Аудіозапис програми:
Київ, 11 липня 2004 року.
Марія Щур
Вітаю вас, шановні слухачі, на хвилях радіо “Свобода”. В ефірі “Економічний журнал”, перед мікрофоном – Марія Щур.
Розпочнемо із короткого огляду економічних результатів саміту Україна-ЄС, який відбувся у четвер, вірніше про відсутність цих результатів, адже омріяного статусу країни з ринковою економікою Україна так і не отримала.
Подробиці від нашого брюссельського кореспондента Славка Волинського.
Славко Волинський
Сподівання офіційного Києва на те, що під час Гаазького саміту Україна зможе набути статусу держави з ринковою економікою, виявилися марними.
Голова Європейської комісії Романо Проді сказав журналістам, що ці питання ще в стані обговорення. Згідно з його словами, Україна має внести відповідні зміни в українське законодавство, зокрема, це стосується цінової політики та процедури банкрутства українських підприємств.
На запитання журналістів, чи не суперечать прагненням України в майбутньому вступити до ЄС з її вступом у ЄЕП Романо Проді відповів, що якщо це не буде суперечити правилам СОТ, то і входження до ЄЕП не буде суперечити зближенню України з ЄС.
Леонід Кучма зі свого боку додав...
Леонід Кучма
Я вважаю це абсолютно виваженим рішенням з усіх точок зору, бо я переконаний, що кожна європейська країна зацікавлена у співпраці із Росією, Казахстаном, де розташовані величезні насамперед запаси нафти і газу.
Дозвольте мені висловити таку, може, і фантастичну ідею, я особисто переконаний в тому, що не зупиниться ЄС на тих кордонах. Якщо дивитися на виклики майбутнього, то я, наприклад, не виключаю, що у складі ЄС будуть колись і Росія, і інші країни.
Славко Волинський
Глави делегацій також домовилися просувати діалог з візових питань, але з цього приводу сторони ще не досягли конкретних домовленостей.
Славко Волинський, радіо “Свобода”, Гаага.
Марія Щур
У понеділок з’явилося повідомлення про те, що український уряд змінює своє попереднє рішення про пряме використання нафтогону Одеса-Броди для транспортування каспійської нафти до Європи і та домовляється з Росією про “спільне використання” нафтопроводу.
Таким чином, без зайвої метушні Україна розвернула свою позицію з одного з визначальних питань євроінтеграції на 180 градусів.
Не завадили ані обіцянки, дані Європейському Союзу про “остаточність та незмінність” попереднього рішення, ані міжурядова угода з Польщею про спільні плани щодо добудови нафтогону польською територією до Плоцька і потім до Ґданська.
Коли засоби масової інформації на повну пару та з усіма подробицями передавали цю новину, в уряді зберігали таємничий вигляд.
Український прем’єр Віктор Янукович, підпис якого вже мав стояти під новим рішенням уряду, у вівторок повторив лише, що нафта по нафтогону Одеса-Броди піде тим шляхом, який буде економічно вигідний Україні.
Але ж напередодні, за повідомленнями численних ЗМІ та прес-служби російського уряду, на зустрічі прем’єрів України і Росії у Москві було вирішено, що для України вигідніше реверсивний варіант.
Сказано – зроблено. Вже у четвер, тобто у день проведення саміту Україна-ЄС українська державна компанія “Укртранснафта”, точніше її спостережна рада вирішує, що Україна буде транспортувати російську нафту нафтогоном Одеса-Броди, але одночасно хоче будувати продовження нафтогону до Плоцька і для цього готова створити спільне підприємство з поляками.
Тобто Україна свою чітко визначену позицію змінила знову на таку, яку деякі гострі на язик оглядачі називають “вперед на всі боки”.
Швидкий перебіг подій та обіцянка уряду підписати довгострокові угоди з Росією про транспортування російської нафти ще цього місяця, на думку українських оглядачів, свідчить про серйозність намірів нинішнього політичного керівництва.
При цьому аналітики звертають увагу на серйозні недоліки, у запропонованих Україні контрактах. Вони загрожують тим, що Україна може, по-перше, опинитися вилученою з проектів транспортування каспійської нафти, а по-друге, не отримає навіть за це, на їхню думку, програшне рішення, достатньої компенсації.
Пояснює колишній голова компанії “Укртранснафта” Олександр Тодійчук:
Олександр Тодійчук
У тих угодах, які я читав, записано про те, що Україна щонайменше рік, а за кредитними угодами три роки не вправі змінювати якість нафти в трубі. Тобто це означає, що Україна не вправі качати каспійську нафту.
Марія Щур
Крім цього положення Олександр Тодійчук вказує і на інше, де йдеться про кількість нафти, яку зобов’язується транспортувати російська компанія:
Олександр Тодійчук
Оця фраза: “до 9 мільйонів тонн” - означає можливість перекачування і одного і півмільйона і двох мільйонів. І взагалі перекачка може бути зупинена через рік тому, що є міжурядова угода про обсяги перекачки нафти в Україну та через Україну.
І якщо уряд, наприклад, Росії ухвалить рішення не перекачувати наступного року, то ці обсяги можуть бути не перекачані. Це і є слабкі місця цих контрактів.
Марія Щур
Оглядачі вказують і на іншу, можливо, ще більшу небезпеку для національних інтересів України, якщо в довгострокових міжурядових угодах буде зафіксовано положення про транспортування російської нафти в бік Одеси.
На їхню думку, це може означати вилучення України з проектів транспортування каспійської нафти вже не на три роки, а практично назавжди, бо до того часу з’являться альтернативні нафтопроводи.
Того ж таки четверга було повідомлено, що своїх “до 9” мільйонів тонн нафти на рік компанія “ТНК” готова розпочати транспортувати вже восени.
А на закінчення додам, що інтрига з урядовим рішенням про реверс нафтопроводу Одеса-Броди не розрішилася ані у п’ятницю.
Польсько-російська угода про постачання земного газу ставить під загрозу енергетичну безпеку Польщі – такого висновку дійшла Верховна контрольна палата цієї країни у четвер.
Відповідальність за такий стан справ, на думку експертів Верховної контрольної палати, несуть члени колишнього лівого уряду, котрі безпосередньо відповідали за зміст переговорів у цій справі з росіянами.
Повідомляє з Варшави Володимир Павлів.
Володимир Павлів
У висновках Верховної контрольної палати Польщі, зробленої після перевірки польсько-російської угоди про постачання газу, сказано, зокрема, що в ході переговорів з російською стороною польська делегація грубо порушила польський закон про міжнародну угоду.
В результаті цього домовленості, досягнуті у лютому 2003 року, поставили під загрозу енергетичну безпеку Польщі, оскільки майже повністю узалежнили її від постачання російського газу або від перерв у його постачанні, як це було в ситуації з Білоруссю минулого року.
Тоді Росія перервала постачання газу до Білорусі, але автоматично його недоотримала і Польща. Компенсацію за втрати, спричинені цією перервою для польської економіки, росіяни просто відмовилися виплачувати – зазначено у звіті головного контрольного органу Польщі.
“Така ситуація, на думку контролерів палати, стала можливою через бездарно проведені переговори польською делегацією”, - сказав журналістам віце-голова контрольної палати Кшиштоф Шведовскі.
Кшиштоф Шведовскі (переклад)
Коротко ситуацію можна окреслити так: переговори були скандальні, а їх наслідки драматичні. Польська делегація, починаючи переговори, не знала, для чого вони потрібні і чого вона хоче досягнути, не було переговорної інструкції і не було проекту угоди, на тему якої велися переговори.
Володимир Павлів
Все це, на думку експертів Верховної контрольної палати, і призвело до того, що росіяни “отримали можливість змушувати Польщу купувати в надмірній кількості газу, натомість саму Росію було звільнено від попередніх зобов’язань збудувати другу вітку так званого Ямальського газопроводу”.
Відповідальність за це, як говорить Кшиштоф Шведовскі, несуть безпосередньо колишні прем’єр-міністр Лешек Міллер, віце-прем’єр Марек Поль та міністр економіки Яцек Піхота.
Один зі згаданих колишніх членів уряду, а нині просто голова парламентської партії “Унія праці” Марек Поль відразу ж у четвер розповсюдив заяву, у котрій, зокрема, йдеться про те, що представники контрольного органу цілеспрямовано завантажили журналістів неточними подробицями, щоб таким чином приховати справжні наміри Верховної контрольної палати.
Справжнім же наміром, на думку Марека Поля, була політична боротьба проти ослабленої, але все ж таки правлячої коаліції лівих сил. Хто має рацію у цій справі, зможе з’ясувати незабаром польська прокуратура.
Володимир Павлів, для радіо “Свобода”, Варшава.
Марія Щур
Із Польщі знову до України. Фондовий ринок України виявився найкращим у Європі цього року, пише американське агентство ділових новин “Блумберґ”.
Головний індекс біржової діяльності України, “ПФТС”, цього року зріс на 57 відсотків. Наступний найкращий у Європі результат, румунського індексу “BET10”, становить 45 відсотків зростання. У той самий час реґіональний індекс для Західної Європи, “Dow Jones STOXX 50”, зріс менш як на одну десяту відсотка, пишуть оглядачі агентства.
Їхню статтю друкує в вівторок газета західної англомовної спільноти в Росії “Москов Таймз”. Огляд статті підготував Сергій Драчук.
Сергій Драчук
Українські акції зростали слідом за рекордним піднесенням економіки: дедалі більший попит на пальне, сталь і послуги поліпшили перспективи для таких компаній, як “Укрнафта”, що є найбільшою нафтовою компанією країни, чи “Укртелеком”, колишній телефонний монополіст.
Агентство “Блумберґ” наводить і детальніші дані про цілу низку українських компаній, акції який піднялися цього року на десятки відсотків.
Таке зростання підтримав і розвиток експорту з України до Росії та Європейського Союзу. За даними українського Держкомстату, що їх наведено в статті, експорт у першому кварталі зріс на 40 відсотків. Після Росії й ЄС третє місце серед імпортерів із України обіймає Китай.
Протягом останніх трьох років Україну за темпами зростання значно обганяла Росія. Та нині російський індекс “РТС” дещо впав, і інвестори почали звертати увагу на Україну.
“Це занедбаний ринок із сильним зростанням і дешевими цінами – ось місце для інвестицій”; “Цього року український фондовий ринок прокинувся, бо інвестори побачили, що акції тут дешеві” – так коментують становище в Україні фахівці західних інвестиційних компаній для агентства “Блумберґ”.
Ці фахівці знають, що кажуть, бо кожен із них керує інвестиціями в Україні на сотні мільйонів доларів. Ціни на акції українських компаній відносно до прибутків цих компаній виходять нижчі, ніж деінде в Європі, кажуть вони.
Але інвестицій іще мало, бо, крім принад, український ринок має й недоліки. Заважає інвестиціям не лише скорумпованість України: за даними організації “Транспаренсі Інтернешнл”, Україна є однією з найскорумпованіших у Європі країн.
Відвертає інвесторів і брак самих акцій у звичних для них обсягах. На київській біржі, що працює 8 років, зареєстровано акції близько 300 компаній, постійно ж торгують акціями приблизно 20 компаній. Щоденні обсяги торгів на ній, які наводить агентство “Блумберґ”, становлять від півмільйона до 2 мільйонів доларів денно. На російській біржі цей обсяг перевищує мільярд доларів. Так що, мовиться в статті, пересічний день українських біржових торгів дорівнює двом хвилинам торгів російських.
Марія Щур
Тим часом у самій Росії громадськість турбує зовсім інше питання. Чи не є Росiя на порозі банківської кризи? Про те, чому таке питання виникає у росіян, розповідає наш московський кореспондент Віталій Портников.
Віталій Портников
У банкоматах найбільших московських банків: “Альфа-банку” і “Гута-банку” закінчуються гроші. Голова Центрального банку РФ обіцяє, що вже найближчим часом ситуація із банками в Росії покращиться.
Однак деякі депутати Державної Думи РФ вимагають викликати на засідання міністра фінансів Росії, щоб дізнатися в нього, що ж відбувається у банківській сфері.
Депутати від правлячої партії “Єдина Росія” говорять, що непотрібно нікого викликати. Президент Росії Владімір Путін, говорить один з депутатів, сказав, що “банківської кризи немає – значить її немає”.
Звичайно, ця заява президента РФ багато чого додає до ситуації з російськими банками, однак все ж таки важливо зрозуміти, чи є банківська криза, чи немає, особливо це є важливим для тих росіян, які є вкладниками банків, які перестають виплачувати гроші.
Звичайно, це також важливо для самих банкірів. Віце-президент “Альфа-банку” одного з найбільших банків Росії, також наближеного до влади Олександр Гафін говорить, що сам став жертвою продуманої кампанії, більше того, знає, хто цю кампанію організував.
Банк підкреслює, що може віддати всі гроші, які потрібні будуть його клієнтам. Однак, за останньою інформацією, вкладники штурмують відділення “Альфа-банку”, розраховують отримати в цьому банку гроші.
В більшості банкоматів грошей немає, так що вкладникам залишається чекати, поки гроші з’являться.
Банківська криза почалася буквально на порожньому місці, хоча ще кілька днів тому по Москві почалися чутки – “Гута-банку” загрожує банкрутство, не потрібно мати з ним жодних взаємин”.
Як підкреслюють спостерігачі, на ситуацію в російському банківському секторі могла вплинути ситуація на фондовому ринку, а на ситуацію на фондовому ринку – ситуація навколо нафтової компанії “ЮКОС”.
Російське керівництво попереджувало, що та запекла боротьба, яку вони розпочали із компанією Михайла Ходорковського, може датися взнаки на усьому стані справ в усій російській економіці.
Однак ще кілька днів тому російський прем’єр-міністр Михайло Фрадков підкреслював, що жодних проблем не буде. I от зараз треба зрозуміти, наскільки серйозними стали ці проблеми.
Як сказав один з учасників пленарного засідання Державної Думи РФ, за два дні до дефолту в Росії президент Росії Борис Єльцин також казав, що економічних проблем в Росії немає.
Віталій Портников, радіо “Свобода”, Москва.
Марія Щур
Свого часу ми розповідали про Фрідріха Міхельсона і його знамениті Народні лазні у Києві, а також про Троїцькі лазні Олексія Данилевського. Одним з головних конкурентів тих київських підприємців був архітектор Позняков – власник не менш відомих лазень, розташованих зовсім поруч із Хрещатиком.
Розповідь про архітектора, підприємця і домовласника Гаврилу Познякова піготував ведучий рубрики “Українські підприємці в історії” Віталій Пономарьов. Текст читає Володимир Ляшко.
Віталій Пономарьов
1882 року двадцятип’ятирічний випускник Петербурзького будівельного училища, цивільний інженер Гаврила Позняков приїхав до Києва. Тут він працював у Товаристві Південно-Західних залізниць та в будівельному відділенні Київського губернського правління.
Згодом Позняков заснував власну фірму з проектування господарських споруд у приватних садибах. Зрештою, він почав купувати земельні ділянки, на яких зводив прибуткові будинки за власними проектами – переважно у формах неоренесансу.
Позняков придбав садибу на розі нинішніх бульвару Шевченка та вулиці Пирогова (навпроти теперішньої станції метро “Університет”) і за власним проектом спорудив там великий прибутковий будинок.
Так само за своїм проектом підприємець звів прибутковий будинок у власній садибі на нинішній вулиці Лисенка (поруч із Золотими Воротами). Побудувавши вглибині садиби флігель, Позняков відкрив у ньому дешевий готель.
Біля Козиного болота (нині – Майдан Незалежності) підприємець придбав велику земельну ділянку, яка одним краєм виходить на вулицю Софійську, а іншим – на Малу Житомирську.
Тут він (теж за власним проектом) збудував триповерховий будинок, в якому відкрив чи не найрозкішніші у Києві лазні. Вони були обладнані за зразком давньоримських терм: з мармуровими ваннами, лавами, фонтанами і мозаїчною підлогою.
Поруч Позняков звів чотириповерховий прибутковий будинок, в якому розмістилися ресторан, перукарня та кілька магазинів.
Ще одну садибу архітектор придбав між нинішніми вулицями Трьохсвятительською та Михайлівською. Там 1912 року він за проектом інженера Катеринича спорудив на схилі гори унікальний прибутковий будинок, перший поверх якого по Трьохсвятительській є одночасно четвертим поверхом з подвір’я.
Натомість для себе Позняков збудував 1898 року на теперішній вулиці Івана Франка двоповерховий особняк, якому пізніше надбудував третій поверх.
1902 року у глибині садиби він звів ще 2 прибуткових будинка. При цьому через необережність будівельника був зруйнований сусідній флігель Товариства Південно-Західних залізниць.
Голова Київського зібрання домовласників, староста Володимирського собору, Гаврила Позняков помер 3 листопада 1917 року. А конфісковані колись більшовиками “лазні Познякова” і досі працюють у спорудженому їхнім власником будинку у самому центрі Києва.
Марія Щур
Нещодавно у Києві було відкрито перший приватний пологовий будинок. Ця подія засвідчила, що приватна медицина в Україні піднялася на якісно новий рівень.
Про приватних медиків, які працюють у компанії “Ісіда”, яка заснувала пологовий будинок, ми уже розповідали в одній з наших попередніх передач. А сьогодні ми пропонуємо вам познайомитись із ще одним успішним досвідом у галузі приватної медицини.
У рубриці “Власна справа” моя колега Ірина Біла запросила до розмови фундатора однієї з найвідоміших в Україні приватних лікарень – Клініки лазерної медицини Ольги Богомолець.
Ірина Біла
Ще десять років тому ім’я Ольги Богомолець було більше відоме прихильникам українського романсу, аніж пацієнтам медичних установ. Але, все ж, своїм основним фахом, якому Ольга й присвятила життя, стала саме медицина.
Втім, питання вибору майбутньої професії для Ольги Богомолець не стояло руба. Поза як народилася вона в родині, де останні п’ять поколінь були медиками, серед яких найвідоміший – академік Олександр Богомолець, що створив свою школу в українській науці.
Але успіхові Ольги на медичній ниві аж ніяк не можна завдячувати авторитетові уславленої родини. З відзнакою закінчивши медичний інститут, що носив ім’я її прадіда, Богомолець вирушила удосконалювати свої знання і досвід закордон.
І лише після освоєння передових медичних методик в далекій Америці вона відчула впевненість і усвідомлення необхідності запровадити світові стандарти лікування в Україні:
Ольга Богомолець
Коли я повернулася із США, де я мала можливість працювати і на приватній практиці, і в шпиталях, де закінчила Університет Томаса Джеферсона, закінчила курс екологічної дерматології, закінчила Інститут Бернарда Акермана із дерматопатології, повернувшись на Україну, хотіла об’єднати все те гарне і традиційне, що було на Україні, і ті новітні технології лікуванні, яким я навчилася у Сполучених Штатах.
Працювати так, як працювали тут, я не могла і не хотіла. По-перше, не могла чесно заробляти гроші, тому що зарплатня лікаря не дозволяла мені нормально жити і виховувати дитину, допомагати батькам.
Тому це все мене разом спонукало до того, щоб починати приватну клініку.
Ірина Біла
Нині в Клініці лазерної медицини лікаря Ольги Богомолець найсучасніше європейське та американське устаткування, що дозволяє надавати якісні медичні послуги тим, хто має будь-які проблеми зі шкірою.
Є відділення лазерної дерматології, дитячої дерматології, ранньої діагностики ракових захворювань шкіри. В Україні подібної клініки наразі не існує.
Хоча потреба в подібних медичних послугах надзвичайно велика. Адже іноді вчасно поставлений діагноз, як і правильні методи лікування, здатні врятувати найцінніше – людське життя.
Втім, ідея створення в областях філій Клініки лазерної медицини вже не нова, але на шляху її втілення існують певні перешкоди. Ольга Богомолець далі:
Ольга Богомолець
Ця допомога потрібна в цілій країні, і були пропозиції в мене, і вони є зараз, відкривати філії по Україні. Я не можу це зробити, тому що є настільки мало фахівців, яким на сьогоднішній день можна довіряти.
Ті фахівці, які працюють в клініці, вони обов’язково проходять навчання, та людина повинна мати базисну освіту, а потім засвоїти ті нові методики, крім того, повинна бути культурною морально і етично, надзвичайно високого рівня фахівцем, володіти іноземною мовою для того, щоб мати можливість підвищувати свій рівень.
Таких фахівців на Україні одиниці. Я щаслива, що вони сконцентровані в клініці.
Ірина Біла
Ще однією болючою проблемою для Клініки є офіційна медицина, дошкульні удари якої часом не так легко тримати. Хоча, як зазначає Ольга Богомолець, їхня клініка не є конкурентом державній медицині. Радше – помічником.
Адже подібне медичне обладнання майже в усьому світі застосовується виключно в приватних клініках, поза як утримувати лазерні установки для державних лікарень надто дорого, навіть для таких країн, як Швейцарія та Німеччина.
Але тішитися успіхам приватної медицини наразі деякі представники з державних установ ще не навчилися. Продовжує проблемну тему Ольга Богомолець:
Ольга Богомолець
З тих проблем, які виникали і виникають на шляху, найбільші перепони – це відбувалося з медичного боку, з боку колег. Тому що зрозуміти, що приватна платна медицина може бути чесною, на сьогоднішній день може не кожний.
Є дуже багато підводного каміння: і адміністративного, і медичного, яке не дозволяє нормально розвиватися. Часом бувають ситуації, коли хочеться все залишити, і знову таки гукають і кличуть їхати закордон, там працювати, де все відпрацьовано, де можна просто відпружитися і отримувати насолоду, допомагаючи людям.
Тут треба боротися щодня, боротися за виживання не тому, що є якісь проблеми, а саме тому, що є заздрість, є непрофесійне відношення.
Ірина Біла
Втім, дехто вважає, що заздрість – рідна сестра змагання, відтак також є доброго походження. А для того, аби вони більше споріднилися потрібен лише час, або як співає Ольга Богомолець “свій час”...
Лунає пісня Ольги Богомолець “Свій час”.
Марія Щур
Цією піснею Ольги Богомолець ми завершуємо сьогоднішню передачу “Економічний журнал”. З вами була Марія Щур. На все добре! Залишайтеся на хвилі “Свободи”!
Київ, 11 липня 2004 року.
Марія Щур
Вітаю вас, шановні слухачі, на хвилях радіо “Свобода”. В ефірі “Економічний журнал”, перед мікрофоном – Марія Щур.
Розпочнемо із короткого огляду економічних результатів саміту Україна-ЄС, який відбувся у четвер, вірніше про відсутність цих результатів, адже омріяного статусу країни з ринковою економікою Україна так і не отримала.
Подробиці від нашого брюссельського кореспондента Славка Волинського.
Славко Волинський
Сподівання офіційного Києва на те, що під час Гаазького саміту Україна зможе набути статусу держави з ринковою економікою, виявилися марними.
Голова Європейської комісії Романо Проді сказав журналістам, що ці питання ще в стані обговорення. Згідно з його словами, Україна має внести відповідні зміни в українське законодавство, зокрема, це стосується цінової політики та процедури банкрутства українських підприємств.
На запитання журналістів, чи не суперечать прагненням України в майбутньому вступити до ЄС з її вступом у ЄЕП Романо Проді відповів, що якщо це не буде суперечити правилам СОТ, то і входження до ЄЕП не буде суперечити зближенню України з ЄС.
Леонід Кучма зі свого боку додав...
Леонід Кучма
Я вважаю це абсолютно виваженим рішенням з усіх точок зору, бо я переконаний, що кожна європейська країна зацікавлена у співпраці із Росією, Казахстаном, де розташовані величезні насамперед запаси нафти і газу.
Дозвольте мені висловити таку, може, і фантастичну ідею, я особисто переконаний в тому, що не зупиниться ЄС на тих кордонах. Якщо дивитися на виклики майбутнього, то я, наприклад, не виключаю, що у складі ЄС будуть колись і Росія, і інші країни.
Славко Волинський
Глави делегацій також домовилися просувати діалог з візових питань, але з цього приводу сторони ще не досягли конкретних домовленостей.
Славко Волинський, радіо “Свобода”, Гаага.
Марія Щур
У понеділок з’явилося повідомлення про те, що український уряд змінює своє попереднє рішення про пряме використання нафтогону Одеса-Броди для транспортування каспійської нафти до Європи і та домовляється з Росією про “спільне використання” нафтопроводу.
Таким чином, без зайвої метушні Україна розвернула свою позицію з одного з визначальних питань євроінтеграції на 180 градусів.
Не завадили ані обіцянки, дані Європейському Союзу про “остаточність та незмінність” попереднього рішення, ані міжурядова угода з Польщею про спільні плани щодо добудови нафтогону польською територією до Плоцька і потім до Ґданська.
Коли засоби масової інформації на повну пару та з усіма подробицями передавали цю новину, в уряді зберігали таємничий вигляд.
Український прем’єр Віктор Янукович, підпис якого вже мав стояти під новим рішенням уряду, у вівторок повторив лише, що нафта по нафтогону Одеса-Броди піде тим шляхом, який буде економічно вигідний Україні.
Але ж напередодні, за повідомленнями численних ЗМІ та прес-служби російського уряду, на зустрічі прем’єрів України і Росії у Москві було вирішено, що для України вигідніше реверсивний варіант.
Сказано – зроблено. Вже у четвер, тобто у день проведення саміту Україна-ЄС українська державна компанія “Укртранснафта”, точніше її спостережна рада вирішує, що Україна буде транспортувати російську нафту нафтогоном Одеса-Броди, але одночасно хоче будувати продовження нафтогону до Плоцька і для цього готова створити спільне підприємство з поляками.
Тобто Україна свою чітко визначену позицію змінила знову на таку, яку деякі гострі на язик оглядачі називають “вперед на всі боки”.
Швидкий перебіг подій та обіцянка уряду підписати довгострокові угоди з Росією про транспортування російської нафти ще цього місяця, на думку українських оглядачів, свідчить про серйозність намірів нинішнього політичного керівництва.
При цьому аналітики звертають увагу на серйозні недоліки, у запропонованих Україні контрактах. Вони загрожують тим, що Україна може, по-перше, опинитися вилученою з проектів транспортування каспійської нафти, а по-друге, не отримає навіть за це, на їхню думку, програшне рішення, достатньої компенсації.
Пояснює колишній голова компанії “Укртранснафта” Олександр Тодійчук:
Олександр Тодійчук
У тих угодах, які я читав, записано про те, що Україна щонайменше рік, а за кредитними угодами три роки не вправі змінювати якість нафти в трубі. Тобто це означає, що Україна не вправі качати каспійську нафту.
Марія Щур
Крім цього положення Олександр Тодійчук вказує і на інше, де йдеться про кількість нафти, яку зобов’язується транспортувати російська компанія:
Олександр Тодійчук
Оця фраза: “до 9 мільйонів тонн” - означає можливість перекачування і одного і півмільйона і двох мільйонів. І взагалі перекачка може бути зупинена через рік тому, що є міжурядова угода про обсяги перекачки нафти в Україну та через Україну.
І якщо уряд, наприклад, Росії ухвалить рішення не перекачувати наступного року, то ці обсяги можуть бути не перекачані. Це і є слабкі місця цих контрактів.
Марія Щур
Оглядачі вказують і на іншу, можливо, ще більшу небезпеку для національних інтересів України, якщо в довгострокових міжурядових угодах буде зафіксовано положення про транспортування російської нафти в бік Одеси.
На їхню думку, це може означати вилучення України з проектів транспортування каспійської нафти вже не на три роки, а практично назавжди, бо до того часу з’являться альтернативні нафтопроводи.
Того ж таки четверга було повідомлено, що своїх “до 9” мільйонів тонн нафти на рік компанія “ТНК” готова розпочати транспортувати вже восени.
А на закінчення додам, що інтрига з урядовим рішенням про реверс нафтопроводу Одеса-Броди не розрішилася ані у п’ятницю.
Польсько-російська угода про постачання земного газу ставить під загрозу енергетичну безпеку Польщі – такого висновку дійшла Верховна контрольна палата цієї країни у четвер.
Відповідальність за такий стан справ, на думку експертів Верховної контрольної палати, несуть члени колишнього лівого уряду, котрі безпосередньо відповідали за зміст переговорів у цій справі з росіянами.
Повідомляє з Варшави Володимир Павлів.
Володимир Павлів
У висновках Верховної контрольної палати Польщі, зробленої після перевірки польсько-російської угоди про постачання газу, сказано, зокрема, що в ході переговорів з російською стороною польська делегація грубо порушила польський закон про міжнародну угоду.
В результаті цього домовленості, досягнуті у лютому 2003 року, поставили під загрозу енергетичну безпеку Польщі, оскільки майже повністю узалежнили її від постачання російського газу або від перерв у його постачанні, як це було в ситуації з Білоруссю минулого року.
Тоді Росія перервала постачання газу до Білорусі, але автоматично його недоотримала і Польща. Компенсацію за втрати, спричинені цією перервою для польської економіки, росіяни просто відмовилися виплачувати – зазначено у звіті головного контрольного органу Польщі.
“Така ситуація, на думку контролерів палати, стала можливою через бездарно проведені переговори польською делегацією”, - сказав журналістам віце-голова контрольної палати Кшиштоф Шведовскі.
Кшиштоф Шведовскі (переклад)
Коротко ситуацію можна окреслити так: переговори були скандальні, а їх наслідки драматичні. Польська делегація, починаючи переговори, не знала, для чого вони потрібні і чого вона хоче досягнути, не було переговорної інструкції і не було проекту угоди, на тему якої велися переговори.
Володимир Павлів
Все це, на думку експертів Верховної контрольної палати, і призвело до того, що росіяни “отримали можливість змушувати Польщу купувати в надмірній кількості газу, натомість саму Росію було звільнено від попередніх зобов’язань збудувати другу вітку так званого Ямальського газопроводу”.
Відповідальність за це, як говорить Кшиштоф Шведовскі, несуть безпосередньо колишні прем’єр-міністр Лешек Міллер, віце-прем’єр Марек Поль та міністр економіки Яцек Піхота.
Один зі згаданих колишніх членів уряду, а нині просто голова парламентської партії “Унія праці” Марек Поль відразу ж у четвер розповсюдив заяву, у котрій, зокрема, йдеться про те, що представники контрольного органу цілеспрямовано завантажили журналістів неточними подробицями, щоб таким чином приховати справжні наміри Верховної контрольної палати.
Справжнім же наміром, на думку Марека Поля, була політична боротьба проти ослабленої, але все ж таки правлячої коаліції лівих сил. Хто має рацію у цій справі, зможе з’ясувати незабаром польська прокуратура.
Володимир Павлів, для радіо “Свобода”, Варшава.
Марія Щур
Із Польщі знову до України. Фондовий ринок України виявився найкращим у Європі цього року, пише американське агентство ділових новин “Блумберґ”.
Головний індекс біржової діяльності України, “ПФТС”, цього року зріс на 57 відсотків. Наступний найкращий у Європі результат, румунського індексу “BET10”, становить 45 відсотків зростання. У той самий час реґіональний індекс для Західної Європи, “Dow Jones STOXX 50”, зріс менш як на одну десяту відсотка, пишуть оглядачі агентства.
Їхню статтю друкує в вівторок газета західної англомовної спільноти в Росії “Москов Таймз”. Огляд статті підготував Сергій Драчук.
Сергій Драчук
Українські акції зростали слідом за рекордним піднесенням економіки: дедалі більший попит на пальне, сталь і послуги поліпшили перспективи для таких компаній, як “Укрнафта”, що є найбільшою нафтовою компанією країни, чи “Укртелеком”, колишній телефонний монополіст.
Агентство “Блумберґ” наводить і детальніші дані про цілу низку українських компаній, акції який піднялися цього року на десятки відсотків.
Таке зростання підтримав і розвиток експорту з України до Росії та Європейського Союзу. За даними українського Держкомстату, що їх наведено в статті, експорт у першому кварталі зріс на 40 відсотків. Після Росії й ЄС третє місце серед імпортерів із України обіймає Китай.
Протягом останніх трьох років Україну за темпами зростання значно обганяла Росія. Та нині російський індекс “РТС” дещо впав, і інвестори почали звертати увагу на Україну.
“Це занедбаний ринок із сильним зростанням і дешевими цінами – ось місце для інвестицій”; “Цього року український фондовий ринок прокинувся, бо інвестори побачили, що акції тут дешеві” – так коментують становище в Україні фахівці західних інвестиційних компаній для агентства “Блумберґ”.
Ці фахівці знають, що кажуть, бо кожен із них керує інвестиціями в Україні на сотні мільйонів доларів. Ціни на акції українських компаній відносно до прибутків цих компаній виходять нижчі, ніж деінде в Європі, кажуть вони.
Але інвестицій іще мало, бо, крім принад, український ринок має й недоліки. Заважає інвестиціям не лише скорумпованість України: за даними організації “Транспаренсі Інтернешнл”, Україна є однією з найскорумпованіших у Європі країн.
Відвертає інвесторів і брак самих акцій у звичних для них обсягах. На київській біржі, що працює 8 років, зареєстровано акції близько 300 компаній, постійно ж торгують акціями приблизно 20 компаній. Щоденні обсяги торгів на ній, які наводить агентство “Блумберґ”, становлять від півмільйона до 2 мільйонів доларів денно. На російській біржі цей обсяг перевищує мільярд доларів. Так що, мовиться в статті, пересічний день українських біржових торгів дорівнює двом хвилинам торгів російських.
Марія Щур
Тим часом у самій Росії громадськість турбує зовсім інше питання. Чи не є Росiя на порозі банківської кризи? Про те, чому таке питання виникає у росіян, розповідає наш московський кореспондент Віталій Портников.
Віталій Портников
У банкоматах найбільших московських банків: “Альфа-банку” і “Гута-банку” закінчуються гроші. Голова Центрального банку РФ обіцяє, що вже найближчим часом ситуація із банками в Росії покращиться.
Однак деякі депутати Державної Думи РФ вимагають викликати на засідання міністра фінансів Росії, щоб дізнатися в нього, що ж відбувається у банківській сфері.
Депутати від правлячої партії “Єдина Росія” говорять, що непотрібно нікого викликати. Президент Росії Владімір Путін, говорить один з депутатів, сказав, що “банківської кризи немає – значить її немає”.
Звичайно, ця заява президента РФ багато чого додає до ситуації з російськими банками, однак все ж таки важливо зрозуміти, чи є банківська криза, чи немає, особливо це є важливим для тих росіян, які є вкладниками банків, які перестають виплачувати гроші.
Звичайно, це також важливо для самих банкірів. Віце-президент “Альфа-банку” одного з найбільших банків Росії, також наближеного до влади Олександр Гафін говорить, що сам став жертвою продуманої кампанії, більше того, знає, хто цю кампанію організував.
Банк підкреслює, що може віддати всі гроші, які потрібні будуть його клієнтам. Однак, за останньою інформацією, вкладники штурмують відділення “Альфа-банку”, розраховують отримати в цьому банку гроші.
В більшості банкоматів грошей немає, так що вкладникам залишається чекати, поки гроші з’являться.
Банківська криза почалася буквально на порожньому місці, хоча ще кілька днів тому по Москві почалися чутки – “Гута-банку” загрожує банкрутство, не потрібно мати з ним жодних взаємин”.
Як підкреслюють спостерігачі, на ситуацію в російському банківському секторі могла вплинути ситуація на фондовому ринку, а на ситуацію на фондовому ринку – ситуація навколо нафтової компанії “ЮКОС”.
Російське керівництво попереджувало, що та запекла боротьба, яку вони розпочали із компанією Михайла Ходорковського, може датися взнаки на усьому стані справ в усій російській економіці.
Однак ще кілька днів тому російський прем’єр-міністр Михайло Фрадков підкреслював, що жодних проблем не буде. I от зараз треба зрозуміти, наскільки серйозними стали ці проблеми.
Як сказав один з учасників пленарного засідання Державної Думи РФ, за два дні до дефолту в Росії президент Росії Борис Єльцин також казав, що економічних проблем в Росії немає.
Віталій Портников, радіо “Свобода”, Москва.
Марія Щур
Свого часу ми розповідали про Фрідріха Міхельсона і його знамениті Народні лазні у Києві, а також про Троїцькі лазні Олексія Данилевського. Одним з головних конкурентів тих київських підприємців був архітектор Позняков – власник не менш відомих лазень, розташованих зовсім поруч із Хрещатиком.
Розповідь про архітектора, підприємця і домовласника Гаврилу Познякова піготував ведучий рубрики “Українські підприємці в історії” Віталій Пономарьов. Текст читає Володимир Ляшко.
Віталій Пономарьов
1882 року двадцятип’ятирічний випускник Петербурзького будівельного училища, цивільний інженер Гаврила Позняков приїхав до Києва. Тут він працював у Товаристві Південно-Західних залізниць та в будівельному відділенні Київського губернського правління.
Згодом Позняков заснував власну фірму з проектування господарських споруд у приватних садибах. Зрештою, він почав купувати земельні ділянки, на яких зводив прибуткові будинки за власними проектами – переважно у формах неоренесансу.
Позняков придбав садибу на розі нинішніх бульвару Шевченка та вулиці Пирогова (навпроти теперішньої станції метро “Університет”) і за власним проектом спорудив там великий прибутковий будинок.
Так само за своїм проектом підприємець звів прибутковий будинок у власній садибі на нинішній вулиці Лисенка (поруч із Золотими Воротами). Побудувавши вглибині садиби флігель, Позняков відкрив у ньому дешевий готель.
Біля Козиного болота (нині – Майдан Незалежності) підприємець придбав велику земельну ділянку, яка одним краєм виходить на вулицю Софійську, а іншим – на Малу Житомирську.
Тут він (теж за власним проектом) збудував триповерховий будинок, в якому відкрив чи не найрозкішніші у Києві лазні. Вони були обладнані за зразком давньоримських терм: з мармуровими ваннами, лавами, фонтанами і мозаїчною підлогою.
Поруч Позняков звів чотириповерховий прибутковий будинок, в якому розмістилися ресторан, перукарня та кілька магазинів.
Ще одну садибу архітектор придбав між нинішніми вулицями Трьохсвятительською та Михайлівською. Там 1912 року він за проектом інженера Катеринича спорудив на схилі гори унікальний прибутковий будинок, перший поверх якого по Трьохсвятительській є одночасно четвертим поверхом з подвір’я.
Натомість для себе Позняков збудував 1898 року на теперішній вулиці Івана Франка двоповерховий особняк, якому пізніше надбудував третій поверх.
1902 року у глибині садиби він звів ще 2 прибуткових будинка. При цьому через необережність будівельника був зруйнований сусідній флігель Товариства Південно-Західних залізниць.
Голова Київського зібрання домовласників, староста Володимирського собору, Гаврила Позняков помер 3 листопада 1917 року. А конфісковані колись більшовиками “лазні Познякова” і досі працюють у спорудженому їхнім власником будинку у самому центрі Києва.
Марія Щур
Нещодавно у Києві було відкрито перший приватний пологовий будинок. Ця подія засвідчила, що приватна медицина в Україні піднялася на якісно новий рівень.
Про приватних медиків, які працюють у компанії “Ісіда”, яка заснувала пологовий будинок, ми уже розповідали в одній з наших попередніх передач. А сьогодні ми пропонуємо вам познайомитись із ще одним успішним досвідом у галузі приватної медицини.
У рубриці “Власна справа” моя колега Ірина Біла запросила до розмови фундатора однієї з найвідоміших в Україні приватних лікарень – Клініки лазерної медицини Ольги Богомолець.
Ірина Біла
Ще десять років тому ім’я Ольги Богомолець було більше відоме прихильникам українського романсу, аніж пацієнтам медичних установ. Але, все ж, своїм основним фахом, якому Ольга й присвятила життя, стала саме медицина.
Втім, питання вибору майбутньої професії для Ольги Богомолець не стояло руба. Поза як народилася вона в родині, де останні п’ять поколінь були медиками, серед яких найвідоміший – академік Олександр Богомолець, що створив свою школу в українській науці.
Але успіхові Ольги на медичній ниві аж ніяк не можна завдячувати авторитетові уславленої родини. З відзнакою закінчивши медичний інститут, що носив ім’я її прадіда, Богомолець вирушила удосконалювати свої знання і досвід закордон.
І лише після освоєння передових медичних методик в далекій Америці вона відчула впевненість і усвідомлення необхідності запровадити світові стандарти лікування в Україні:
Ольга Богомолець
Коли я повернулася із США, де я мала можливість працювати і на приватній практиці, і в шпиталях, де закінчила Університет Томаса Джеферсона, закінчила курс екологічної дерматології, закінчила Інститут Бернарда Акермана із дерматопатології, повернувшись на Україну, хотіла об’єднати все те гарне і традиційне, що було на Україні, і ті новітні технології лікуванні, яким я навчилася у Сполучених Штатах.
Працювати так, як працювали тут, я не могла і не хотіла. По-перше, не могла чесно заробляти гроші, тому що зарплатня лікаря не дозволяла мені нормально жити і виховувати дитину, допомагати батькам.
Тому це все мене разом спонукало до того, щоб починати приватну клініку.
Ірина Біла
Нині в Клініці лазерної медицини лікаря Ольги Богомолець найсучасніше європейське та американське устаткування, що дозволяє надавати якісні медичні послуги тим, хто має будь-які проблеми зі шкірою.
Є відділення лазерної дерматології, дитячої дерматології, ранньої діагностики ракових захворювань шкіри. В Україні подібної клініки наразі не існує.
Хоча потреба в подібних медичних послугах надзвичайно велика. Адже іноді вчасно поставлений діагноз, як і правильні методи лікування, здатні врятувати найцінніше – людське життя.
Втім, ідея створення в областях філій Клініки лазерної медицини вже не нова, але на шляху її втілення існують певні перешкоди. Ольга Богомолець далі:
Ольга Богомолець
Ця допомога потрібна в цілій країні, і були пропозиції в мене, і вони є зараз, відкривати філії по Україні. Я не можу це зробити, тому що є настільки мало фахівців, яким на сьогоднішній день можна довіряти.
Ті фахівці, які працюють в клініці, вони обов’язково проходять навчання, та людина повинна мати базисну освіту, а потім засвоїти ті нові методики, крім того, повинна бути культурною морально і етично, надзвичайно високого рівня фахівцем, володіти іноземною мовою для того, щоб мати можливість підвищувати свій рівень.
Таких фахівців на Україні одиниці. Я щаслива, що вони сконцентровані в клініці.
Ірина Біла
Ще однією болючою проблемою для Клініки є офіційна медицина, дошкульні удари якої часом не так легко тримати. Хоча, як зазначає Ольга Богомолець, їхня клініка не є конкурентом державній медицині. Радше – помічником.
Адже подібне медичне обладнання майже в усьому світі застосовується виключно в приватних клініках, поза як утримувати лазерні установки для державних лікарень надто дорого, навіть для таких країн, як Швейцарія та Німеччина.
Але тішитися успіхам приватної медицини наразі деякі представники з державних установ ще не навчилися. Продовжує проблемну тему Ольга Богомолець:
Ольга Богомолець
З тих проблем, які виникали і виникають на шляху, найбільші перепони – це відбувалося з медичного боку, з боку колег. Тому що зрозуміти, що приватна платна медицина може бути чесною, на сьогоднішній день може не кожний.
Є дуже багато підводного каміння: і адміністративного, і медичного, яке не дозволяє нормально розвиватися. Часом бувають ситуації, коли хочеться все залишити, і знову таки гукають і кличуть їхати закордон, там працювати, де все відпрацьовано, де можна просто відпружитися і отримувати насолоду, допомагаючи людям.
Тут треба боротися щодня, боротися за виживання не тому, що є якісь проблеми, а саме тому, що є заздрість, є непрофесійне відношення.
Ірина Біла
Втім, дехто вважає, що заздрість – рідна сестра змагання, відтак також є доброго походження. А для того, аби вони більше споріднилися потрібен лише час, або як співає Ольга Богомолець “свій час”...
Лунає пісня Ольги Богомолець “Свій час”.
Марія Щур
Цією піснею Ольги Богомолець ми завершуємо сьогоднішню передачу “Економічний журнал”. З вами була Марія Щур. На все добре! Залишайтеся на хвилі “Свободи”!
