Напередодні 70-ї річниці від дня Перемоги у Другій світовій війні західні історики і політологи спробували визначити які міфи кремль використовує в контексті цієї дати у нинішній війні проти України.
9 травня Кремль влаштовує на Красній площі демонстрацію своєї сили, виведе 16 тисяч військових, бронетехніку, літаки та гелікоптери. У Росії в урочистостях візьмуть участь понад 70 тисяч осіб. Так гучно святкувати перемогу над нацизмом буде країна, яка сама зараз влаштувала переділ кордонів у Європі, тероризує сусідів та претендує на «особливий» шлях з «особливим» лідером. Нинішнє святкування Перемоги стає символом у протистоянні Росії з Заходом та Україною, кажуть історики.
«Російська політика національної пам’яті приписує росіянам все героїчне та піднесене у війні, мовляв, вони звільнили світ і ніколи нічого поганого не робили, а всі жахіття війни приписуються українцям та Європі, мовляв, усі українці були поганцями, колаборантами та фашистами», – каже історик з Єльського університету Тімоті Снайдер.
Американський історик Олександр Мотиль констатує: сама Росія стала фашистською.
«Як і німецьких Рейх, Росія втратила імперію. Це стало травмою і потягнуло за собою падіння економіки, інфляцію та безробіття, і як результат у Німеччині в 20-х і в Росії усередині 90-х провину за пережите приниження, за втрату стандартів життя та інше поклали на демократів при владі. І в обох випадках до влади прийшли лідери з обіцянками відновлення колишньої слави та сили. Я кажу про відновлення Гітлера у Німеччині та Путіна у Росії», – зазначив Олександр Мотиль.
Професор політології з Массачусетського університетув Амгерсті Регіна Спектор каже, що причиною прагнення народів жити в авторитаризмі може бути лінь.
«Для молодих держав, для постколоніальних, постсоціалістичних країн побудувати ефективний державний апарат та ринкову економіку – це дуже складна робота, для деяких суспільних груп (економічних, державних) простіше віддати ухвалення рішень центральній владі», - переконана Спектор.
«Фашистські режими здаються сильними, але насправді надзвичайно слабкі. Такі держави за визначенням не можуть бути ефективними, так було у фашистській Німеччині, у нацистській Італії і так зараз є у Росії Путіна», – зауважує Олександр Мотиль.
Колишній директор національної розвідки США адмірал Денніс Блер зазначає, що диктатори навіть на власну армію не можуть покластись.
«Для диктатора військо – це і опора, і загроза. Люди, які приходять до армії, часто мають патріотичні ідеали і дуже скоро розчаровуються у диктаторах, бо бачать ті жахливі речі, які вони роблять. Рано чи пізно диктатор накаже солдатам стріляти у власний народ, а вони ж не для цього прийшли в армію», – каже адмірал флоту США у відставці.
Професор з Університету Джорджа Мейсона Марк Кац у День Перемоги радить кожному почати власний пошук правди про війну.
«З чого може почати шлях до правди окрема людина? Хай поставить собі запитання: звідки я, з якого села, міста, з якої частини Києва? Хай запитає себе: а хто жив тут під час війни, що сталося з цими людьми, може, їх депортували до Гулагу, може, вони воювали у Червоній армії чи, можливо, це були євреї і їх було вбито за це, чи, може, вони втекли з країни? Це найпростіший спосіб пізнання країни – поставити собі питання про власне походження», – зазначив професор Кац.
