Доступність посилання

ТОП новини

Німецька «мережа Путіна» проти України (європейська преса)


Європейські газети інформують про певні зміни в прогнозах очільників НАТО щодо наступних дій Росії в Україні, коли головнокомандувач Північноатлантичного альянсу Філіп Брідлав каже, що «навряд чи Росія у даний час прямо вторгнеться в Україну» та прогнозує, що Путін «тепер взяв курс на дискредитацію української влади та організацію безладів з метою підготувати ґрунт для сепаратистського руху». Преса також повідомляє про висадку в Європі американського фінансово-дипломатичного «десанту» для полагодження з лідерами країн ЄС нових широких економічних санкцій проти Росії. Оглядачі також аналізують пропозицію Німеччини про скликання нового раунду переговорів щодо України в Женеві та звертають увагу на так звану «мережу Путіна» в Німеччині, яка виступає проти прав українців на незалежність та виправдовує анексію Криму Росією.

Оглядач швейцарської Neue Zurcher Zeitung Йорґ Гіммерліх звертає увагу на те, що «в Німеччині не лише в економічних, а й в політичних колах, є серйозні голоси, котрі виправдовують політику Путіна та заперечують право українців на свободу». Автор вважає, що до так званої «мережі Путіна» в Німеччині належать, насамперед, соціал-демократ, віце-канцлер цієї країни, Зіґмар Ґабріель, лідер лівих у Бундестазі, Ґреґорі Ґізі, «справжня зірка німецької мережі Путіна, так званий експерт з питань Росії, Александр Рар, котрий має прямі контакти з главою Кремля», а також колишній канцлер Німеччини, Ґергард Шредер, глава вільних демократів – Ганс Дітріх Ґеншер, та низка інших німецьких політиків, експертів, бізнесменів. Ці люди, як пише Гіммерліх, не хочуть тверезо аналізувати небезпеку Росії Путіна для Європи і користуються тут в розумінні Росії словами російського дипломата і поета 19-го століття Федора Тютчева, котрий вважав, що «розумом Росію не можна зрозуміти, в неї необхідно лише вірити». «Тому, – як наголошує Йорґ Гіммерліх, – чимало важливих голосів у німецькій політиці відмовляють українцям у їхньому праві на свободу і самовизначення в Європі та й серед самих німців нині існує певний розкол щодо справжнього розуміння суті свободи». Гіммерліх також вважає, що «хто вірить в Німеччині в нинішню Росію, той її просто не розуміє».

Брюссельський оглядач EUObserver, Ендрю Реттман, наголошує, що НАТО дещо змінило свої оцінки української кризи, кажучи устами своїх начальників про те, що Росія скоріше розбурхає в Україні сепаратистські безлади, аніж здійснить там військове вторгнення. При цьому автор цитує головнокомандувача сил НАТО американського генерала Філіпа Брідлава, котрий цього тижня в Оттаві, столиці Канади, сказав: «Я не думаю, що вторгнення є сьогодні вірогідним планом дій… Я думаю тепер, що Путін може бути в змозі досягнути його цілей в Східній Україні, не перетинаючи кордон своїми військами». Брідлав вважає, що «тепер курс Путіна – продовжувати дискредитацію української влади шляхом організації безладів, в намаганнях підготувати ґрунт для сепаратистського руху». Брідлав також охарактеризував тут ситуацію в Україні на сьогодні як «повзуче, уповільнене вторгнення з боку режиму Путіна». Брідлав також вважає, що сьогодні вже немає сумнівів не лише в доцільності НАТО, а й у тому, що необхідно негайно «створювати сили, котрі б гарантували безпеку нашим союзникам».

Впливова The Wall Street Journal інформує про «важкі спроби української влади подолати опір цитаделі сепаратистів на сході України в Слов’янську» та звертає увагу на чисельні жертви обох сторін. Газета також висвітлює консультації адміністрації Обами та їхніх європейських союзників з підготовки широких економічних санкцій проти режиму Путіна, якщо той намагатиметься зірвати українські президентські вибори 25 травня. Видання також аналізує німецьку пропозицію щодо скликання в Женеві нового раунду переговорів США, ЄС, Росії і України для посилу «сильнішого політичного сигналу» з урегулювання української кризи.
  • Зображення 16x9

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.
XS
SM
MD
LG