісуса Христа.