Навіть у той час, коли йде війна, українські канали продовжують транслювати фільми та серіали російського виробництва про героїчних правоохоронців та вояків. Експерти обговорили, чи насправді російський кінематограф – це інструмент масового впливу на українців. Як же наповнити ефір українськими стрічками про українських героїв?
В суспільстві наростав голод на українське кіно, а Майдан та війна лише підсилили його. У цьому переконаний режисер Михайло Іллєнко. Він розповів, що разом із генеральним директором «1+1 media» Олександром Ткаченком працює над тим, щоб наповнити медіапростір питомо українськими героями та стрічками.
«Ми зараз співпрацювали з Олександром Ткаченком, він активно пішов на контакт. Там є прагматична складова, тому що зараз російське фінансування відключилося і треба шукати вихід. А вихід зараз у тому, щоб змінити вектор», – додав режисер.
Михайло Іллєнко – режисер-постановник стрічки «ТойХтоПройшовКрізьВогонь». В основі фільму – історія про пересічного хлопця з Полтавщини, який стає радянським військовим льотчиком. Йому доводиться пройти німецький полон, радянські табори, аж врешті він отримує нагороду за героїзм та відвагу. Стрічка викликала фурор серед українських глядачів, а також пропонувалась на номінування у 2012 році на премію «Оскар» міжнародними кіноекспертами.
На думку режисера, зараз є запит на українського героя, проте не страждальця, а позитивної та успішної людини.
«Це має бути людина, яка сама собі раду дає, якому глядач може заздрити. Перед екраном заздрість – це святе почуття», – додає Іллєнко.
Як робити якісне кіно і де взяти на це гроші?
На думку медіаексперта Наталії Лігачової, не варто прагнути знімати патріотичне кіно, а слід ставити собі за мету робити якісний медіапродукт. Вона переконана, що медіабізнесу доведеться адаптуватися до запитів суспільства на українське кіно.
«Наш бізнес звик до швидких і великих прибутків, у тому числі, що стосується медіа. Тому завжди вважалося, що виробляти продукт, який буде показуватися лише в Україні – це невигідно. Ті прибутки, які вже отримали наші олігархи, вони можуть як патріоти справжні пустити на те, щоб робити продукт, який матиме менший ринок збуту. Проте буде потрібний країні», – розповіла експерт.
Необхідно буде протистояти тому впливу, який російські фільми та серіали мали на українського глядача з часів Незалежності. У цьому переконана Наталія Лігачова.
«Більшість наших громадян сприймали світ крізь оці російські серіали. Справа навіть не в тому, що там закладалась особливо любов до російської поліції. А найважливіша проблема була, що українці не ідентифікували себе чимось віддільним від Росії та Радянського Союзу, так чи інакше. Адже сама стилістика цих картин була з того часу, ще з радянського», – додала вона.
За даними Держкіно України, бюджетом передбачено близько 115 мільйонів гривень на розвиток українського кінематографу. Проте, зазначив перший заступник голови Держкіно, Сергій Сьомкін, обіцяні гроші майже не надходять.
«На українське кіно в цьому році виділено за бюджетом близько 115 мільйонів гривень. Ще не отримано 95% майже», – зауважив він.
Режисер Іллєнко, натомість, переконаний: головне, що у суспільстві є попит на кіно, а митці готові творити проукраїнський продукт. Врешті-решт, вважає він, це переросте в резонансний «кіновибух» українських стрічок.
