Дніпропетровськ – 2 тисячі переселенців з Донбасу можуть прийняти в модульних містечках, відкритих на Дніпропетровщині за гроші уряду Німеччини. Левову частку витрат взяли також на себе місцеві бюджети, а самі мешканці сплачують наразі по 150 гривень з людини на місяць. Однак до умов проживання в «модулях» у переселенців є зауваження. Міська влада обіцяє подбати про більший комфорт, але просить почекати на інспекцію й залежно від її результатів фінансування з боку німецької сторони.
Здалеку модульне містечко для переселенців у Дніпропетровську схоже на будівельний майданчик: однакові білі коробки-«вагончики», на території – ані деревця. На розпеченому сонцем гравії – ним тут засипана вся земля – тими ж таки камінцями бавляться дошкільнята. Містечко поки не має дитячого грального майданчика. Непередбачені біля будиночків і лавочки. Літній чоловік читає газету просто навприсядки, у затінку.
А втім, здолавши ніяковість, переселенці розповідають: те, що немає місця для ігор і посиденьок, – не найбільша проблема. Будиночки із заліза вдень дуже швидко нагріваються і так само швидко віддають тепло вночі. 60-річна пані Оксана, переселенка з Луганської області, що мешкає тут близько місяця разом з донькою і новонародженою внучкою, скаржиться на задуху.
Холодильник і пічка – на чотири родини
Ціна проживання – з переселенців беруть 150 гривень на місяць з людини, решту доплачує міський бюджет – для цієї родини, що живе на одну пенсію Оксани, прийнятна, однак умови хотілось би покращити, каже жінка. Вона мріє про кондиціонер, хоча б один на будинок, на кілька сімей, а також трохи більший холодильник, адже наразі в одному, крихітному, зберігають харчі аж чотири родини. Так само на чотирьох розрахована електропічка з двома конфорками на кухні, готують по черзі. Аби зварити сніданок, доводиться прокидатись на світанку, ділиться Оксана.
«Є душ, є туалет, є обігрівач (були холодні ночі). Єдине – нас поселили поряд із кухнею. Там, звісно, шум цілий день і навіть вночі, дехто з людей пізно повертається з роботи. Але нічого, треба звикнути. Іще – немає витяжки. Готує 14 сімей. Це ж навіть не 4 сім’ї. Йде запах. В будиночках душно, дуже душно. Нам говорили, що в них є прошарок, який рятуватиме від нагріву, але немає. А так – люди гарні, пральні машинки є, зручно», – розповіла переселенка.
Більшість переселенців на умови проживання не жаліються. Прихистили – спасибі, каже молода жінка Поліна, колишня жителька Донецька. Навіть у тісному будиночку, схожому на кубрик або вагонне купе, в Дніпропетровську краще, ніж вдома під обстрілами. Біля свого «модуля», де тепер живуть вони разом з чоловіком і 4-річним сином, жінка поставила контейнери з квітами, з гравію виклала бордюри. Про свою розбомблену квартиру на Донбасі воліє не згадувати і планів на майбутнє не будує.
«Воно ж і називається – «транзитне містечко», тому ми всі живемо сьогоднішнім днем. Починаючи з вересня, коли я приїхала до Дніпропетровська, мене оточують небайдужі люди. Звісно, якщо в Донецьку знову стане Україна, це буде перша справа – повернутись. А так, повертатись на невизнану територію сенсу немає», – зазначає Поліна.
У покращенні умов сподіваються на німців
Поліпшити умови проживання переселенців у модульному містечку в Дніпропетровську обіцяє німецька сторона, за підтримки якої й з’явились ці модулі, говорить виконувач обов'язків першого заступника голови Дніпропетровської облдержадміністрації Олег Кужман. За даними облдержадміністрації, упродовж тижня представники німецького товариства GIZ планують відвідати всі модульні містечка регіону, ознайомитися із технічним станом, виявити недоліки. Разом з місцевою владою інспектори складуть перелік необхідних матеріалів та кошторис. Після цього німецька сторона розгляне можливість фінансування.
«Ми запропонували німецьким колегам розглянути питання щодо додаткових комфортних умов, про які просять переселенці. Я думаю,що розуміння є. Раз люди приїхали, то німецька сторона в цьому зацікавлена. Проект працює, проект існує», – сказав, відповідаючи на запитання Радіо Свобода, Олег Кужман.
Між тим модульне містечко для переїжджих з Донбасу в Дніпропетровську вже практично вичерпало ресурси для розселення. Після того, як місцевий бюджет взяв на себе левову частку витрат на проживання переселенців і вартість «комірного» з людини зменшилась з 700 до 150 гривень, охочих заселитись не бракує. За таке житло в місті родинам переселенців доводиться платити в 5-10 разів дорожче.
Ресурси Дніпропетровська майже вичерпали, на черзі – менші міста
Керівник Координаційного центру для переселенців «Допомога Дніпра» Владислав Макаров зазначає: аби зменшити потік охочих поселитись у «модулі», частині з них, особливо пенсіонерам, не прив’язаним до робочого міста, пропонують переїзд до менших міст регіону. Там діють схожі транзитні котеджі, місця є.
«Ресурс цього містечка практично вичерпаний. Але є можливість селити людей у Нікополі, там можна поселити ще 400 людей. І така сама ситуація в Кривому Розі. В Нікополь ми спрямовуємо в основному пенсіонерів, адже у них є соцвиплати, а в Нікополі з роботою проблематично. Але чимало людей хочуть саме в Дніпропетровську, адже це обласний центр. І містечко дуже вдало розташоване, поряд дитсадок, школа, поліклініка, і бонус для любителів порибалити – поряд озеро», – каже Владислав Макаров.
Натомість переселенці в модульному містечку Дніпропетровська почали обживати територію: висадили смородину та малину, разом поливають.
У рамках допомоги від уряду Німеччини на Дніпропетровщині було збудовано п’ять транзитних містечок – у Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Кривому Розі, Павлограді та Нікополі. Загалом вони можуть прийняти на проживання 2 тисячі переселенців. Загалом наразі на Дніпропетровщині зареєстровано близько 100 тисяч переселенців із Донбасу.
