«Газпром» пропонує Україні такий же компроміс, як і 2009 року?

Київ – У «Газпромі» кажуть, що можуть зменшити ціну на газ для України до 385 доларів за тисячу кубометрів і нижче, якщо «Нафтогаз України» погасить борг. Така заява є сигналом для української влади про можливість створення нових корупційних схем в обмін на «знижку», стверджує президент Київського інституту енергетичних досліджень Олександр Нарбут. За його словами, якби Україна таки звернулася до Стокгольмського арбітражу, компроміс щодо ціни знайшовся б набагато швидше. Тим часом глава «Газпрому» Олексій Міллер повідомив, що Росія та Україна під час переговорів 2 червня в Брюсселі домовилися не подавати один на одного до арбітражу, взявши паузу до 9 червня.

– Чому, на вашу думку, глава концерну Олексій Міллер заявив про ціну в $ 385,5 за тисячу кубометрів газу, хоча раніше «Газпром» наголошував на ціні в 485 доларів?

– Міллер сказав, що ціна може бути ще нижчою. Сказав, що можна обговорювати зниження ціни за рахунок експортного мита, яке може становити близько 100 доларів. Тому може бути ще нижчою ціна. Пан Міллер дуже добре знається на цінах у Європі і відштовхується від цього. Він може легко зрозуміти, що його пропозиція на рівні 385 доларів неконкурентна порівняно з тими, які можуть запропонувати в разі постачання газу з Європи за реверсним маршрутом.

– Але ж раніше Газпром на такі поступки не йшов?
– Одне діло казати, а інше – мати наміри. То намір вони мали зробити все, щоб не відпускати Україну, не давати їй можливість повністю переорієнтуватися на європейський ринок. Бо вони розуміють, що вони будуть наповнювати європейський ринок, а європейці будуть продавати в тому числі і нам. Це буде можливість заробляти більше європейцям, ніж їм самим. Крім цього, росіяни вивчили певні ментальні особливості української влади. Як минулої, так вони вважають і тих, хто прийде разом із паном Порошенком і також намагатимуться побудувати корупційну схему, якою супроводжували постачання газу. Ця нова пропозиція – це такий метод сказати: «З нами ви завжди зможете домовитися».

– Тобто – домовитися негласно, між владами?

– Так. Таким чином дають зрозуміти високопосадовцям, що з нами «ви можете зробити те саме, що зробила Юлія Володимирівна, домовившись про певний компроміс у 2009. І мабуть вам це буде також цікаво, бо ви (маючи на увазі нового президента Порошенка ) ще ж будете потребувати певних енергетичних важелів для того, щоб провести майбутньою парламентську кампанію».

– «Нафтогаз» направив Газпрому проект додаткової угоди для зміни контракту на постачання газу. Але деталі цього документу невідомі.

– Звичайно ж, «Натфогаз» має мати переговорну позицію і відповідно мають бути пропозиції зі зміни тих контрактів, які були підписані в 2009. З іншого боку, ефективнішими були б ці розмови, якби був поданий позов у Стокгольмський арбітраж. Тоді ці дії були би максимально ефективні. Переговори мали б інший ракурс зацікавленості російської сторони, бо вона безумовно не зацікавлена, щоб хоч хтось звернувся в арбітраж і розвінчав міф про так звані економічно обґрунтовані ціни. Коли та чи інша компанія звертається в арбітраж і справа добігає кінця, то зазвичай знаходиться компроміс і на позасудовому рівні сторони домовляються.

– Який може бути прогноз щодо ціни та домовленостей, якщо Україна таки не звертатиметься до арбітражу?

– Мені здається, ця схема, коли переговори ведуться не з позицій чітких урядових директив, не з позицій створення ефективної групи переговорників на чолі зі зрозумілим керівником… Бо за всієї поваги до пана Продана (міністр енергетики та вугільної промисловості України Юрій Продан – ред.), я вважаю, що він несе частину відповідальності за контракти 2009 року. І вважати, що він може бути ефективним переговорником, чи, що ефективним переговорником може бути пан Оттінгер, що за 2 місяці втратить свої повноваження і може мати зовсім іншу зацікавленість в своїй подальшій кар’єрі, я не можу.

Я вважаю, що Україна не винесла уроків з газових криз 2006, 2009 років. Не створила антикризову групу координаційну по газу і напевно уряд робить велику помилку, що не робить цього на грані третьої газової війни.

Туди б окрім тимчасових чиновників, які матимуть піти, мали б увійти незалежні експерти. Тобі я би був упевнений, що національний інтерес не постраждає. Бо на минулих таких переговорах зазвичай він страждав, а вигравали чомусь треті сторони комерційні. Так з’явилося «РосУкрЕнерго», так особливе місце зайняла група Дмитра Фірташа.

– Єврокомісія під час переговорів фактично підтримує російську позицію, сказав міністр енергетики Росії Олександр Новак. За його словами, Оттінгер заявив, що ціна, яку декларує українська сторона (268 доларів) не є ринковою. Раніше він заявляв, що на газових переговорах Україна має «забути про Крим». Чи правда позиція Оттінгера – проросійська?

– Так, цей посил, що ми маємо забути про Крим взагалі не збігається із загальноєвропейською позицією і гарантіями Будапештського меморандуму. Україна не збирається забувати про цілісність своєї території і в тому числі про ті дії, які призвели до втрати контролю над певними газовими активами.

Що ж до ремарок про те, яку ціну Оттінгер вважає ринковою, то це взагалі виходить за рамки ліберальної конкурентної політики. Комісар не веде на сьогодні переговори про єдину ціну і не може заявляти, яка ціна ринкова, а яка ні. Ціна, яку називає євро комісар, абсолютно вигідна «Газпрому». І я думаю, що «Газпром» з цією ціною готовий хоч завтра підписувати з нами контракт, бо вона вища за середньоринкову на доларів 50. Тому в чому зацікавлений більше єврокомісар – відстояти інтереси України чи в своїй кар’єрі подальшій, тут відповідь приходить сама собою.