Лісосмуги з перешкодами. Чому захисні лісонасадження в Україні лишаються без догляду та без господаря?

Українські захисні насадження мають охоронний статус, але за ними, здебільшого, нікому доглядати. Про це говорять і експерти, й урядовці, і навіть фермери, чиї поля межують з лісосмугами. Нові полезахисні ліси майже не створюються, при цьому їх бракує навіть на Київщині, яку вважають одним із найбільш лісистих регіонів України. У деяких областях та районах України про лісосмуги дбають, і в результаті поліпшується клімат і росте врожайність. Але в багатьох містах і селах – їх рубають, забудовують та засмічують, нехтуючи законом та заборонами місцевої влади.

Місто Вишневе чи не найшвидше на Київщині розбудовується. І водночас частка зелених насаджень у містечку – одна з найменших у регіоні. А ті невеличкі острівці зелені, які є – відступають перед новобудовами, завалюються кількаметровим шаром будівельного сміття, в найліпшому разі – просто залишаються без догляду, розповідають місцеві активісти.

Серед них – депутат Вишневої міськради Володимир Тищенко. Він показав Радіо Свобода лісосмугу, яка захищала частину Вишневого від шуму й вихлопів близької автомагістралі. За роки смуга дерев розрослася в чималий гай, де любили відпочивати місцеві мешканці. Але нині вона майже повністю знищена будівельною технікою. На місці вивернутих з корінням стовбурів один із відомих забудовників зводить нову чергу свого житлового комплексу, розповів Володимир Тищенко.

«Це територія площею 5,6 гектара. Фактично вона є парком, бо це єдина велика зелена зона на півдні Вишневого, – каже він. – Однак її намагається забудувати компанія, що належить міському депутатові від Партії регіонів Сергію Кафті. Є приписи контролюючих органів про припинення будівництва в зеленій зоні, однак прокуратура Києво-Святошинського району ігнорує наші звернення з цього приводу, а будівництво триває».
Поруч – в офісі компанії-забудовника – продають майбутні квартири. Представник забудовника не зміг пояснити, на підставі яких документів його компанія знищує лісові насадження, але запевнив – у проекті житлового комплексу передбачена зелена зона, яка відділятиме житло від автошляхів. Керівництво та власники компанії спілкуватися з журналістами та представниками місцевої громади відмовилися.

Лісосмуги помирають стоячи

Ситуація зі знищенням захисних лісонасаджень у Вишневому є типовою для всієї України, наголошують експерти. Одна з причин – у тому, що за роки Незалежності уряд України так і не створив єдиної служби, яка б займалася проблемами захисних лісосмуг, вважає Андрій Плига, активіст дружини охорони природи «Зелене майбутнє». Він говорить про важливість юридичного регулювання ситуації, що склалася з українськими лісосмугами.

«Ніхто не відповідає за стан лісосмуг, оскільки вони зазвичай не входять до лісових господарств і позбавлені галузевого регулювання. Необхідні нормативно-законодавчі зміни, створення структур, які нестимуть за них відповідальність. Потрібна самоорганізація активістів, які зможуть висаджувати нові лісосмуги на місці зрублених. Але без юридичного регулювання далеко справа не піде. Обвідний канал Київського водосховища, у Вишгородському районі, був раніше укріплений лісосмугами, а зараз масово забудований, лісосмуги – знищено. Це явне порушення водного та лісового кодексу України», – наводить приклад активіст.

Захисні лісонасадження мають затримувати викиди з промислових вузлів, берегти поля від здування гумусу й розмивання, захищати водойми від забруднення та руйнування берегів, а залізницю й автошляхи – від шквального вітру та снігових заметів. На думку Андрія Плиги – саме нищення лісосмуг і є одною з найбільших причин автомобільних аварій та зупинок залізниці в зимовий період.

Андрій Плига та інші активісти розповідають про найбільш кричущі факти нищення захисних лісів. Зокрема, на трасі Київ-Одеса південніше Білої Церкви можна побачити на узбіччях вантажівки зі стовбурами. Причому на тій території великих лісових масивів обмаль, і така заготівля дров не пов’язана з лісівниками, каже Плига. Він запевняє, що здебільшого це охочі підзаробити на продажу дров – пиляють лісосмуги. Незрідка перед цим ліс підпалюють, щоб вигоріли чагарі й трава, і тоді вирубка виглядає як прибирання згарища.
На трасі Київ-Харків – часто можна побачити ділянки придорожніх лісосмуг, які вирубують без певної системи. Пізніше на їхньому місці прибирають будь-які сліди вирубки і ставлять оголошення про продаж землі під забудову. Коли Радіо Свобода звернулося до власників таких ділянок під виглядом покупця – вони запевнили, що цільове призначення землі змінили з сільськогосподарського (як для лісосмуг) на землю для будівництва (або житла, або промислового об’єкту).

На півдні України, в Запорізькій та Миколаївській областях, де лісів менше 5% від площі – лісосмуги теж рубають. Однак частіше вони служать джерелом хмизу для місцевих селян: вони вирубують в них чагарники і бокове гілля дерев, а далі випасають там худобу. Лісосмуга залишається, але виглядає розрідженою, дерева починають всихати. Засохлі – знову рубають на дрова. На узбережжях Азовського та Чорного морів – лісосмуги відступають через руйнування берегів, морські хвилі подекуди за рік змивають смуги берега кілька метрів завширшки. Але найбільші площі лісів – знищуються поруч із містами, тобто там, де вони найбільш потрібні, свідчать мешканці різних регіонів, із якими спілкувалося Радіо Свобода. У Києві найбільші площі вирубок у буферних зелених зонах – в Біличанському та Броварському лісах. Схеми, за якими вирубують ліс довкола столиці та забудовують лісові ділянки, є темою для окремих публікацій.

Аграрно-лісове безвладдя: що робити?

Україна має більше ніж півмільйона гектарів захисних насаджень, переважна більшість із них – є власне лісосмугами. Це дерева, висаджені в один-сім рядів, вони розкидані на дуже великих територіях, розділені сільгоспугіддями, відтак доглядати за ними важко, дорого, а часто й нікому, пояснює Радіо Свобода керівник управління лісового господарства Державного комітету лісового господарства Володимир Романовський.

«Посадити лісосмугу можна за рік, доглядати за нею ми маємо раз на три роки: проріджувати до змикання верховіть, обробляти проти шкідників. Але люди, які хочуть заподіяти насадженням шкоду – діють, коли їм зручно. Тому найбільша проблема польового лісорозведення – це охорона. Якщо фермер стає господарем лісосмуг, якщо він бачить, що вони приносять йому користь – він як ніхто інший зможе забезпечити їхню охорону», – вважає лісівник.

За словами посадовця, найлегше доглядати за лісосмугами там, де вони прилягають до лісових масивів, або з’єднані з ними проїздами (сервітутами). В такому випадку смуги можна передавати лісогосподарським підприємствам, які зможуть доглядати за деревами, а згодом – і оновлювати насадження. В державному комітеті лісового господарства запевняють, що вони намагаються отримати в підпорядкування лісосмуги біля великих лісів, чи організувати догляд за ними.

Аграрний союз України наводить три варіанти правового статусу, який можуть мати лісосмуги, якщо ними не опікуються власне лісівники. Такі насадження або відійшли до земель колективного агропідприємства, або стали приватною власністю, коли їх розпаювали. Найчастіше ж трапляється – що захисні ліси відійшли до сільських рад як землі запасу, які мають сільськогосподарський статус. В останньому випадку – дбати про ліс мала б місцева влада, яка не має для цього ані фахівців, ані інфраструктури. Останні зміни до законодавства надали лінійним насадженням (лісосмугам) статус лісів. Тобто, відтепер їх охороняє держава, вирубувати їх законно стало набагато складніше, і ще складніше – скасовувати «лісовий» статус земельних ділянок під ними.

Водночас, і посадовці лісового сектору, й експерти визнають: правова колізія довкола захисних лісів зберігається. Їх досі вважають сільськогосподарськими землями аграрного фонду, які, проте, фермерові не можна орати, робити пасовищами чи якось інакше використовувати в сільському господарстві. Незрозуміло також, чи дає закон фермерові право орати територію лісосмуги щоб засадити її новими деревами, створювати захисні смуги плодових дерев чи якось інакше розвивати ці насадження.

Експерт Національного екологічного центру України Олексій Василюк зауважує, що в більшості областей України лісосмуги у критичному стані, як через використання місцевими мешканцями на дрова, так і через невизначений статус та відсутність фахового догляду.

«Насадження лісосмуг – це ціла наука, якою займалися в радянський час, щоб створити у степовій зоні єдину систему сповільнення вітру для захисту землі від вітряної ерозії. Зараз нічого такого немає. Більшість лісосмуг вже віджила свій вік. Також сильно змінився клімат, деякі дерева всохли. Дуже часто вони страждають від рук людей, які вирубують дерева під дрова, тому що лісосмуги – нічийні. Трапляється, що вони спеціально підпалюють траву під лісосмугою і потім спиляють дерева – немовби пройшла пожежа. Вважається, що нібито коли дерево горіле, то його можна вільно спиляти, хоча насправді деревина під час таких підпалів майже не страждає», – пояснює Олексій Василюк.

Проте й експерт, і лісівники говорять, що є і винятки. Так, у Сумській та Вінницькій областях є домовленості між аграріями, лісівниками та місцевою владою, в результаті захисні лісові смуги підсаджують, борються зі шкідниками та бережуть від пожеж. Поля в цих регіонах менше страждають від посух, зізнаються аграрії. Тут частиною лісів опікуються шляховики, розповів начальник філії «Сумський райавтодор» Олександр Левчук.

«Лісосмуги важливі для ведення дорожнього господарства, адже взимку вони захищають від снігових заметів, стримують сніг. Там, де лісосмуги в нормальному стані, набагато легше утримувати шляхи, тому що сніг фактично весь осідає в лісосмузі, і дорога – майже без заметів. Там, де лісосмуг немає, ми іноді навіть вимушені ставити дерев’яні щити, для того, щоб затримати сніг і не дати йому потрапити на дорогу, – пояснює Левчук. – На Сумщині й сама громадськість намагається піклуватися про лісосмуги, але трапляються й самовільні вирубки дерев, особливо вздовж дороги, де підхід до них відкритий».

Але останнє, каже посадовець, на Сумщині не є масовим явищем.

«Зелених вартових» на полях бракує

Загалом біля лісосмуг кращий врожай, говорять українські фермери з різних областей. Зокрема, в цьому зізнався Радіо Свобода фермер з Тернопільщини Петро Гадз. Зі свого боку, віце-президент Союзу сільськогосподарських кооперативів України Віталій Львов наголошує, що в різних регіонах вплив лісонасаджень відрізняється. Так на Харківщині, де працює Віталій Львов, лісосмуги без догляду швидко розростаються в боки, займають дедалі більшу площу, відтак загальний збір врожаю фермера зменшується, і на цьому тлі сприятливий вплив лісосмуг майже непомітний, вважає аграрій.

За інформацією Держлісгоспу, Україна має урядову концепцію заходів з агромеліорації, яка передбачає й розвиток системи лісосмуг. Затверджено і план цієї роботи. Однак для нього не виділяються кошти. Лісові господарства створюють нові захисні насадження своїм коштом, але це лише близько 15 гектарів нових лісосмуг на рік. Посадити й виростити один гектар лісосмуги – трохи дорожче, ніж гектар звичайного лісу. Це коштує близько 7 тисяч гривень, не рахуючи вартості самої землі.

Активісти, екологи кажуть, що створювати лісосмуги може й місцева громада, і це буде приблизно вдвічі дешевше, якщо купувати саджанці за ринковими цінами. На один гектар смуги потрібно до 200 дерев.

Українські та зарубіжні науковці стверджують, що лісосмуги довкола полів та водойм підвищують врожайність та зупиняють ерозію ґрунтів. На півдні України вони зупинили пилові бурі 1960-х років. У багатьох південних районах місцева влада запевняє, що система лісосмуг є завершеною – саджати більше не потрібно. Проте більшість дослідників наголошують, що для максимального ефекту між лісонасадженнями їхня мережа має бути в кілька разів густішою, ніж вона є в Україні. Так Харківський науково-дослідний інститут лісового господарства розрахував, що максимальний корисний ефект від лісосмуги висотою 10 метрів поширюється на 100-140 метрів від неї, якщо вона розташована впоперек основних вітрів. На цій відстані на полі у два з половиною рази меншає вітер, а отже – й видування та висихання ґрунту, і стрес для польових культур, пояснюють дослідники. Наприклад, так виглядають ділянки лісу навколо полів у сусідній Польщі, до того ж – вони там неправильної форми, повторюють вигини річок та рельєфу й мають більшу густину.

Тим часом в Україні поля тягнуться без жодного дерева на кілометр і більше. Водночас, за словами, харківських вчених, вже на відстані 250 метрів користь від лісу практично непомітна. Біля лісосмуг дослідники помічають збільшення врожаю. У різних регіонах різні автори говорять про його зростання від 10% до двох разів.

Біологи вважають смуги лісів так званими екологічними коридорами, якими пересуваються дикі тварини, де вони можуть знайти сховок, де на узліссях зберігаються важливі види степової рослинності. Однак це тема для окремої публікації.

Цієї зими селяни східної частини Київщини жалілися на те, що снігу було мало, і вітер здував його з полів разом із чорноземом. Біля дерев, де сніг долежав до кінця зими, – він був чорного кольору, розповідають вони.

Кореспонденти Радіо Свобода оглянули полезахисні та придорожні лісонасадження на сході Київської області, в Бориспільському та Броварському районах, для чого пройшли понад 30 кілометрів полями. Виявилося, що уздовж траси Київ-Харків захисні ліси активно вирубують, а на полях лісосмуги розріджені, нові дерева – не підсаджують. Крім того – частина полів не відгороджена деревами взагалі. Місцями, як-от на території на південь від сіл Кірове та Княжичі рілля тягнеться на 10-20 кілометрів без жодного дерева. Родючість полів Київщини зменшується – це підтверджують і офіційні дані.
Проте найбільше потерпає без лісів схід України, де клімат найсуворіший, розповідає Олег Божко, голова фірми з ландшафтного дизайну «Green Terra», яка працює на території Луганщини.

«В нашому регіоні – найспекотніше й найпосушливіше літо в Україні та дуже холодні зими. За останні роки я для себе зрозумів, що в маленькому містечку Алчевськ, окрім тополь і акацій, більше нічого ніколи і не росло. Але за 10 років роботи ми побачили, наскільки великий асортимент рослин може приживатися навіть в наших суворих умовах. Виявилося, що в нашому регіоні добре себе почувають платани, яких ніхто ніколи тут не висаджував тут, рододендрони тощо», – каже фахівець, пояснюючи, що такі витривалі культури варто використовувати як захисні.

Також Олег Божко зазначив, що луганські лісосмуги – одні з найменш доглянутих в державі, вони постійно випалюються разом із травою, а потім через вітри, які гуляють Донецьким кряжем, страждають посіви. Через бойові дії ліси на Донбасі залишилися без жодного нагляду, і якщо так триватиме надалі, припускають місцеві мешканці, – значну частину з них пожежі знищать назавжди.

Лісосмуги та подібні їм захисні насадження – це чинник, який в Україні суттєво впливає на частку держави, вкриту деревами (коефіцієнт лісистості).
Зокрема, у деяких південних областях на польові, прибережні та придорожні лісосмуги припадає більше половини місцевих «зелених легенів». Але про ці легені – часто ніхто не дбає.