Кажуть, що якісну політичну карикатуру можна порівняти з добрим політичним анекдотом. Те й інше стає особливо затребуваним у суспільстві в кризові переломні періоди. Саме такий період триває зараз. І ось в умовах такого часу в Україні Триває IV Міжнародний конкурс карикатури «Диявольська бензоколонка». Тема – підтримка путінською Росією тероризму в світі. Імена переможців цього Міжнародного конкурсу політичної карикатури оголосять 7 жовтня, в день народження Володимира Путіна, якого організатори називають «головним розпалювачем воєн».
Один із учасників конкурсу – відомий український карикатурист Олексій Кустовський. Від 2003 року він виграв понад 100 призів на міжнародних конкурсах, але рідко брався за політичні теми. Сьогодні Олексій якраз оприлюднив свою найсвіжішу роботу і в зв’язку з нею Радіо Свобода запросило художника до розмови.
Я навіть сперечався з російськими колегами, які відверто малювали пропаганду антиукраїнську
– Я ніколи не хотів малювати якісь політичні опуси. В один момент я зрозумів, що політична карикатура – це щось таке неприроднє, скажімо, для художника, не повинен я цим займатися. Тому що вона межує з пропагандою. Це дуже неприємні речі, вони забирають енергетику, скажімо так, у людини. Але я навіть сперечався з російськими колегами, які відверто просто малювали пропаганду антиукраїнську і так далі. І я їм казав, що після ваших опусів мені вже не хочеться малювати політичні карикатури і, взагалі, займатися цією справою. Але...
– ...Але, все ж таки, Ви взялися, Ви ж довго не малювали політичну графіку, карикатуру, так? І зараз у Вас з’явилися нові роботи. Зокрема ось сьогодні можна було побачити цю роботу з тореадором, який тримає в руках український прапор і списи у вигляді мальви, а замість бика – ведмідь. Тобто все наче конкретно зрозуміло. Ви взялися, все ж таки, за цю тему.
Потрібно було патріотично підійти до цього питання. І тому я створив декілька малюнків, і з персонажем Путіна, в тому числі
– Взявся я тому, що в нас у Херсоні організували цей конкурс антипутінський, і колеги мої кажуть, що потрібно підтримати його. В принципі, я не хотів брати участь у ньому, тому що політична карикатура, як я думав, – це не моє. Але зараз зрозумів, що є маленькі компроміси, коли потрібно просто зробити цю справу, тому що воювати я не вмію, я не військовий, хоча й офіцер запасу – військова кафедра була свого часу. Але потрібно було просто патріотично підійти до цього питання. І тому я створив декілька малюнків, і з персонажем Путіна, в тому числі. А цей малюнок – він такий, Ви бачите....
Я агроном за фахом, дуже люблю рослини, тому мені навіявся такий епізод, коли... Ми, українці, ми, фактично, квітами і воюємо з Росією, за великим рахунком. Тому що перемогти неможливо російську армію (хоча Ви розумієте, що це все відносно). Малюнок не вирішує проблеми. Перемога за квітами і за природою, і за чимось таким природнім...
– Іншими словами – перемога добра над злом, так?
– Навіть більше. Тут любов якась, розумієте? Мені здається, що коли ці списи мальви будуть стирчати у тому ж самому ведмеді, скоріше за все, вони зможуть прорости, хоча це неприродньо для них.
– А які у Вас ще є роботи, які відповідають темі цього конкурсу?
Навіжена саблезуба білочка, я її зобразив у вигляді Путіна. Така алегорія, збіглось ідеально. Сміялися всі
– Намалював картинку (за мотивами мультфільму) «Льодовиковий період». Там ця навіжена саблезуба білочка, то я її зобразив у вигляді Путіна з горішком, а горішок чи жолудь – це ж Україна. Там така алегорія, вона збіглась ідеально. Сміялися всі.
Ще зробив невеличкий шарж – Олланд, французький президент і Путін. Зробив Олланда у вигляді корабля «Містраль», а там, де ця платформа, де сідають гелікоптери – у вигляді букви «Н», ідеально збігається... Я навіть не думав, що так вийде з прізвищем, коли пишеться Олланд – спочатку ця буква «Н» йде (Hollande). І воно так ідеально збіглось, як місце для посадки. А Путіна я намалював у вигляді гелікоптера.
– А та робота з тореадором, про яку ми говорили на початку – це ж Ваша остання, Ви, власне, сьогодні її виставили?
– Сьогодні, так. Я її вчора робив, сьогодні доробляв і виставив. У нас життя таке, у карикатуристів – роботи такої немає в Україні, жодного гострого політичного журналу, окрім журналу «Країна» або «Газета по-українськи».
А платформи немає, де можна висловитися. А потім, коли я дізнався, що ще й конкурс організували в Херсоні... А, до речі, реакція моїх російських колег була дуже негативна на цей конкурс, тому що вони його сприйняли як політичну пропаганду проти Росії і проти всього, що відбувається.
А ми вирішили, що треба підтримати. Мої українські колеги теж розділилися на дві частини. Половина відмовилася брати участь у цьому конкурсі, а половина – навпаки.
– Український художник Андрій Єрмоленко написав в одному своєму пості на Фейсбуці, що історію роблять художники. Як Ви до цього ставитеся?
– Я думаю, що він правий. Але, власне, як і художники, так і поети, і всі інші роблять історію.
