Євген Кучеров
Маленьке село Іванівка Голопристанського району ніколи не бачило стільки туристів. Вони приїхали сюди... попити чаю. Місцевий чайний фестиваль відомий вже 5 років. Базу зеленого туризму заснували четверо москвичів – брат і три сестри.
«Одного прекрасного дня ми всі зрозуміли, що Москва, звичайно, чудове місто, ми там виросли, і це наше рідне місто. Я – взагалі шпана замоскворіцька, тобто з самого центру міста. Але зараз це місто не для життя. Воно для заробляння грошей, для чого завгодно. Та жити там досить складно», – розповідає Олена Дудінова, колишня москвичка.
Родина два роки подорожувала світом, шукаючи місце, яке б сподобалося усім чотирьом. В Херсонській області навмання тицьнули пальцем у село на мапі, приїхали... і вирішили залишитися.
Ми дуже вдячні, тому що нас годували, нам дали на чому спати, з чого їсти, і досі наші сусіди, коли ми вертаємось з поїздок наших, першим ділом вважають за необхідне нас нагодувати і подбати про насЮлій Любімова
«Коли ми сюди переїхали, у будинку не було нічого – була лише гола підлога та стіни. І ми дуже вдячні, тому що нас годували, нам дали на чому спати, з чого їсти, і досі наші сусіди, коли ми вертаємось з поїздок наших, першим ділом вважають за необхідне нас нагодувати і подбати про нас», – ділиться враженнями інша колишня москвичка, Юлія Любімова.
З сусіднього двору за чудернацькими заморськими чаюваннями спостерігають бабусі. Кажуть – сусіди у селі прижилися. Дівчата запрошують на чаювання і сусідів, а з подорожей привозять подарунки.
Вони ж росіяни, а ми українці. А тепер вони нам як українці вжеЛідія Бірюкова
«Вони одразу не розуміли, а потом почали розуміти. І ми їх не розуміли, а тоді ми порозумілися. Вони ж росіяни, а ми українці. А тепер вони нам як українці вже», – говорить Лідія Бірюкова, мешканка Іванівки.
«Ми в ліс ходили з ними по гриби, по все. Ну так, приємні вони. І все нам розказують, і, якщо треба сходити до них в гості – ми ходимо. Там вони і комп’ютер полагодять, і такі дівчатка ловкі», – підтверджує Лідія Мороз, інша мешканка Іванівки.
Зараз новосели знають місцеву природу та історію не гірше місцевих. Навіть створили кілька туристичних маршрутів і розповідають гостям про історію українських земель. Про Іванівку вже кажуть – «наша».
«Наша Іванівка якраз стоїть на давньому руслі Дніпра, яке в свій час називалось Борисфеном. І давньогрецьке поселення, яке тут було, теж називалося Борисфеніда», – діляться знаннями росіяни.
Брат зараз подорожує Китаєм – збирає рідкісні сорти чаю для фестивалю. Сестри ж розбудовують хату і продовжують робити Іванівку туристичною та чайною перлиною Херсонщини.
