Один із найдорожчих митців Америки Девід Датуна збирається запускати глобальний космічний арт-проект FreeSpace спільно з НАСА. Суть ідеї – відправити на орбітальну станцію «арт-супутник», куди люди всієї Землі можуть надсилати свої творчі ідеї, малюнки, фото, фільми, танці тощо. Така «тимчасова капсула» зберігатиме людську творчість для майбутніх поколінь. Крім того, Девід Датуна займає чітку позицію з підтримки України у світі, і одним з перших міст, де буде представлений його проект, є Київ. Радіо Свобода поспілкувалось з митцем і розпитало про таку незвичну ідею.
– Коли Ви вирішили, що хочете, аби прояв людської творчості літав у космосі?
– Літати у фізичному розумінні вона не буде. Все буде в цифровому форматі. Ідея з’явилась три року тому, але коли ми почали досліджувати це все, то зрозуміли, що втілити її неможливо, адже довелось би посилати на орбіту супутник розміром із вантажівку. Але тепер це супутник, розміром 30-40 сантиметрів і вагою 2-4 кілограми. Технології не стоять на місці і гадаю, коли ми це все закінчимо, супутник взагалі буде розміром із тенісний м’яч. Функцій він виконуватиме більше, а розміром буде меншим. Разом з тим, як би не змінювався вигляд супутника, його концепція не змінна. Космос – це нове полотно. Художники беруть полотно і малюють, а я замість полотна взяв космос. Фарби у цьому випадку – це емоції, самовираження всіх людей, які захочуть взяти участь у проекті.
– Цей проект Ви готуєте спільно з НАСА. В чому полягатиме співпраця?
Спочатку супутник виведуть на орбіту Землі, а потім ще далі
– Це величезна кількість людей – близько 300. Це провідні спеціалісти галузі. Моя робота – це робота художника, автора концепту, все інше на їхніх плечах. Спочатку супутник виведуть на орбіту Землі, а потім ще далі. Буває, що ми інколи сідаємо разом і не знаємо, що у нас вийде вкінці. Але ми розуміємо, що це глобально, що такого ще не було. І ми, до речі, вже стоїмо у черзі на запуск на початку 2017 року. Невдовзі можна буде заходити на цей супутник через будь-який девайс: смартфон, Google окуляри чи smart watch і надсилати туди свої роботи.
– То Ви плануєте, що інформацію з капсули колись вийме людина?
Ідея у тому, щоб дати людям можливість доторкнутися до прекрасного
– Людина чи інопланетна істота. Не знаю (сміється – ред.). Але ідея не так у тому, щоб її хтось знайшов, як у тому, щоб дати людям можливість доторкнутися до прекрасного, дати можливість мріяти. Це проект, який символізує свободу, свободу самовираження перш за все. Навіть якщо ти не художник, то можеш відправити в космос, наприклад те, що думаєш. Світ сьогодні знаходиться у божевільному стані і, на мою думку, лише мистецтво може повернути його в норму. Можливо це утопія, але ми в неї віримо.
– А як добиратимуться роботи?
Проект символізує свободу і проявом такої свободи є події, які відбуваються в Україні. На території України відбувається боротьба добра зі злом
– Якраз для цього я і приїхав до Києва. Як я вже казав, проект символізує свободу і проявом такої свободи є події, які відбуваються в Україні. Перший етап проекту – це розміщення арт-об’єктів з інформацією про Free Space у різних містах світу. Серед перших – Нью-Йорк, Лондон, Сан-Франциско і Київ. Мене багато хто запитує, чому ми обрали Київ. А тому, що було б неетично, враховуючи те, що на території України відбувається боротьба добра зі злом, не почати цей проект звідси.
– Цензора не буде?
– Ні. Це не конкурс. Це повна свобода. Взяти участь можуть усі без винятку.
– Не можу оминути політичної теми, адже декілька років тому Ви об’єднали прапори України та США, створивши інсталяцію «Правдивий шлях» («TheTruthWay»). Згодом Ви створили і «Змія Горинича», де на тлі прапора розміщено три герби України. Як ви пояснювали, вони символізують багатоголову, ненаситну українську владу...
Я зробив декілька прапорів України. Перший українсько-американський символізував загальнолюдські цінності і їхнє об’єднання
– Так, я зробив декілька прапорів України. Перший українсько-американський символізував загальнолюдські цінності і їхнє об’єднання. У «Гориничі» ж є три герби, вони заповнили майже весь простір прапору, а точніше весь народ, поїдаючи його таким чином. Неприємне відчуття, але це те, що зараз тут теж відбувається.
– Давайте поговоримо й про Росію. Ваша робота – портрет Володимира Путіна «Путін – Мона Ліза» була продана за 269 тисяч доларів. Її нібито купив сам російський президент. Сьогодні для Росії Ви не в’їзний. Розкажіть, чому. Що сталось?
Микола ІІ привів країну до краху, так і майбутнє Росії з Володимиром Путіним – це теж крах
– Вперше портрет Путіна я зробив у 2011 році. Стосунки України й Росії тоді ще були прекрасні. Стосунки світу і Путіна – відносно нормальні. Тоді я зібрав його портрет із мініатюрних зображень Мона Лізи. І це було таке запитання до всіх: хто вона така, що ховається за її усмішкою? Досі сперечаються: мужчина це чи жінка, і чи усмішка це взагалі. Таким чином я хотів запитати: а хто такий містер Путін? Що ховається за його усмішкою? Мона Ліза чи вовче начало? У 2013 році в день 400-річчя династії Романових я зробив виставку на Красній площі, яку назвав «Очі в очі: Путін, Микола II – Крах цивілізацій». Це були два великих портрети, розміщені один навпроти іншого. І тут вже не було питання, тут було ствердження, що як Микола ІІ привів країну до краху, так і майбутнє Росії з Володимиром Путіним – це теж крах. І нам треба зробити все, щоб це не стало крахом цивілізації. Після цього в Росії я не був.
– А як би Ви зобразили російського президента сьогодні?
– Чесно кажучи, немає жодного бажання робити його портрет. Але якщо б і зробив, то одразу розламав би.
– І на останок: одну з найпопулярніших своїх робіт – американський прапор – Ви поєднали з окулярами від компанії Google. Чи є у вас межа між політикою і мистецтвом, політикою і технологіями?
– Для мене художник – це не людина, яка вміє лише добре малювати, лише віддзеркалити реальність, це людина, яка може цю реальність передбачити, направити у потрібне русло. І як це завжди буває, спершу з’являється думка, а потім техніка йде за нею. Тому я вірю у поєднання мистецтва і технології. Без технологій наше життя було б нецікавим. Але люди не повинні забувати, що технології – всього лиш інструмент. А Google окуляри – це лише пензлик чи міст між витвором мистецтва і глядачем.
Девід Датуна (David Datuna) народився у 1974 році у Тбілісі. У 1999 році переїхав у США. Популярність йому принесла серія «Погляди мільйонів» («Viewpoint of Millions»), розпочата в 2007 році.
Девід Датуна працює з портретами державних лідерів, зірок, історичних персонажів, що перетворилися сьогодні в своєрідні ікони (героями його інсталяцій стали Микола Романов і Володимир Путін, Наталія Водянова і Стів Джобс, Барак Обама та інші). Окрім цього, його цікавлять символи державної влади, зокрема прапори. Всього за кілька років роботи художник створив понад 500 прапорів понад 70 країн. Найпопулярнішим виявився прапор Америки, який активізувався за допомогою окулярів від Google.
Авторська манера Датуни стала настільки впізнаваною, що в iTunes з’явився мобільний додаток Viewpoints, за допомогою якого картинку або фотографію можна перетворити на «інсталяцію в стилі Датуни». Чимало робіт митця входять у приватні колекції і виставляються в Європі, Росії, Китаї та Сполучених Штатах.
