Західна преса обмірковує, що можуть означати російські «добровольці» в Сирії, чому російський президент Володимир Путін виганяє з країни недержавні організації та те, як демагоги знищують європейські ідеали.
Газета New York Times розмірковує над тим, що можуть означати «путінські добровольці» в Сирії. Можливо, вони мають охороняти російську військову базу в Латакії, чи вони там тому, що російський союзник президент Башар Асад в такій небезпеці, що йому потрібна російська охорона. Росіяни, зазначає видання, могли б поцікавитися, чому їхню молодь посилають на Близький Схід для задоволення амбіцій пана Путіна.
На думку авторів редакційного коментаря, Путін, можливо, хотів би пограти мускулами ще перед тим, як російська економіка опиниться у зовсім поганому стані, а можливо, хоче відвернути увагу від патової ситуації на сході України.
Але Сирія – це справді заплутана ситуація, де навіть союзники не могли собі дати ради. А Путін своїм бомбардуванням може заплутати її ще сильніше. Хоча поки що автори редакційного коментаря вважають, що співпраця між Росією і Заходом у Сирії все ще можлива, якщо об’єднанням військових та дипломатичних зусиль вдасться приборкати «Ісламську державу».
Тим часом впливовий американський журнал Foreign Affairs досліджує питання про те, як і навіщо кремлівське керівництво бореться з недержавними організаціями. Авторка статті Сара Мендельсон, яка працювала на початку 1990-х років у Національному інституті демократії, розповідає, що ще в 1995 році російська контррозвідка цікавилася, чому це американці та інші західні країни відкривають підрозділи своїх організацій та дослідницьких установ у Росії. Тоді це ще не здавалося серйозним, але через два десятиліття, більшість із цих організацій була змушена покинути Росію.
У нинішніх умовах, на її думку, найбільше, що міжнародні донори можуть зробити для Росії, так це підтримати розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні. Бо стабілізація України має велике значення для того, щоб зупинити експансіоністські плани Росії в регіоні. А другий можливий напрямок роботи – підтримати ті громадські організації, які були вигнані, або були змушені покинути Росію.
Сара Мендельсон пропонує перенаправити гроші, які мали би бути витрачені на демократичний розвиток Росії, в Україну, яка з початку своєї незалежності отримувала значно менші суми, ніж Росія, особливо від приватних філантропів.
Донори можуть допомогти у встановленні прозорості та відповідальності у стосунках між владою і громадянами в Україні. Вони можуть надати більше грошей вищого ґатунку журналістським та антикорупційним розслідуванням, що спрямовані на боротьбу з корупцією на вищих щаблях влади, на соціологічні дослідження на цю тему.
Також, на думку Сари Мендельсон, гроші варто вкладати в подолання дезінформації та пропаганди про Україну, яка продукується в Росії. Спільні дослідження та діалог варті фінансування, особливо тому, що в ці програми досі Україна не була включена.
У газеті британських ділових кіл Financial Times журналістка та дослідниця, колишня голова Комітету захисту журналістів Каті Мартон говорить про іншу небезпеку, яка нависла над Європою. Її здивувала, а у випадку Угорщини навіть потрясла реакція європейців на потоки біженців із Сирії. Колись сама біженка з Угорщини після того, як в країну увійшли радянські танки, Каті Мартон не може повірити, що її країна буде дозволяти стріляти в нелегальних мігрантів, хоча б і «не на враження».
Тоді на австрійському кордоні їх зустрічали дипломати та соціальні робітники, їм допомагали виїхати до Німеччини, де в Мюнхені посадили на спеціальний літак до Америки.
На думку журналістки, криза з біженцями ставить перед Європою ще більший виклик, ніж грецька фінансова криза. Бо від неї тхне ксенофобією, і якщо європейці можуть бридливо відвертатися від фундаментальних цінностей Європи: відкритих кордонів, багатокультурності, толерантності до меншин, свободи слова, то чим ЄС відрізняється від банкомату? Європа має діяти. Але, як говорить Каті Мартон, поки що з рішучістю та швидкістю діють лише демагоги.
