«Голос Америки» публікує український переклад розслідування інформаційної агенції «Рейтерс» з приводу особливих відносин Фірташа із Кремлем та схем збагачення на газових оборудках між Росією та Україною.
У Росії, впливові друзі допомогли йому заробити капітал. У Сполучених Штатах, чиновники хочуть його видачі та ув'язнення. В Австрії, де він в даний час звільнений під заставу в 155 мільйонів доларів, влада ще не вирішила, що з ним робити.
Він – Дмитро Фірташ, колишній пожежник і солдат. Трохи більше ніж за десятиліття цей українець пройшов шлях від безвісності до багатства і популярності. Головну роль у цьому зіграв перепродаж в Україні газу з Росії.
Успіх Фірташа побудований на угодах з прекрасними умовами, отриманих за посередництва соратників російського лідера Володимира Путіна, які призвели до величезних втрат російських платників податків – на все це вказує розслідування Reuters.
Документи російського уряду з якими ознайомились автори вперше вказують на умови угод між Фірташем і російським «Газпромом», гігантською газовою компанією контрольний пакет акцій якої належить державі.
Відповідно до російських митних документів, які розкривають подробиці угод, протягом останніх чотирьох років «Газпром» продав Фірташу понад 20 мільярдів кубометрів газу за цінами значно нижче ринкових. Це приблизно в чотири рази більше, ніж російський уряд визнає публічно.
Ціна, яку Фірташ платив була такою низькою, що за підрахунками Reuters компанії Фірташа заробили на угоді більше 3 мільярдів доларів.
За той же період часу, відповідно до інших документів, банкіри, близькі до Путіна надали Фірташу кредити на 11 мільярдів доларів. Цей кредит допоміг Фірташу, який підтримав успішну президентську кампанію 2010-го року Віктора Януковича, купити домінуюче положення в хімічній і добривній промисловості України та розширити свій вплив.
Історія Фірташа – це більше ніж збагачення однієї людини. Вона демонструє, як Путін використовує російські державні активи, щоб спрямувати грошові потоки до свої політичних союзників, і як він експортував цю модель до України, щоб отримати контроль над країною – сусідом, яку він вважає життєво важливою для стратегічних інтересів Росії.
За допомогою Фірташа, Янукович отримав владу і правив Україною протягом чотирьох років. Відносини з Януковичем мали велике геополітичне значення для Путіна: врешті-решт Янукович спрямував країну з 44-мільйонним населенням геть від Заходу і до Москви, поки у лютому його не відсторонили від влади.
«Фірташ завжди був посередником», – каже Віктор Чумак, голова комітету з боротьби з корупцією у попередньому парламенті України.
«Він політична особа, яка представляє інтереси РосіїУкраїні».
Прес-секретар Путіна спростував твердження, що Фірташ діяв від імені Росії.
«Фірташ незалежний бізнесмен, і він переслідує свої інтереси, я не вірю, що він представляє інтереси ще когось», – сказав Дмитро Пєсков.
Результати розслідування «Рейтерс» є останнімиу ширшому дослідженні агенції з приводу збагачення коштом держави наближених до Кремля кіл. В дикі роки після розпаду Радянського Союзу, державні активи захоплювались, або скуповувались задешево особами з потужними зв'язками.
Сьогодні, ресурсні і грошові потоки від державних підприємств спрямовуються до приватних осіб пов'язаних з Путіним, як в Росії так і за кордоном. Путінська система «капіталізму для товаришів» дуже дорого обходиться простим росіянам.
Так, на дешевих угодах для Фірташа, Газпром втратив близько 2 млрд доларів прибутку, які міг би отримати, продаючи газ за ринковими цінами – відповідно до інформації про європейські ціни зібраної «Рейтерс».
Чотири аналітики вказали, що Газпром міг би продати газ у Європі іншим споживачам за значно вищої ціни.
У той же час, громадяни Росії, так і України стали свідками зростання політичного впливу ніким не обраних олігархів.
Фірташ, чия головна компанія, Group DF, змальовує його як одного з провідних підприємців і благодійників України, був арештованийу Австрії 12 березня на прохання американської влади. Американці звинувачують його у підкупі у зв'язку із бізнес угодою в Індії, яка не пов'язана з подіями, які розглядаються у цій статті. Фірташ заперечує ці звинувачення і в даний час звільнений під заставу.
Фірташ імпортував дешевий російський газ через кіпрську компанію одноосібним директором, якої він є, та швейцарську Group DF. Він та Group DF відмовився відповідати на питання про ці дві компанії та їх газові відносини. Речник заявив, що Фірташ не мав можливості обговорювати свої бізнес-операції, і що Group DF не хоче коментувати «жодне з поставлених питань».
Представник Кремля Пєсков заявив, що Путін знайомий з Фірташем, але вони не є близькими знайомими. Він заявив, що Росія постачала газ Україні за «нижчими цінами», бо про це просив Янукович і Росії хотіла допомогти українській нафто-хімічній промисловості. Пєсков заявив, що угоди були організовані через Фірташа, тому що «про це просив український уряд».
Ми не змогли отримати коментар від Януковича, який втік до Росії у лютому після масових демонстрацій проти свого уряду.
З часу, коли він вперше став президентом Росії, Путін взяв під контроль найбільш цінний ресурс своєї країни: природний газ. Після приходу до влади в 2000 році, він замінив управління «Газпрому» на надійних союзників, і пересвідчився, щоб держава отримала більше половини акцій.
Корпорація-гігант зараз забезпечує близько третини усіх газових потреб Європи, отримує життєво важливі для Росії прибутки та дає Путіну потужний економічний важіль.
«Газпром» – це інструмент російської зовнішньої політики», – говорить Рем Кортевега, старший науковий співробітник Центру європейських реформ. Кожна велика угода Газпрому погоджується – кажуть в енергетичній галузі.
Речник Путіна відкинув такі твердження: «Газпром», за його словами, «це комерційна, державна компанія, яка має міжнародних акціонерів. Вона діє інтересах своїх акціонерів, до яких входить і російська держава».
В звичайні часи, другим за величиною клієнтом «Газпрому»у Європі є Україна; російських газ перекачувався просто через кордон між двома країнами, поки Росія не припинила поставки на початку цього року.
У 2000-х «Газпром» вирішив продавати газ не безпосередньо державній газовій компанії України Нафтогаз, а через посередників – зокрема, Фірташа, міжнародного газового дилера, який починав дуже скромно.
Фірташ виріс на Західній Україні, де його батько працював у сфері освіти а матина цукровому заводі – відповідно до розповіді самого Фірташа під час зустрічі з послом СШАКиєві у 2008-му році. Обоє його батьків зневажали комунізм і не мали необхідних контактів щоб «вступити» сина в університет – розповів Фірташ послу США.
Він пішов на службу до армії в 1986 році, потім став пожежником. Коли розпався Радянський Союз, а пізніше Україна стала незалежною у 1991 році, Фірташу довелося шукати шлях прожити у нестабільному світі – йшлося у розповіді Фірташа послу США. Разом з першою дружиною він створив бізнес у Західній Україні: займався переправкою консервів в Узбекистану – на це вказує аналіз місцевих ЗМІ, проведений посольство США в Україні.
Запис американської дипломатичної служби про зустріч Фірташа з послом, сухо відзначає: «Через свій товарний бізнес Фірташ познайомився з кількома потужними бізнес фігурами з колишнього Радянського Союзу».
Відповідно до запису, яку Фірташ розповів послу США, що він був змушений мати справу із ймовірними злочинцями, бо у той час в Україні неможливо було займатися бізнесомчисто. Він сказав, що він отримав дозвіл засновувати різні підприємства від чоловіка на ім'я Семен Могилевич.
Могилевич, якого називаються босом організованої злочинностіСхідній Європі, розшукується ФБР за ймовірне шахрайство на мільйони доларів у 1990-х, у якому брала участь штаб-квартира його компанії у США.
Звинувачення проти Могилевича висунули у 2003-му році. ФБР вважає, що він причетний до «широкої міжнародної злочинної мережі.
Фірташ неодноразово заперечував, будь-які близькі стосунки з Могилевичем. Коментар самого Могилевича отримати не вдалось.
Раніше той заперечував будь-яку протизаконну діяльність та причетність до торгівлі газом в Україні.
До 2002-го року компанія під назвою «Eural Trans Gas», зареєстрована в Угорщині, транспортувала газу з Туркменістану через Росію в Україну. Структура його власників була незрозумілою, але представляв її Фірташ. У липні 2004 року, нова компанія «РосУкрЕнерго», стала (на пречудових умовах) посередником у газових угодах між Росією та Україною.
Власники РУЕ спочатку були невідомі, але пізніше виявилось, що майже половина компанії належала Фірташу і Газпрому.
РУЕ купувала газ дешевше і продавала його за вищою ціною Україні та Європі. Така угода гарантувала РУЕ прибуток і викликала заперечення в українців, які вважали РУЕ непотрібним посередником.
Інший запис американських дипломатів від березня 2009 року, називає РУЕ «дійною коровою» і «серйозним джерелом... політичного впливу».
Повідомлення на сайті РУЕ вказує, що у 2007-му компанія продала газу майже на10 млрд і отримала чистий прибуток у 795 мільйонів доларів.
Після того, як Юлія Тимошенко, у минулому сама газовий трейдер, стала прем'єр-міністром України у 2008 році, вона відреагувала на обурення громадськості і прибрала Фірташа та РУЕ з бізнесу. Вона уклала власну газову угоду з Путіним в 2009. До цього часу, Фірташ вже розбагатів. На виборах президента України 2010-го року, Фірташ, за його власним визнанням, допоміг Януковичу.
Запис американських дипломатів називає його «головним фінансовим покровителем» Януковича.
«Фірташ підтримав Януковича по-різному», – розповів Вадим Карасьов, радник Віктора Ющенка, президента України з 2005 по 2010 в одному з інтерв'ю. Карасьов сказав, що магнат використовував свій вплив у ЗМІ для просування Януковича. У квітні 2010 року,після виборів, Карасьов заявив Kyiv Post: «Без Дмитра Фірташа, Янукович не переміг би».
З приходом Януковича до влади, Тимошенко пішла з поста прем'єр-міністра. Ділові партнери Фірташа були призначені на впливові позиції у новій адміністрації. Він мав союзниківу владних коридорах, і амбітні плани з розширення бізнес-імперії та повернення до торгівлі газом. Його друзі у Росії були раді допомогти йому.
Захований у Нікосії на Кіпрі, пучок рваних документів, обмотаний ниткою розповідає про кредитні угоди уряду Росії з компаніями Фірташа. Документи, розглянуті Reuters, розповідають подробиці серії угод на мільярди доларів.
Угоди були організовані російським позичальником «Газпромбанк».
Незважаючи на свою назву, банк не контролюється Газпромом, який володіє тільки міноритарним пакетом акцій. Це окремий бізнес, під контролем людей пов'язаних з Путіним. Серед них і Юрій Ковальчук, банкір, який до березня 2014-го контролював інвестиційну фірму, яка управляє контрольним пакетом акцій у «Газпромбанку».
«Газпромбанк» офіційно заявив: «Ми не отримуємо жодних вказівок з Кремля... стратегія банку розробляється його правлінням і затверджується радою директорів. Жоден інший вплив неможливий».
На запитання, чи грав Путін якусь роль у видачі кредитів, компаніям Фірташа, прес-секретар Кремля Пєсков сказав: «Путін, будучи президентом, не має нічого спільного з цим».
«Газпромбанк» почав кредитувати компанії Фірташа незабаром після приходу Януковича до влади у лютому 2010 року.
У червні того ж року Фірташ заснував на Кіпрі компанію під назвою «Ostchem Investments». Місяць потому, «Газпромбанк» зареєстрував кредитну лінію для цієї компанії на 815 мільйонів доларів, відповідно до документів, які зберігаються на Кіпрі. У вересні «Ostchem Investments» купила 90-відсоткову часткузаводу з виробництва добрив «Стирол» в Україні. Це була ідеальне взаємодія: Фірташ знався на газовому бізнесі, а природний газ є основною сировиною для виготовлення добрив. Послідували нові кредити та угоди з компаніями Фірташа.
«Рейтерс» встановив, що до березня 2011-го «Газпромбанк» зареєстрував кредитну лінії для Фірташа на 11,15 мільярдів доларів. Компанії не вичерпали всю цю суму, але документи свідчать про те, що кредити на цю суми були їм доступні – заявляють кіпрські юристи.
Протягом 7 місяців 2011 року Фірташ купив контроль над ще двома заводами з виробництва добрив в Україні: Сєвєродонецьк Азот та Рівненській Азот. Він також купив морський порт Ніка Тера, через який здійснюється відправка добрив та інших сухих вантажів. Він також придбав кредитора під назвою «Надра Банк» і вклав гроші в обробку титану.
Власність Фірташа зростала так швидко, що незабаром він став п'ятим за величиною виробником добрив у Європі. Статус великого працедавця приніс не лише прибуток, але і політичний вплив.
«У нас є відносини з парламентаріями», – розповідав Фірташ виданню «Die Presse» з Австрії у травні.
«Ми великі роботодавціу регіонах, які вони представляють. Цілі міста живуть на наших заводах. Кандидати на виборах прагнуть нашої підтримки».
Коли його запитали, в 2011-му, звідки взялись гроші на всі його придбання,Фірташ проявив скромність. На прес-конференції, скликаній, щоб оголосити про покупку заводу у Сєвєродонецьку, він відмовився назвати основних кредиторів. «Це – секрет», – сказав він українським журналістам.
Натомість один з менеджерів «Газпромбанку» сказав «Рейтерс», що російський банк очолив консорціум кредиторів, які в 2011 році погодилася надати близько 7 мільярдів доларів Фірташу. Представник банку заявив, що сам «Газпромбанк» надав Фірташу 2,2 мільярдів доларів, і що Фірташ досі винен банку 2,2 мільярди доларів. Він відмовився назвати імена інших кредиторіву консорціумі.
Кредит на 2,2 мільярди доларів був великим зобов'язанням для«Газпромбанку»: це майже чверть загального капіталу банку, максимальний кредит дозволений російськими банківськими правилами для будь-якого клієнта, або групи.
Судячи з документів поданих до регуляторів, цей кредит зробив Фірташа найбільшим позичальником «Газпромбанку».
«Рейтерс» не вдалося встановити точну суму позики консорціуму «Газпромбанку» компаніям Фірташа.
«Газпромбанк» заявив, що «загальна сума кредитів, виданих «Ostchem Group» була «у декілька разів нижчою», за 11 мільярдів доларів. «І всі вимоги та обмеження Центрального банку Росії щодо кредитів, завжди дотримувались «Газпромбанком», включно з кредитами «Ostchem Group».
Банк відмовився надати будь-які додаткові подробиці, пославшись на захист конфіденційності клієнта. Центральний банк Росії також не надав коментарів з цього приводу.
Тепер у Фірташа були гроші, політичні зв'язки і підприємства, які залежали від поставок газу. Йому було потрібне пальне.
У січні 2011 року , яку Фірташ підписав угоду (з якою зумів ознайомитись «Рейтерс») з Газпромом, щодо купівлі газу через кіпрську компанію «Ostchem Holding», єдиним директором якої він значиться.
Газова угода була пізніше розширена і включила продажі до «Ostchem Gas Trading AG» зареєстрованої у Швейцарії. Вона також була узгоджена з «Нафтогазом», державною газовою компанією України, де Янукович встановив лояльне вище керівництво. Фірташ потрібна була згода «Нафтогазу» тому, що ця компанія керувала газотранспортну систему і до останнього моменту мала ексклюзивну угоду з «Газпромом» на імпорт газу.
Рішення «Нафтогазу» погодитися на угоду було дивним. Мало того, що воно означало, що «Нафтогаз» відмовився від монополії на імпорт газу з Росії. Угода загрожувала незворотними втратами для державної компанії.
Раніше «Нафтогаз» вже домовилися з «Газпромом», що платитиме за фіксований об'єм газу незалежно від того, чи зможе продати його в Україні. Угода з Фірташем могла примусити державне підприємство купувати газ, який воно не в стані продати.
Повернення Фірташа до імпорту газу стало відомим громадськості після перемоги Януковича на виборах. Невідомою лишалась лише ціна, яку він заплатив Москві і кількість закупленого ним дешевого газу. За словами прес-секретаря «Ostchem» ціна газу є «конфіденційною інформацією».
Записи російських митників, з якими ознайомились у «Рейтерс», вказують, що у 2012 році, Москва продавала Фірташу 1000 кубічних метрів газу за ціною у 230 доларів. Середня його вартість на той час становила 267 доларів. Ці ціни були, принаймні на одну третину менше, ніж ті, які платив «Нафтогаз».
Українські митні документи та корпоративні подання вказують, що компанії Фірташа «Ostchem» на Кіпрі тау Швейцарії перепродали його хімічним заводам в Україні по 430 доларів за тисячу кубометрів. Ціни та обсяги вказують,що два офшорні компанії «Ostchem» протягом двох років отримали операційний прибуток у розмірі близько 3,7 мільярдів доларів.
Нинішнє керівництво «Нафтогазу» критично ставився до привілейованих відносин «Газпрому» з компаніям Фірташа. Алена Осмоловська голова прес-служби «Нафтогазу» заявила: «Ці спеціальні угоди з «Ostchem» були не в інтересах України».
Найбільше програв від цих угод «Газпром». Угода, яку Путін під час прес-конференції назвав укладеною «за участі російського лідерства», означала, що Росія продавала Фірташу газ за ціною щонайменше на 100 доларів меншою ніж вона могла отримати у Західій Європі. На це вказує Емілі Стромквіст, голова департаменту аналізу енергетичного ринку росії в аналітичному центрі «Євразія груп».
Крім того, прибуток від подальшого перепродажу газу забирали офшорні компанії, які не платять податки у Росії. Ці прибутки в 2012 та 2013-х роках дали б «Газпрому» додаткових 2 мільярди доларів, більшістю власників якого становлять громадяни Росії.
«Газпром» відмовився коментувати продажів компаніям Фірташа.
Прес-секретар Путіна Пєсков заявив, що «Нафтогаз» погодився, щоб Фірташ отримував газ за низькими цінами, тому що угода була покликана допомогти нафто-хімічній промисловості України. На питання, чому газ був проданий компаніям з Кіпру та Швейцарії, Пєсков відповів: «Путіну не треба погоджувати це. Ці операції носять технічний характер і були погоджені «Газпромом» відповідно до структур, які завжди використовуються українськими партнерами».
Жодна з двох компаній Фірташа, які придбали газ у Росії, не оприлюднюють дані бухгалтерії. Фірташ також відмовився коментувати роботу фірм або їх результати.
Новий урядУкраїні стверджує, що Янукович допустив процвітання корупції і вкрав мільйони доларів. Влада України заявляє, що у довгостроковій перспективі прагне налагодити більш тісні зв'язки з Європейським Союзом і знизити свою залежність від російського газу.
У червні Москва припинила поставки газу Києву,стверджуючи, що
«Нафтогаз» заборгував мільярди доларів. Наприкінці минулого місяця, дві країни уклали угоду, що дозволяє відновити поставки, але угода працює лише до березня. Фірташ зберігає контроль над значними запасами газу, але не здійснював нових закупок з часу повалення Януковича.
Фірташ лишається у Австрії і чекає слухань щодо екстрадиції до США. Відповідно до обвинувачення висунутого США у квітні, його підозрюють в організації підкупу представників уряду Індії задля отримання поставок титану.
Два американських урядовця заявили, що розслідування США щодо Фірташа триває : вони відмовились надати детальнішу інформацію.
Український олігарх заявив, що звинувачення є «безпідставними» і звинуватив Вашингтон у діях «з суто політичних причин». Він найняв зіркову команду юристів. Вона включає в себе Ленні Девіс, який допоміг президенту Біллу Клінтону пережити серію скандалів у Білому домі в 1990-х році.
Росіяни не залишили Фірташа у важкі часи. Після арешту він отримав ще один кредит, щоб оплатити заставу: 155 мільйонів доларів від Василя Анісімова, мільярдера, який очолює Федерацію дзюдо Росії, установи, яка керує улюбленим видом спорту Володимира.
«Я знаю пана Фірташа протягом ряду років, хоча він мені не друг і не бізнес-партнер», – сказав Анісімов «Рейтерс» електронною поштою.
«Я підтверджую, що позичив йому 125 мільйонів євро. Це була чисто ділова угода».
