“Навіть при всіх зусиллях КГБ, - сказав у своєму виступі його син, народний депутат України Євген Гірник, - їх вдалося знайти тільки 970”:
“Решта потрапили в різні руки, надійні руки, які передали це повідомлення на Захід. Але воно було відновлене ще перед проголошенням незалежності України. Багато зусиль до цього доклав Михайло Іщенко, перший лауреат премії Олекси Гірника”.
Євген Гірник подякував фундатором премії імени його батька за те, що вони нагороджують нею людей:
“До яких ще не дійшли руки до яких ще не дійшли руки в української держави, але які дуже багато зробили для української справи. І це буде видно з сьогоднішнього вручення, наприклад, Святославу Караванському, який давно вже заслужив відзнаку від української держави, але сьогодні, нарешті, заслужив певної відзнаки від української громадськості”.
Майже половину цьогорічних лауреатів склали представники письменницького цеху: головний редактор журналу “Київ” Віктор Баранов, черкащанин Василь Захарченко, лучанин Василь Слапчук і киянин Петро Перебийніс, головний редактор газети “Літературна Україна”. Крім них, лауреатами стали два академіки: Ярослав Яцків (НАН України) і Любомир Пиріг (Академія медичних наук України). Двоє удостоєних премії мешкають у США (відомий мовознавець і колишній дисидент Святослав Караванський та член Управи Фундації імени Івана Багряного Олексій Коновал). І, нарешті, ще один лауреат - вчитель української мови та літератури з міста Катеринополя Черкаської области Яків Івашкевич.
На жаль, не всі змогли прибути до Києва на церемонію присуджених їм премій. Окрім двох американських українців, це прозаїк Василь Захарченко, який у вечір вручення премій святкував у Черкасах своє 70-річчя, а також Василь Слапчук та Яків Івашкевич.
Звучить пісня:
“І що ми на Вкраїні таки український народ, А не просто юрба, що у звітах населенням зветься”.
Прозвучав уривок з пісні цьогорічного лауреата імени Олекси Гірника Віктора Баранова, який зазначив, що ця відзнака для нього дуже дорога:
“До неї якось навіть не тулиться епітет “престижна”. Вона – понад усі престижі, тому що вона освячена іменем людини, великого українця. Олекса Гірник, самоспалившись, кинув виклик тоталітарній системі, всьому тому устрою, який панував і який доводив Україну до руїни. Він кинув виклик і всьому суспільству і тим “хохлам-малоросам”. І якщо згадувати поетичні рядки Івана Драча про те, що “спалах - і холуйське павутиння запалив пожаром голови”, то це стосується також і Олекси Гірника”.
Говорить ще один лауреат премії імени Олекси Гірника Любомир Пиріг:
“Сьогодні знову ж таки тут прозвучало, що нас мало. Так, нас небагато, але все одно нас не подолати”.
Цю тезу підтверджує і піша подорож Україною інваліда без правої ноги Олександра Мазуренка, про якого ми вже розповідали, з портретом і передсмертними словами Олекси Гірника, прикріпленими до візочка.
“Решта потрапили в різні руки, надійні руки, які передали це повідомлення на Захід. Але воно було відновлене ще перед проголошенням незалежності України. Багато зусиль до цього доклав Михайло Іщенко, перший лауреат премії Олекси Гірника”.
Євген Гірник подякував фундатором премії імени його батька за те, що вони нагороджують нею людей:
“До яких ще не дійшли руки до яких ще не дійшли руки в української держави, але які дуже багато зробили для української справи. І це буде видно з сьогоднішнього вручення, наприклад, Святославу Караванському, який давно вже заслужив відзнаку від української держави, але сьогодні, нарешті, заслужив певної відзнаки від української громадськості”.
Майже половину цьогорічних лауреатів склали представники письменницького цеху: головний редактор журналу “Київ” Віктор Баранов, черкащанин Василь Захарченко, лучанин Василь Слапчук і киянин Петро Перебийніс, головний редактор газети “Літературна Україна”. Крім них, лауреатами стали два академіки: Ярослав Яцків (НАН України) і Любомир Пиріг (Академія медичних наук України). Двоє удостоєних премії мешкають у США (відомий мовознавець і колишній дисидент Святослав Караванський та член Управи Фундації імени Івана Багряного Олексій Коновал). І, нарешті, ще один лауреат - вчитель української мови та літератури з міста Катеринополя Черкаської области Яків Івашкевич.
На жаль, не всі змогли прибути до Києва на церемонію присуджених їм премій. Окрім двох американських українців, це прозаїк Василь Захарченко, який у вечір вручення премій святкував у Черкасах своє 70-річчя, а також Василь Слапчук та Яків Івашкевич.
Звучить пісня:
“І що ми на Вкраїні таки український народ, А не просто юрба, що у звітах населенням зветься”.
Прозвучав уривок з пісні цьогорічного лауреата імени Олекси Гірника Віктора Баранова, який зазначив, що ця відзнака для нього дуже дорога:
“До неї якось навіть не тулиться епітет “престижна”. Вона – понад усі престижі, тому що вона освячена іменем людини, великого українця. Олекса Гірник, самоспалившись, кинув виклик тоталітарній системі, всьому тому устрою, який панував і який доводив Україну до руїни. Він кинув виклик і всьому суспільству і тим “хохлам-малоросам”. І якщо згадувати поетичні рядки Івана Драча про те, що “спалах - і холуйське павутиння запалив пожаром голови”, то це стосується також і Олекси Гірника”.
Говорить ще один лауреат премії імени Олекси Гірника Любомир Пиріг:
“Сьогодні знову ж таки тут прозвучало, що нас мало. Так, нас небагато, але все одно нас не подолати”.
Цю тезу підтверджує і піша подорож Україною інваліда без правої ноги Олександра Мазуренка, про якого ми вже розповідали, з портретом і передсмертними словами Олекси Гірника, прикріпленими до візочка.