9 листопада 2004 року
Тарас Марусик
Сьогодні - День української писемности та мови. У нашій постійній рубриці, присвяченій мовним питанням, закінчення розмови з львівським науковцем Романом Кісем, який вважає, що “на рівні живого комунікативного середовища не скільки Горлівка дрейфує в напрямку до Львова, стільки Львів дрейфує в напрямку до Донецької Горлівки”.
Старший науковий працівник Львівського інституту народознавства Національної академії наук України, етнограф Роман Кісь є автором кількох праць. Остання – “Мова, думка і культурна реальність (від Олександра Потебні до гіпотези мовного релятивізму)” – одна з перших розвідок, в якій досліджені взаємозв’язки між мовою і ментальністю, мовою та культурою.
Вільний вибір мови, з погляду Романа Кіся, є так званим. Це фікція.
Роман Кісь
Я буду говорити метафорично. Уявімо собі, що ми за
йшли в якийсь продуктовий магазин з метою придбати оливкової олії. Але там є 10 ґатунків маргарину і 5 ґатунків масла. Чи можемо ми вибрати з цих видів жирів оливкову олію? Ясна річ, що ні.
Приблизно така ж ситуація, дещо, звичайно, спрощена, в живому лінгвокультурному середовищі, яке пропонує вчорашньому сільському мешканцеві переважно взірці саме російськофонної мовленнєвої поведінки.
Тарас Марусик
В живому середовищі цей міґрант із села перебуває на межі двох культур, двох мовленнєвих стихій, у стані роздвоєння душі. Вагаючись між містом і селом, не знаючи, з чим себе ідентифікувати, він перетворюється в марґінала.
Роман Кісь
І от драма полягає в тому, що жодне з тих середовищ вже не сприймає свого повноцінного учасника. Для цієї урбанізованої субкультури вуличної, він тільки “рогуль”, “лох”, “бик”, це ще не його так званий вибір.
Він не обирає мову, а тільки пристосовується, навіть позасвідомо до тих очікувань середовища. І цей мігрант із села, україномовний чи суржикомовний, вимушений пристосовуватися. Тому варто розглядати саме мовлення, як інтеґральну поведінку людини.
Тарас Марусик
Чинники, які обумовлюють поведінку людини, є, як правило, групові, а не індивідуальні. Тому спочатку, переконаний Роман Кісь, треба змінити саме середовище, якого вже починає бракувати навіть у столиці Галичини. Мова йде про функціональну неповноту української мови, української культури, брак нормальної українськомовної журналістики.
Роман Кісь
В соціальній лінгвістиці відомий такий об’єктивний закон, що життєздатність, конкурентоспроможність тієї чи іншої мови прямо пропорційна спектру розгорненості її соціальних функцій.
Українська мова витіснена з функціонально важливих сфер українського суспільства, тому вона мало престижна на рівні масової буденної свідомості, тому вона асоціюється часто з вторинним, третинним, сільським, тим, що не відповідає динамізму і урбаністичному розвитку сучасної цивілізації.
Тарас Марусик
Основні вектори нашого майбутнього, вважає Роман Кісь, визначаються саме міським середовищем, оскільки українські мова і культура, живе українське середовище поза містом – це значить поза майбутнім.
Роман Кісь
А радше “майбутнє без українства”. Це не песимістичний погляд, це погляд реаліста. Дякую.
Тарас Марусик
Моїм співрозмовником під час відрядження до Львова був старший науковий працівник Львівського інституту народознавства Національної академії наук України Роман Кісь.
На сьогодні все. Зустрінемося в четвер у рубриці “А мова – як море!”. Тарас Марусик, радіо “Свобода”, Київ.
Тарас Марусик
Сьогодні - День української писемности та мови. У нашій постійній рубриці, присвяченій мовним питанням, закінчення розмови з львівським науковцем Романом Кісем, який вважає, що “на рівні живого комунікативного середовища не скільки Горлівка дрейфує в напрямку до Львова, стільки Львів дрейфує в напрямку до Донецької Горлівки”.
Старший науковий працівник Львівського інституту народознавства Національної академії наук України, етнограф Роман Кісь є автором кількох праць. Остання – “Мова, думка і культурна реальність (від Олександра Потебні до гіпотези мовного релятивізму)” – одна з перших розвідок, в якій досліджені взаємозв’язки між мовою і ментальністю, мовою та культурою.
Вільний вибір мови, з погляду Романа Кіся, є так званим. Це фікція.
Роман Кісь
Я буду говорити метафорично. Уявімо собі, що ми за
йшли в якийсь продуктовий магазин з метою придбати оливкової олії. Але там є 10 ґатунків маргарину і 5 ґатунків масла. Чи можемо ми вибрати з цих видів жирів оливкову олію? Ясна річ, що ні.
Приблизно така ж ситуація, дещо, звичайно, спрощена, в живому лінгвокультурному середовищі, яке пропонує вчорашньому сільському мешканцеві переважно взірці саме російськофонної мовленнєвої поведінки.
Тарас Марусик
В живому середовищі цей міґрант із села перебуває на межі двох культур, двох мовленнєвих стихій, у стані роздвоєння душі. Вагаючись між містом і селом, не знаючи, з чим себе ідентифікувати, він перетворюється в марґінала.
Роман Кісь
І от драма полягає в тому, що жодне з тих середовищ вже не сприймає свого повноцінного учасника. Для цієї урбанізованої субкультури вуличної, він тільки “рогуль”, “лох”, “бик”, це ще не його так званий вибір.
Він не обирає мову, а тільки пристосовується, навіть позасвідомо до тих очікувань середовища. І цей мігрант із села, україномовний чи суржикомовний, вимушений пристосовуватися. Тому варто розглядати саме мовлення, як інтеґральну поведінку людини.
Тарас Марусик
Чинники, які обумовлюють поведінку людини, є, як правило, групові, а не індивідуальні. Тому спочатку, переконаний Роман Кісь, треба змінити саме середовище, якого вже починає бракувати навіть у столиці Галичини. Мова йде про функціональну неповноту української мови, української культури, брак нормальної українськомовної журналістики.
Роман Кісь
В соціальній лінгвістиці відомий такий об’єктивний закон, що життєздатність, конкурентоспроможність тієї чи іншої мови прямо пропорційна спектру розгорненості її соціальних функцій.
Українська мова витіснена з функціонально важливих сфер українського суспільства, тому вона мало престижна на рівні масової буденної свідомості, тому вона асоціюється часто з вторинним, третинним, сільським, тим, що не відповідає динамізму і урбаністичному розвитку сучасної цивілізації.
Тарас Марусик
Основні вектори нашого майбутнього, вважає Роман Кісь, визначаються саме міським середовищем, оскільки українські мова і культура, живе українське середовище поза містом – це значить поза майбутнім.
Роман Кісь
А радше “майбутнє без українства”. Це не песимістичний погляд, це погляд реаліста. Дякую.
Тарас Марусик
Моїм співрозмовником під час відрядження до Львова був старший науковий працівник Львівського інституту народознавства Національної академії наук України Роман Кісь.
На сьогодні все. Зустрінемося в четвер у рубриці “А мова – як море!”. Тарас Марусик, радіо “Свобода”, Київ.