(Рубрика «Точка зору»)
Аналіз інформаційної війни з північно-східним агресивним сусідом України та засилля його телепродукту в інформаційному просторі окупованого Криму, наштовхує на невеселі роздуми про те, що не маємо як доносити туди правдиву інформацію, окрім як через друзів-киримли та інтернет. Але ці джерела поки явно не в змозі конкурувати з потужною пропагандистською машиною Росії.
Інформаційна політика Кремля на Кримському півострові зараз активно будується на міфі про жахливого ворога за Перекопом, котрий хоче відібрати в кримчан і воду, а з нею й урожай сільгоспкультур, і туристів, перекриваючи дорогу потягам, що прямують на півострів, і харчі, обмежуючи ввіз української продукції та завищуючи ціни і т.д.
Зважаючи на буйну фантазію російських агітаторів-пропагандистів, такий логічний ланцюг можна продовжувати до безкінечності. Якщо передати це коротко: у всьому, що відбувається в Криму і містить в собі негатив – винувата Україна та «київська хунта», котра не може змиритися із тим, що «Кримнаш». А ще ж Кремль зі всіх сил взявся за інтернет, котрий поки що залишається чи не єдиним джерелом реальності для мільйонів громадян цієї загадкової країни.
Несподіваний союзник
І, здавалося би, усе для нас в Криму втрачено, якби не кілька «але». Несподіваний союзник з’явився звідти, звідки його не чекали. Ним виявилося російське ТБ. Ця шалена машина пропаганди імені Геббельса-Кисельова раптово стала нашою підмогою в АРК.
Яким чином? Все дуже просто. Достатньо глянути кілька ефірів, де федеральне телебачення розповідає про прекрасності від появи російської влади на півострові, як стає зрозумілим, що когнітивний дисонанс в головах кримчан укріплюватиметься все міцніше. Візьмемо, до прикладу, сюжет, де російські «журналісти» розповідають про небувалі аншлаги на пляжах автономії під час травневих вихідних. При цьому вони абсолютно не соромляться показувати порожні набережні, навіть не спромігшись при цьому відшукати кадри з попередніх сезонів, коли українські відпочивальники так заполонювали пляжі Південного берегу Криму, що й місця вільного не було.
І як на таку ненаукову фантастику мають реагувати кримчани, для котрих сезон відпочинку чи не єдина реальна можливість заробітку? Котрим і з дому виходити не потрібно, щоби побачити порожні пляжі та кімнати, що пустують? Тепер же вони знають, що у них все прекрасно, все забито й заброньовано, російські туристи й іноземці врятували сезон і так далі і такі інші казки у виконанні Кисельова та компанії.
Завдяки російському ТБ в людей, котрі ще донедавна вірили йому як єдиному чесному джерелу інформації, врешті почнуть формуватися основи критичного мислення.
Звісно, знайдуться й ті, хто усіляко виправдовуватиме слова кремлівських пропагандистів, ці люди захищатимуть свою психіку від небажаного втручання туди розуміння того, що все своє життя помилялися. Чим довше помиляєшся, тим важче це згодом визнати, тому вони всіляко уникатимуть правди.
Проте так буде далеко не зі всіма, адже за час свого життя в незалежній Україні вони звикли до трохи більш критичного сприйняття інформації, ніж мешканці Росії. Хоча стосувалася ця критичність саме вітчизняних каналів, проте тепер до них й почнуть придивлятися мешканці АРК, чуючи відверту пропаганду Росії про те, як у них все прекрасно.
А ще ж на підмогу активно поспішають кримські чиновники усіх рівнів, котрі своїми діями посилюють кризу на півострові й роблять це так, що й російський прем’єр Мєдвєдєв ніяк «розгребти» не може.
Тому, вже не за горами ті часи, коли гучне «НАВЕКИ С РОССИЕЙ» та «МЫ ВЕРНУЛИСЬ ДОМОЙ» зміниться на тихе «мы дома», а потім й поготів – «в Украину бы вернутся».
Виглядає на те, що російська влада ще не раз пожалкує про окупацію автономії. Те, що видавалося, минуло так легко, чим так гордився Путін, ще не раз йому аукнеться. Крим ще стане кісткою поперек його горла.
Назарій Заноз – політичний оглядач, публіцист
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
