Проросійські партії в Чорногорії намагаються спровокувати в країні заворушення, щоб, як виглядає, зірвати отримання цього тижня запрошення від НАТО щодо вступу цієї балканської країни до альянсу. Вже кілька тижнів проросійські протестувальники під проводом правої партії «Нова сербська демократія» (НОВА) виходять на вулиці столиці Подгориці з вимогою відставки прем’єр-міністра Міло Джукановича, а також вимогою дострокових виборів чи створення перехідного уряду. НАТО на зустрічі міністрів закордонних справ у Брюсселі другого грудня має вирішувати, чи запрошувати Чорногорію до своїх лав.
Прем’єр Міло Джуканович відмовляється йти у відставку і звинувачує Росію й Сербію у підбурюванні протестів на тлі ключової для Чорногорії зустрічі міністрів закордонних справ НАТО 1-2 грудня у Брюсселі, де саме і буде розглядатися питання запрошення.
Джуканович каже, що метою акцій є показати, що Чорногорія, мовляв, не є стабільною, і що таку країну НАТО не повинно приймати до своїх лав. Альянс не дав гарантій щодо запрошення, але заохочував Подгорицю до реформ.
Коли Джукановича в листопаді запитали, чому він звинувачує Москву в організації протестів, він сказав, що «немає потреби для пояснень, Росія надсилала три дуже чіткі і дуже прямі сигнали через своє Міністерство закордонних справ».
Москва, яка звинувачує чорногорського прем’єра в «демонізації» Росії, неодноразово закликала чорногорців дивитися косо на НАТО. Вона називала розширення НАТО на Балканах «провокацією» і попереджала, що тісніша інтеграція з Європою не принесе Чорногорії процвітання.
Наприкінці листопада Міністерство закордонних справ Росії заявило, що вступ Чорногорії в НАТО «буде ще одним ударом по європейській безпеці і відносинах між Росією та НАТО».
Аналітики кажуть, що не можна достеменно встановити, чи справді Москва заохочує протести в Чорногорії.
Але вони також кажуть, що такі спроби вписуються в тип поведінки, властивий Кремлю, який можна було бачити раніше.
«Росія є явно проти членства в НАТО будь-якої країни, і ми знаємо, що це питання збурило конфлікт в Грузії і відігравало дуже важливу роль в конфлікті з Україною», – каже Вольфґанг Петрич з австрійської фундації «План Маршала», який брав участь в перемовинах щодо боснійської та косовської криз у 1990-х роках.
Західні Балкани не розглядаються Москвою як пріоритет першого ґатунку, але як тільки з’являється якась нагода, Москва її використовуєВольфґанґ Петрич
«Західні Балкани не розглядаються Москвою як пріоритет першого ґатунку, але як тільки з’являється якась нагода, Москва її використовує», – додає Петрич.
Едвард Джозеф, виконавчий директор Інституту вивчення сучасного світу у Вашингтоні, погоджується.
Ми не знаємо масштабу російського залучення, але ми знаємо, що є зацікавленість Росії зробити спробу дестабілізації Чорногорії і не допустити її вступу до НАТОЕдвард Джозеф
«Ми не знаємо масштабу російського залучення, але ми знаємо, що для цього є потенціал і, звичайно, зацікавленість для Росії зробити спробу дестабілізації Чорногорії і не допустити її вступу до НАТО», – каже Джозеф.
Росія має сильні потенційні козирні карти в Чорногорії, де суспільство розділене в питанні приєднання до НАТО.
Опитування чорногорського Центру за демократію і права людини у листопаді засвідчило, що громадська думка розділилася навпіл: 36,5% – за членство НАТО і 36,2% – проти.
Однак, кількість чорногорців, які підтримують членство в НАТО, з часом постійно зростає. Скажімо, минулого року кількість противників членства в НАТО була на рівні 45 відсотків.
Скеровуючи злість
Організовуючи протести проти зусиль Подгориці вступити в НАТО, проросійські партії грають на певній злобі, що її мають чорногорські етнічні серби, згадуючи авіаудари НАТО в Сербії в 1999 році. Та кампанія змусила тодішнього президента федеративної Югославії Слободана Мілошевича зупинити воєнні дії, в результаті яких сотні тисяч етнічних албанців Косова стали біженцями.
Чорногорія була з Сербією в одній країні до 2006 року, коли з невеликою перевагою чорногорці проголосували за незалежність.
Найгіршим днем нинішніх протестів було 24 жовтня, коли 5000 демонстрантів зібралися довкола будинку парламенту і кидали пляшки із запальною сумішшю.
З того часу протести перемістилися в зали і мають вже набагато менші масштаби.
Партія «Нова сербська демократія» є другою найбільшою партією Чорногорії і має своїх депутатів у парламенті, а також користується великою підтримкою громади етнічних сербів Чорногорії. Вона має пробелградську, антинатовську, промосковську політичну платформу, і в її лавах багато колишніх симпатиків Мілошевича. Ще одна – але менша за розміром – партія «Рух за зміни» також бере участь в акціях протесту.
Але багато інших опозиційних партій відмовляються брати в них участь, хоча вони й підтримують ідею дострокових виборів чи перехідного уряду, але їх відлякує антинатовська позиція НОВИ.
За іронією, наполягання НАТО на тому, що Чорногорія отримає запрошення на вступ до альянсу в залежності від прогресу в боротьбі з корупцією та посилення верховенства закону, могло б дати відповідь на деякі з вимог, що їх якраз і висуває опозиція.
«Чорногорія є дуже сильним кандидатом на членство», – сказав генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг у жовтні під час візиту до Подгориці. Але він додав: «Повне втілення реформ є ключем».
Протестувальники звинувачують Джукановича та його Демократичну партію соціалістів, яка домінує в політичному житті Чорногорії ось вже чвертьстоліття, у корупції та кумівстві.
Членами НАТО є три балканські країни: Албанія, Хорватія і Словенія.
Над матеріалом працювали Charles Recknagel та Ростислав Хотин
