Антитерористичний альянс проти ісламістів у Сирії, до якого закликає Путін, – це прикриття для його дестабілізації України, пише у Newsweek шведський політолог Аарон Корева. The Wall Street Journal Europe подає репортаж із окупованої Макіївки про те, що Київ «залишається економічним рятівним колом» для захопленого сепаратистами сходу України. The Financial Times розповідає, як Росія погрожує позиватися до України через несплачений 3-мільярдний борг після рішення МВФ про можливість надавати допомогу країні-боржникові. А китайська преса обговорює «українську красуню», що допомагає заробітчанам-провінціалам у великому місті купити онлайн квитки до рідних місць на свята – і доходить висновку, що безіменну блондинку з України могли використати… з рекламною метою.
«Путінський антитерористичний альянс – це прикриття для дестабілізації України» – під таким заголовком друкує американський тижневик Newsweek статтю Аарона Кореви, колишнього політичного радника колишнього голови МЗС Швеції Карла Більдта, який часто пише на теми України. Як пише автор, коли він запитав російського опозиційного діяча Іллю Яшина, що може зробити Захід на підтримку сміливців у Росії, що насмілюються виступити проти російського режиму, той відповів: підтримати Україну. «І причина очевидна: президент Росії Володимир Путін вторгся до України в першу чергу через те, що непокоївся, що ліберальна революція в Україні може надихнути й російський народ на те, щоб влаштувати власний Євромайдан. Тому Путін робить усе можливе, включно з війною, щоб засвідчити: скидання всевладних правителів – погана думка», – пише діяч.
На щастя, Захід не просто споглядав, коли кордони в Європі змінювали силою вперше від часу Другої світової війни, і Путін опинився в ізоляції. Але зараз він, можливо, знайшов спосіб вийти з неї», – мовиться у статті. Йдеться про заклик Путіна створити «широку міжнародну коаліцію проти тероризму»: «Порівнявши «Ісламську державу» з нацизмом, він засвідчив, що його стратегія – це зробити його самого необхідним для Заходу партнером у боротьбі, що триває в Сирії, так само як Радянський Союз став незамінним для союзників у їхній боротьбі проти Гітлера».
Крім того, додає автор, Путін високо оцінив Ялтинську конференцію, що відбулася наприкінці Другої світової війни, заявивши, що вона заклала «тверді підвалини повоєнного світового порядку».
«Путін, за підручником Сталіна, сподівається, що після нейтралізації сирійського конфлікту провідні держави, залучені до нього, зустрінуться на сучасній версії Ялти, щоб поділити світ на сфери впливу. Така домовленість може розв’язати Росії руки на колишньому радянському просторі. І, з погляду Росії, Україна є однією з найважливіших країн на цьому просторі», – мовиться у статті.
Як пише її автор, Путін, не змігши збити Україну з ніг одним сильним ударом, сподівається вбити її тисячею порізів, і це відволікає українських лідерів від здійснення критично важливих реформ. Це втомлює й потенційних інвесторів, і вони тиснуть на Україну через західних політиків, щоб вона піддалася на вимоги сепаратистів, наприклад, дозволила їм зберегти їхні озброєння, в обмін на виконання інших частин мінських домовленостей.
Тож, наголошено у статті, західні стратеги мали б забезпечити, щоб українська армія мала досить сучасних протитанкових озброєнь, щоб утримати від наступу російську бронетехніку, і постійно оновлювані супутникові знімки, щоб наперед знати про пересування росіян.
Але найважливіше, пише автор, – що Україна має йти вперед зі своїми реформами: «Захід може допомогти з фінансовою підтримкою, але тільки українські лідери можуть змінити свою країну».
Інтернет-видання «Євромайдан-прес»: «Не змігши збити Україну з ніг одним сильним ударом, Путін сподівається вбити її тисячею порізів».
Європейське видання американського щоденника The Wall Street Journal тим часом подає статтю з назвою «Київ залишається економічним рятівним колом для захопленого сепаратистами сходу». Як пише кореспондент видання з Макіївки, в цьому контрольованому сепаратистами шахтарському місті одна річ дуже ясна: економічні відносини з Києвом далі необхідні. Одна з головних шахт міста, «Щегловська-Глибока», потребує Україну, щоб там купували її вугілля і постачали шахтарські лампи й рятувальне обладнання – його на шахті бракує, а в Росії все це значно дорожче.
Газета наводить слова 55-річного директора шахти Юрія Поповкіна, який каже: «Ми не збираємося кричати «Слава Україні», але ми тут у «сірій зоні», і нам потрібно більше певності».
Компанія, що керує шахтою, зареєстрована в Україні, що дає їй змогу отримувати оплату за постачання вугілля і зарплату шахтарям. Але, пише кореспондент, це не означає, що її працівники палко прагнуть повернення до України. Шахтарі, що працюють на глибині три чверті милі під землею, не хочуть говорити про політику й кажуть, що хочуть лише «стабільності й зарплат».
А дружини шахтарів у соцмережах обговорюють затримки з зарплатами чоловіків і те, що з цим можна зробити, пише видання. Одні пропонують написати скаргу сепаратистському «керівництву» чи закликають до страйку, та інші застерігають, що їхніх чоловіків можуть звільнити, бо на їхні місця чекає безліч безробітних. «Тим часом ми ж іще витримуємо, – наводить видання слова однієї з жінок, – у нас усе ще є вівсянка й терпіння».
Автор статті, заступник голови московського бюро The Wall Street Journal і Dow Jones, яке покриває й Україну, Джеймз Марсон: «На вугільній шахті на сході України 18 людей загинули, воюючи на боці сепаратистів. Але шахта все одно залежить від України».
Британська газета ділових кіл The Financial Times присвятила статтю тому, що «Росія погрожує позиватися до України після голосування в МВФ про надання допомоги». Як пишуть кореспонденти щоденника з Москви, Києва і Вашингтона, Росія накинулася в середу на Міжнародний валютний фонд і на уряд України, готуючись до юридичної боротьби з Києвом за повернення 3 мільярдів доларів боргу після того, як рада директорів МВФ проголосувала у вівторок за зміну давньої політики, що не дозволяла надавати допомогу країні, яка перебуває у стані дефолту перед іншою країною-членом фонду.
Міністр фінансів Росії Антон Силуанов попередив, що Росія подасть на Україну до суду, якщо Київ не поверне боргу протягом 10 днів після 20 грудня, коли він має бути сплачений; прем’єр-міністр Дмитро Медведєв заявив, що західні партнери Росії не тільки не допомагають їй повернути гроші, а ще й чинять перешкоди, а речник президента Дмитро Песков сказав, що крок МВФ створив «прецедент, абсолютно неприйнятний для нас, а найважливіше, що ще й дуже небезпечний», – пише газета.
При цьому видання нагадує, що в МВФ рішення змінити правила надання кредитів подають як загальну реформу, що має на меті привести ставлення до суверенних кредиторів у відповідність до ставлення до кредиторів комерційних. Але ухвалення цих змін прискорилося в результаті протистояння між Росією й Україною, і цей крок зменшив можливості для Москви чинити ще більший економічний тиск на Київ. «США й інші визначні акціонери МВФ підтримали зміни, щоб не дати Москві використати український борг для подальшого тиску на Київ і навіть для можливого зриву нинішньої програми допомоги. Якби правила не змінилися, Росія могла б наполягати на зупиненні чотирирічної програми допомоги МВФ Україні на суму в 17 мільярдів доларів», – мовиться у статті.
Видання також наводить слова прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка: «Росія не може отримати і не отримає ніяких інших умов, відмінних від тих, які отримали інші кредитори. Якщо Росія подасть позов проти України, ми готові судитися з Росією у всеозброєнні».
А міністр фінансів Росії Антон Силуанов іще раз виклав офіційну позицію Кремля в окремій статті, яку надрукували в Financial Times.
Алісія Ґонсалес, міжнародний економічний оглядач іспанського щоденника El País: «Знову геополітична напруженість в Україні».
А тим часом китайська преса, навіть така серйозна, як видання ЦК Компартії Китаю «Женьмінь жибао», багато пише цими днями про «українську красуню», яка в місті Ченду, центрі провінції Сичуань, узялася допомагати провінційним заробітчанам-будівельникам через інтернет купити залізничні квитки додому на весняні свята з нагоди традиційного китайського Нового року в лютому. За такими статтями, що ґрунтуються на записах і фото з китайських соцмереж, ці робітники вже роками не мали змоги потрапити додому на це найбільше китайське свято, бо не вміли користуватися інтернетом і квитків у касах їм не діставалося. А от «красуня-іноземка з Ченду», що живе в Китаї вже п’ять років, «говорить китайською з легким сичуанським акцентом» і залюбки грає з місцевими в азартну гру «маджонг», або «мацзян», узялася за таку добру справу, забезпечила квитками 50 людей і ще й навчила чоловіків, як ставити на мобільні телефони програму купівлі квитків онлайн і як їх купувати.
Та уважні китайські спостерігачі звернули увагу і на анонімність красуні з України, і на те, що джерелом повідомлень про неї стали «вірусні» й теж напіванонімні повідомлення в соцмережах, і на те, що дівчина, якщо вірити фото, не полінувалася винести просто на вулицю стіл, стілець і комп’ютер, а все лише задля того, щоб від доброго серця допомогти бідним заробітчанам… а головне – на те, яку увагу, ще й із фотографіями, в цих повідомленнях було приділено цілком конкретній і, як сказано, «доволі відомій у Китаї» мобільній програмці для онлайн-купівлі залізничних квитків! Тож, пише оглядач на сайті «Женьмінь жибао», найімовірніше, безіменну українську красуню-блондинку, яку можна запідозрити у спекуляції квитками, могли просто використати для реклами цієї програми для мобілок.
