Ви проходите паспортний контроль в аеропорту «Бориспіль». Перед посадкою на літак забігаєте в дьюті-фрі – за міцненьким чи шоколадкою. І – вуа-ля! – на вас заробив олігарх Леонід Юрушев. Юрушев не такий відомий широкій публіці, як його «колеги по цеху» – він не позує перед камерами і ще жодного разу не давав інтерв’ю пресі. Йому 69 років, він громадянин Греції. За даними журналу «Фокус», він займав сьому сходинку в рейтингу найбагатших людей України в 2014 році – його активи тоді оцінили у 900 мільйонів доларів. Тож відсутність публічності не заважає Юрушеву наживати чималі статки. Скоріше, навпаки.
Леонід Юрушев родом з Донецька. Він і його родина – дружина й доньки – володіють готелями «Рів’ера», «Фермонт», «Алфавіто» і п’ятизірковим «Інтерконтиненталем», розташованим неподалік від Михайлівського золотоверхого собору.
В «Інтерконтиненталі» свого часу розміщувалися передвиборчі штаби Віктора Януковича і Партії регіонів. А разом з «королем Донбасу» Рінатом Ахметовим він побудував бізнес-центр «Леонардо» в центрі столиці.
Тепер у Юрушева з’явилися друзі у новій владі, а бізнес його росте та диверсифікується.
Безмитна торгівля
Торгує в «Борисполі» відомий німецький оператор дьюті-фрі Гебр. Хайнеманн через свою дочірню фірму «БФ Енд ГХ Тревел Рітейл Лтд». Вона заснована кіпрським офшором, а той, у свою чергу, на 55% належить німецькому оператору. Решта – в офшорних «БФ Капітал» і «Арасіл Ентерпрайзес», які ведуть в глухий кут.
На початку літа 2014 року «БФ Енд ГХ Тревел Рітейл Лтд» виграла конкурс на 10-річну оренду 2050 квадратних метрів в аеропорту «Бориспіль». Однією з вимог конкурсу було три роки досвіду роботи в галузі безмитної торгівлі в Україні.
Ця вимога виявилася зручною для компанії з кількох причин. Наприклад, першому магазину фірми якраз «стукнуло» три роки перед подачею заявки. Тобто, якби в умовах написали про 4 роки – було б без шансів. Крім того, це відсіяло від конкурсу іншого світового оператора – зі Швейцарії – Dufry. У відкритому листі прем’єр-міністру швейцарці заявляли про «порушення конкурентних норм».
«Вищевказані умови проведення конкурсу, а саме досвід роботи в Україні, на думку заявника, надають окремим суб'єктам господарювання переваги, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить до усунення конкуренції без жодних належних підстав. Крім того, заявнику, фактично, неможливо виконати вищевказані вимоги внаслідок того, що раніше не проводились конкурси», – заявили в компанії.
Пояснити удачу «БФ Енд ГХ Тревел Рітейл Лтд» в першому конкурсі можна дружбою Юрушева і нинішньої влади. Бізнес Юрушева вважається одним із основних спонсорів політичної сили прем’єр-міністра Арсенія Яценюка. У прес-службі прем’єра повністю заперечують фінасування будь-якими олігархами. Та у самого олігарха підтверджують, що на певному етапі допомагали попередньому політичному проекту – «Фронту змін». А його прес-служба нагадує, що напряму іноземні громадяни не можуть фінансувати політичні партії та передвиборчі перегони.
Очільником Міністерства інфраструктури, яке й затверджувало конкурсні умови для «Борисполя», на той момент був однопартієць і давній друг Яценюка Максим Бурбак, нині – голова його фракції у парламенті. А Фонд державного майна, який проводив конкурс, тоді очолював Дмитро Парфененко, якого пов’язують з політсилою Яценюка через першого заступника його фракції Миколу Мартиненка.
Як Юрушев пов’язаний з «БФ Енд ГХ Тревел Рітейл Лтд»
Оператор магазинів безмитної торгівлі «БФ Енд ГХ Тревел Рітейл Лтд» відкидає будь-які зв'язки з Юрушевим.
Дійсно, ані директором, ані прямим засновником фірми він не є. Хоча, коли кінцеві бенефіціари закриті довгим шлейфом заплутаних офшорів, а фірма має безліч опосередкованих зв’язків з Юрушевим, такі спроби спростування юристам бачаться сумнівно.
Наприклад, «БФ Енд ГХ Тревел Рітейл Лтд» прописалася у Мартусівці Бориспільського району – на території складів і терміналів на краю села. Це – окрема огороджена місцина з новою дорогою і власним КПП. Тут є склади, митні термінали, овочебази. Площа ця ділиться на кілька кадастрових ділянок, які належать олігарху Леоніду Юрушеву. Тут же зареєстровані та розташовані фірми, якими напряму володіє Юрушев та його родина – «БФ Завод», «БФ Енерго», «БФ Термінал», «БФ склад». За цими ж адресами з одним телефонним номером зареєстровані і «БФ Енд ГХ Тревел Рітейл Лтд» і «БФ Груп» – їхнє коріння через Кіпр сягає Віргінських офшорів.
Хоча, так, з формальної юридичної точки зору українського законодавства ці компанії не пов’язані.
Втім, у самій компанії стверджують – місце реєстрації було обране лише через близкість до аеропорту. А представник Юрушева в письмових коментарях від імені олігарха заявив, що «компанія офіційно орендує складські приміщення в одній із коменрційних структур... Інших «точок дотику» немає».
Тобто розповідаючи, що «БФ енд ГХ Тревел Рітейл» ніяк не пов'язане з Юрушевим, її керівництво трохи лукавить. Як мінімум, вони зареєстровані на території підприємств Юрушева. Далі більше – деякі керівники та засновники підприємства прийшли туди саме з фірм Леоніда Леонідовича. Наприклад, Яніна Володимирівна Прохоренко була першим директором «БФ енд ГХ». Вона також керувала ТОВ «Факторінвест», засновниками якого є особисто Юрушев і його фонд.
А така собі Ірина Володимирівна Беньківська, яка засновувала «БФ енд ГХ», спільно з Юрушевим створювала і підприємство «Юрія-транс».
Юрист Центру протидії корупції Олена Щербан пояснює ці зв’язки так: «Є формальні і неформальні ознаки зв’язку компаній. Формальні – це один власник, спільне керівництво, те, що можна підтвердити документами. Втім, зв’язок можна прослідкувати і в неформальному полі. Наприклад, якщо кілька компаній зареєстровані за однією адресою, у них однакові номери телефонів, а назви формуються за одним і тим же принципом, то вони, ймовірно, можуть бути пов’язані між собою»,– говорить вона.
Але дьюті-фрі – не єдиний бізнес, який, схоже, пов'язаний з Юрушевим у «Борисполі». Запаковкою багажу в міжнародному аеропорту на «козирних місцях» біля реєстрації займається «БФ Груп», також дотична до Юрушева. А першим засновником цієї фірми взагалі був чоловік на ім’я Володимир Яценюк – та про нього трохи згодом.
Приховані зв’язки
Аеропорт – це тільки вершина айсбергу. Зв’язки між бізнесом Юрушева і табором прем’єр-міністра насправді набагато більші, ніж виграний тендер на д’юті-фрі.
Наприклад, персона Максима Бланка. З минулого року він – заступник голови «Укрзалізниці». Він довгі роки працював у різних фірмах Юрушева. Як стверджуюють у олігарха – був талановитим найманим менеджером. В «Укрзалізницю» його призначили указом Кабміну Яценюка.
Та й досі Максим Бланк спільно з Леонідом Юрушевим володіє компанією «Аструм Капітал» – компанією з фінансової допомоги і роботи з цінними паперами.
У Юрушева усіляко намагаються відмежуватися від зв’язків із Бланком. Кажуть, що Бланк від них мало не втік – з початку Євромайдану просто перестав приходити на роботу в компанію «Аструм». Далі зв’язки нібито не підтримують. Про спільну компанію – не згадують.
За збігом обставин, саме з того моменту, коли Бланк потрапив до «Укрзалізниці», Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва вагонів, який належить Юрушеву, почав вигравати тендери держпідприємства на ремонт пасажирських вагонів, хоча спеціалісти говорять, що існує набагато нагальніша потреба у ремонті локомотивів.
«Дніпропетровський завод з ремонту й будівництва вагонів Леоніда Юрушева останні 10 років не отримував суттєвих замовлень, у них зіспсувалися відносини з владою ще за часів Кірпи (колишнього міністра інфраструктури України – ред) «Дніпровагонрембуд» виконував невеликі замовлення від російських компаній», – розповідає колишній заступник міністра інфраструктури Олександр Кава.
За даними видання «Наші Гроші», протягом 2014-го сума отриманих підрядів склала майже півмільярда гривень – колосальна, враховуючи те, що раніше «Дніпровагонрембуд» мав одиничні замовлення. Після заснування «Вісника держзакупівель» у 2008 році було опубліковано дані про державні підряди Дніпропетровського заводу на 926,43 мільйона гривень. З цієї суми на літо 2014 року припали 464,6 мільйона гривень.
Кава стверджує, що є первне неформальне розпорядження Бланка, через яке ремонтують саме вагони і саме на фірмі Юрушева. Бланк, в свою чергу, апелює, що «об’єктивної можливості, що краще ремонтувати для «Укрзалізниці» – вагони чи локомотиви – не існує, адже на УЗ лежить велика соціальні відповідальність». А у Юрушева взагалі стверджують, що отримували значно менші замовлення, ніж зазначено у «Віснику державних закупівель». Та й ті передавали на завод не повністю.
Та компанія Юрушева дуже часто фінансово вигравала не тільки на замовленнях, але й на пені через те, що «дочка» «Укрзалізниці» не проплачувала вчасно по контрактах. Ось один з прикладів судового рішення, яке стосується подібної справи.
«Стягнути з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108; ідентифікаційний код 01073828) на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» (49024, м. Дніпропетровськ, вул. Універсальна, 10; ідентифікаційний код 00554514) 2 642 452 (два мільйони шістсот сорок дві тисячі чотириста п'ятдесят дві) грн. 40 коп. пені, 10 239 527 (десять мільйонів двісті тридцять дев'ять тисяч п'ятсот двадцять сім) грн. 73 коп. інфляційних нарахувань, 434 375 (чотириста тридцять чотири тисячі триста сімдесят п'ять) грн. 74 коп. річних та 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Суддя Т. В. Загинайко».
Існує кілька пояснень щодо таких судових рішень: тут може бути й справді все чисто. Або це може бути схема максимізації прибутків з контракту.
«В окремих випадках це може бути невигідно переможцю тендеру, якщо це якийсь капіталомісткий договір. Тобто вони і так уже витратили купу грошей, щоб його виконати. З іншого, тут дійсно може бути схема максимізації прибутку по договору», – пояснює юрист Центру протидії корупції Ольга Веретельник.
Юрушев і Яценюк
Пікантності заплутаним відносинам Юрушева з владою надає те, що у структурах олігарха працює родич Арсенія Яценюка – Володимир Яценюк. Наприкла, фірма Володимира Яценюка «ВітамінКо» зареєстрована на території складів Юрушева. Крім того, він представляв інтереси фонду Юрушева «Унібудинвест» в податковій – по довіреності від Максима Бланка, тоді ще в статусі директора компанії, яка управляла активами фонду олігарха.
Між іншим, коли останнього разу журналісти «Слідство.Інфо» питали прем’єра, ким йому приходиться Володимир Яценюк, він ледь згадав про ці сімейні зв'язки.
«Я не знаю якої компанії він директор, але якщо в нього прізвище Яценюк, то... це… мій або двоюрідний, або троюрідний брат», – губився Яценюк.
Та версія з поганою пам’яттю вигладає недостовірно. Важко не знати, ким тобі приходиться родич, який живе по сусідству з тобою у тому ж елітному селі Нові Петрівці за 10 кілометрів від Києва – впритул до Межигір’я Януковича.
Попри павутиння зв’язків між олігархом та прем’єр-міністром, прес-служба останнього продовжує заперечувати будь-які спільні активи чи взаємини. Зазвичай, у світі таку сукупність зв’язків перевіряють на наявність корупції. В Україні ж просто офіційно заперечують, і часто цього виявляється досить.
