2014-й був роком, коли засоби російської пропаганди різко активізувалися за межами Росії. Якщо всередині країни Кремль намагається переконати вже захоплену аудиторію, то за кордоном він ставить перед собою завдання заплутати людей.
В Одесі 2 травня «лікар» відчайдушно намагався врятувати проросійських демонстрантів, які опинилися в пастці в будинку профспілок українського міста. Понад 40 із них загине.
«Як лікар, я поспішив допомогти одному з них, якого можна було врятувати, але мене зупинили проукраїнські радикали-нацисти», – пише цей так званий «лікар» на своїй сторінці у «Фейсбуці», використовуючи образливий вислів, який невпинно тиражують російські громадські діячі та засоби масової інформації, щоб описати нових правителів України, які прийшли до влади після повалення президента Віктора Януковича в лютому.
«Один з них грубо відсунув мене в сторону, пообіцявши, що скоро мені та іншим євреям Одеси належить така ж доля» – йдеться далі.
Захоплюючий пост, але підробний. «Доктора» з Одеси не існувало. Людина, яка опублікувала цю історію, використала фотографію стоматолога, який живе за 2000 кілометрів від Одеси, в Карачаєво-Черкеській республіки Росії.
Та сторінка у «Фейсбуці» потім зникла. Але незважаючи на це, публікація широко поширилася в інтернеті, як підтвердження «звірств київської хунти» і потрапила у провідні західні ЗМІ й була використана в авторській статті журналіста Джона Пілгера в газеті The Guardian.
Глобальна «інформаційна війна»
2014 став роком, коли фінансовані Кремлем ЗМІ почали діяти глобально. У Росії державне телебачення намалювало картину мстивого і аморального Заходу, який небезпечно зазіхає на «історичну» сферу впливу Росії. Москва розширила мовлення своїх ЗМІ іноземними мовами, як RT, і створила нове інформаційне агентство, щоб вести, як дехто каже, нову «інформаційну війну».
Залишається нез’ясованим – «доктор» з Одеси є звичайною інтернетівською фабрикацією чи результатом роботи зростаючого числа інтернет-«тролів», яких фінансує Росія. Але для російських державних ЗМІ, які, схоже, спокійно повторюють чутки з інтернету, або ж вигадують свої власні, – не дбають про різницю.
У 2014 році постійний глядач одного з трьох головних державних телеканалів Росії, можливо, дізнався, що українські солдати нібито «розіп’яли трирічного хлопчика» на площі у східному місті Слов’янську; або, що «будуються нацистські концтабори» для того, щоб у них утримувати російськомовних на сході України; або, що високопоставлені «українські чиновники перебувають у змові з сатаністами».
Ці історії сфабриковані, але приблизно 50 відсотків росіян – серед майже 94 відсотків, хто дізнається новини з телебачення – кажуть, що довіряють державному телебаченню більше, ніж будь-якому іншому джерелу, згідно з опитуванням, опублікованим незалежним Центром «Левада» на початку цього року. Наступними надійними джерелами інформації були друзі, родина і сусіди – 20 відсотків.
Андрій Кондрашов, ведучий російського державного телеканалу «Росія», в інтерв’ю Російської редакції Радіо Свобода висловив гордість, коли пояснював роль державного ЗМІ в злитті журналістики та державних послань.
«Я б не став проводити різкої межі між цими двома поняттями, тому що в час, коли існує реальне протистояння двох систем, двох різних цивілізацій, ніхто абсолютно не збирається відокремлювати одне від іншого, тому що все перетворюється в єдине ціле. Зараз будь-яка пропаганда в медіа – це і є, власне, журналістика», – сказав Кондрашов.
Державний наратив довгий час домінував всередині країни, але оскільки відносини між Росією і Заходом досягли найгіршої кризи з часів розпаду Радянського Союзу, Москва також проявила інтерес до збільшення мовлення і на Заході.
У листопаді головний пропагандист країни Дмитро Кисельов, який на початку цього року під час популярної щотижневої програми попередив, що Росія є єдиною країною в світі, яка може перетворити США в «радіоактивний попіл», запустив новинне агентство «Супутник». За його словами, «Супутник» транслюватиметься30 мовами в 34 країнах до кінця 2015 року.
Бюджет прокремлівського міжнародного телебачення RT, раніше відомого як Russia Today, збільшиться до 15380 мільйонів рублів (приблизно 280 мільйонів доларів США) у наступному році.
Ці ЗМІ не прагнуть переконати, їхнє завдання посіяти сумнів, вони мають відволікати увагу глядача, тримати його в пасивному і параноїдальному стані, а не агітувати його до дії», – зазначають Пітер Померанцев і Майкл Вайс у своїй доповіді «Загроза нереальності», підготовленій для Прінстонського університету в Нью-Джерсі.
Дорого, але чи ефективно?
Тим не менш, деякі задаються питанням про те, наскільки ефективними є зусилля Кремля за кордоном. «Я думаю, що люди, які називають це реальною небезпекою, панікери», – говорить Кевін Ротрок, головний редактор видання «Ехо Рунета», яке спостерігає за подіями в російськомовному інтернеті. «Коли справа доходить до реальної кількісної оцінки сили, або впливу такого роду пропаганди, ніхто не зробив це для мене переконливим чином», – каже він.
Хоча RT пишається тим, що його мовлення сягає більш ніж 630 мільйонів телевізорів по всьому світу, інформацію про реальну кількість аудиторії неможливо знайти, бо даних щодо цього дуже мало. Але Померанцев і Вайс на прикладі висвітлення подій навколо аварії літака «Малайзійських авіаліній» MH17 в липні цього року показали, як стратегія Москви може працювати. Існують переконливі докази, що у проросійських сепаратистів була ракетна пускова установка «Бук», яку, як вважають, використовували для того, щоб збити літак. Під час аварії загинули всі 298 пасажирів і членів екіпажу.
Зусилля явно не були спрямовані на те, щоб переконати випадкових глядачів, що одна або інша сторона відповідальна за катастрофу літака. Метою, швидше за все, було навіювання ідеї про те, що це залишається невирішеним питанням, говорить Померанцев.
Кремль розглядає інформацію як спосіб дезорганізувати противникаПітер Померанцев
«Кремль розглядає інформацію, принаймні, з 2008 року, як зброю. Він не дивиться на неї, як засіб для переконання або навіть піару. Він дивиться на інформацію як спосіб дезорганізувати противника, зруйнувати його комунікацію, обдурити, або заманити в пастку», – зазначає Пітер Померанцев
Протидія санкціонованій брехні
Від березня, коли Росія незаконно анексувала український півострів Крим, з’явилося кілька ініціатив, які намагаються протистояти тиску кремлівської дезінформації та маніпуляцій.
Голова факультету школи журналістики Києво-Могилянської академії Євген Федченко створив англійсько-російсько-україномовний сайт Stopfake.org, щоб «спростовувати перекручені відомості і пропаганду про події в Україні». Він каже, що такі сайти не повинні «конкурувати з російською пропагандистською машиною», вони повинні, в міру можливостей, повідомляти про справжні події.
Нам треба використовувати правду проти фальшивої новини, односторонньої інформації та пропагандиЄвген Федченко
«Нам не треба переконувати когось у тому, що не відбувається. Нам треба давати більше новин про те, що тут відбувається і використовувати правду проти фальшивої новини, односторонньої інформації та пропаганди. Зрештою, все одно це візьме гору. Але ми повинні використовувати маленькі можливості і переконатися в тому, що правда доходить», – наголошує Євген Федченко.
Померанцев і Вайс закликають створити велику, координовану стратегію, яка включала б у себе «статут про дезінформацію» і «редакторів проти дезінформації» для того, щоб боротися з тим, що вони називають,«мілітаризацією інформації» Кремля.
«Перед нами виникла проблема, з якою ми раніше не стикалися. І я змушений сказати, що режим Путіна і його сурогати стали неймовірно майстерними гравцями в цій грі», – сказав Вайс в інтерв’ю Радіо Свобода.
Матеріал підготували Марія Щур та Glenn Kates
