Кримчани зрозуміють, що їм не по дорозі з окупаційним режимом – Сенченко

Київ – Тимчасовий виконувач обов’язків заступника голови адміністрації президента Андрій Сенченко – український політик із кримським корінням. Офіційно Київ не визнає анексії Криму і не веде переговорів, але саме Андрій Сенченко відповідальний за неофіційні консультації з багатьох питань. На його думку, за 23 роки кримчани, як і більшість українців, звикли до реалій істотно відмінних від російських. У купі з новими проблемами, що вже виникають внаслідок окупації та анексії півострова, це неминуче створить умови для повернення Криму до України.

– Наскільки я знаю, зараз в адміністрації президента Ви куруєте саме кримський напрямок?

– Мене попросили підставити плече і попрацювати в адміністрації президента, хоча я не мав таких планів. Я хотів і хочу працювати в парламенті. Але оскільки такий гострий момент, то мені доручили якраз займатися проблемою заручників, які були в Криму – і цивільних, і військових, допомогти з організацією виведення звідти військових і військової техніки. Загалом, консультації на цю тему вів я, а далі ми вже розвивали тему з Міністерством оборони і Генеральним штабом.

– Консультації – це переговори з російською стороною, я так розумію?

– Хвилиночку, у нас немає переговорів з російською стороною. Але є цілком конкретні проблеми, зокрема, пов’язані з виведенням техніки. От, 11 днів я тому літав разом з представником Генштабу в Севастополь для зустрічі з керівництвом Міноборони Російської Федерації з тим, щоб узгодити графік виведення нашої техніки. Я скажу, що є результати – ми вивезли всі наші танки звідти. Кожен день вантажаться ешелони. Вийшли два наших кораблі – це ракетний катер «Прилуки» і судно забезпечення «Фастів». У понеділок – наступні два кораблі. І так далі ми будемо кожен день це робити.

– Я бачив попередні оцінки військового майна у Криму – це близько 11,5 мільярдів доларів. За Вашими розрахунками, скільки з цього вдасться повернути?

– Ця цифра стосується рухомого майна – це техніка, озброєння, транспорт, кораблі, літаки, та боєприпаси. Ми домовилися, це було не так просто, з російською стороною про те, що у нас два переліки майна: те, яке ми забираємо, і майно, яке підлягає утилізації на території Криму. Основний корабельний склад виводиться в Одесу, Миколаїв, Очаків – туди, куди направить Генеральний штаб.

Але у нас є, наприклад, кораблі забезпечення й катера, які у свій час були вже готові до утилізації. Нам вдалося домовитися про те, що ми їх здаємо на утилізацію в Севастополі і наше Міноборони отримує гроші за цю утилізацію. Те ж саме стосується того військового майна, яке не має сенсу сюди вводити – воно здається там на утилізацію, а ми отримуємо гроші за це – і Міноборони, і МВС в частині майна внутрішніх військ.

Ми отримаємо все, що варто виводити, а решту ми утилізуємо там на території, принаймні наразі така домовленість є і вона почала реалізовуватись, якщо ніяких зривів не буде, то значить так і станеться.

– Тобто вони погодились з оцінкою і погодилися з вашою пропозицією?

– Ми не обговорювали цифри, оскільки цифри це таке достатньо творче питання. Ми говоримо про кількісний облік.

– Тобто, із кількісного – все погодили? Не було розбіжностей?

– Вони погоджуються поки що з тим обліком, який у нас є по військовим частинам. Просто всі ці переліки розбиті на те, що підлягає виведенню і те, що підлягає утилізації.

– Була інформація, що повертають в несправному стані техніку.

– Не зовсім коректна інформація. Можу сказати, що, на жаль, люди є люди і з тієї, і з цієї сторони – не чисті на руку. Ми сьогодні домовились з тією стороною про спільну охорону в місцях завантаження. Там будуть патрулі з тієї сторони, а з нашої – офіцери з тих військових частин. Вони в цілодобовому чергуванні будуть слідкувати, щоб у місцях завантаження не було мародерства. Тому що десь місцеві жителі, десь представники окупаційної влади, у деяких випадках і наші військові – десь акумулятор зняли, десь колесо. На жаль, таке є.

– Тобто, не можна сказати, що це цілеспрямована політика?

– Ні, цілеспрямована – ні. Ми вивели всі танки, які були на території Криму – це 41 танк, вони всі наразі відправлені на танкоремонтний завод. Тому що емоції є емоції, є підозри: а раптом, там кудись пісок насипали абощо. Пройдуть перевірку і ми будемо чітко розуміти, що ці танки можна поставити в стрій. Вони, так би мовити, в критичний момент не підведуть.

– У Криму більше немає затриманих українських громадян чи є?

– На жаль, є підполковник Калачов, ми кілька тижнів вже намагаємося домогтися його передачі, але поки, на жаль, відповідь нечітка. Єдине, що ми отримали – чітке підтвердження того, що його утримують не представники Міноборони Російської Федерації, а, очевидно, він потрапив до рук однієї зі спецслужб російських. У зв’язку з цим, ми звернулися до нашого МЗС, а МЗС відправив ноту МЗС Російської Федерації про те, щоб все-таки прискорити його передачу.

Але до того консультації, які ми проводили, допомогли звільнити і командувача ВМС України адмірала Гайдука, і полковника Мамчура, і заступника із бригади воєнно-морської піхоти з Феодосії.

– А чим цей Калачов так насолив, що його досі тримають?

– Навіть не знаю. Вчепилися: «У нас до нього є питання». А які можуть бути питання до чесного офіцера, який на території своєї країни виконував свій військовий обов’язок? Ну, які можуть бути питання? Він же не зайшов на територію Російської Федерації і не робив там якісь підступні речі. Тому ми чітко ставимо питання, на яке поки що, на жаль, не отримуємо чіткої відповіді.

– Як Ви вважаєте, те, що Україна втратила Крим – це надовго чи назавжди?

– Я не вважаю, що ми втратили Крим. Важливо, щоб ми зберегли кримчан як громадян нашої країни. Знаєте, настрої в Криму різні, але є певна динаміка цих настроїв і вона, я б сказав, у позитивному напрямку. Справа в тому, що цифри, які були оприлюднені після так званого референдуму, вони абсолютно не відповідали дійсності і за нашими оцінками, я поки не говорю без Севастополя – це…

– Автономна Республіка Крим..

– Так, Автономна Республіка Крим, ну, трохи більше третини виборців пішли на цей так званий референдум, але при цьому не всі проголосувала «за» по тим питанням. Можна сказати, що третина населення підтримала питання в тій постановці, в якій він був, а дві третини – це приблизно мільйон дорослих громадян – не пішли взагалі на цей «референдум».

Зрозуміло, що голосували по-різному: явка найвища була в Керчі, нижче в Феодосії, а далі все нижче і нижче, нижче немає куди. Я чому виокремив Севастополь – тому що в Севастополі там постійні маніпуляції з російськими військовими, тому зрозуміти, хто отримує бюлетень, взагалі неможливо. Там матроси строкової служби Російської Федерації, офіцери не громадяни – вони всі отримували ці бюлетені, і тому це була фальсифікація.

– Українські громадяни в Криму зможуть проголосувати на дочасних українських виборах?

– Є проблема. Це наша територія і ми готові там розгорнути виборчі дільниці, але окупаційна влада стверджує, що це територія Російської Федерації. Відповідь – «Хочете, створюйте консульства і при консульствах виборчі дільниці» – для нас неприйнятна. Тому вирішили в Херсонській області розгорнути мережу виборчих дільниць, де буде доступний реєстр виборців-кримчан. Всі кримчани, хто захоче і зможе приїхати на ці дільниці, зможуть проголосувати.

Ми намагатимемося, хоча важко сказати, як це зробити, допомогти кримчанам дістатися цих виборчих дільниць. Знаєте, є абсолютно неадекватні заяви представників російської влади. Наприклад, керівник російських залізниць сказав про те, що потяги в Крим ходити не будуть. Тобто вони з однієї сторони намагаються розказувати, що ми по відношенню до Криму якось не так себе поводимо, але самі постійно створюють блокаду Криму. Опереткова влада – маріонетки під керівництвом Аксьонова – скасували частину електричок із Сімферополя до Херсона, до Запоріжжя.

Що є тема, яка загострюється кожного дня, пов’язана з водою.

– Ніби ж не перекривали Дніпровський канал.

– Більше того, зазвичай, по графіку подача води мала 26 березня починатися. Ми пустили воду на тиждень раніше – 19 березня. Одночасно з пуском води ми всіма доступними способами, через наше Агентство водного господарства, через ЗМІ намагалися донести, у першу чергу до керівників господарств, оскільки з маріонетками Аксьонова ми не спілкуємося і не збираємося спілкуватися, – наступне: що вода самопливом йде до кордону Херсонської області й Автономної Республіки Крим, а далі там цілий каскад насосних станцій, і треба вирішити три проблеми.

По-перше, треба провести мінімальний поточний ремонт русла каналу. Але нам технічні спеціалісти кажуть: «а ми туди не будемо лізти – там всі поля заміновані вздовж каналу, ми ж не божевільні лізти по мінам». Також треба провести профілактику, технічне обслуговування, поточний ремонт насосних станцій, приводів, насосів. Ніхто цим не займається, тому що на насосних станціях сидять окупанти, російські військові.

– Але ж це кримські структури, невже вони з росіянами не домовляться?

– Вони не можуть там розібратися… А третя проблема – оплата. Ми говоримо, що їм треба платити за прокачку води – не нам! За прокачку води будете платити «Крименерго», який ви там проголосили націоналізованим. Щоб Ви собі розуміли: по пільговим тарифам, які були раніше, це було 300 мільйонів гривень. Зараз, з урахуванням підвищення цін, курсу і так далі, не нам, а там на місці «Крименерго» треба 800 мільйонів гривень, щоб закачати воду у водосховища і забезпечити полив. Але вони взагалі цим не займаються. Вони не збирають сьогодні комунальні платежі нормально, вони не укладають угоду з користувачами води на полив. Взагалі нічого не відбувається.

Те, що неадекватною є окупаційна влада, що кваліфікації у цих маріонеток Аксьонова немає – це я Вам точно скажу. Це люди, які в середині 1990-х із битами в руках заробляли гроші, і тут раптом їм випала політична влада, до якої вони абсолютно не готові.

Але, уявіть собі, два тижні назад, пан Медведєв проводить на території Криму в Сімферополі незаконне засідання російського уряду, міркує про воду в Криму і говорить, що з водою дуже погано в Криму, канал старий, йому 60 років, там насоси старі, коефіцієнт корисної дії низький, витрати великі. І взагалі, давайте будемо будувати опріснювальний завод. Ну, добре, мені цікаво подивитися, в якому місці і як вони воду будуть робити, коли це буде. Тому що проблеми з водою у кримчан можуть бути зараз, а не тоді, коли вони почнуть будувати опріснювальний завод.

Мені зараз телефонують з півночі Криму багато людей і говорять: «У нас врожай горить!». Ми говоримо: так, питань немає, але з Криму ніхто не приїздить на укладення угоди. Це ми не говоримо зараз про окупацію. Угоду щорічно кримські структури укладали з українськими, тому що там є нюанси – витрати і так далі. Ніхто не приїздить.

– Так це проблема із сільським господарством чи з водопостачанням міст?

– Поки що із сільським господарством. Взагалі, дніпровська вода на 85% йде на полив. Так от, що відбувається. Ніхто не їде укладати угоду. Окрім угоди треба погасити борги минулого року, а там півтора мільйони – сума невелика, але її треба погасити. Що відбувається зараз. Вода дійшла до першої насосної станції, там її крадуть відвідними каналами, які на самій півночі Криму є. Вже на сьогодні, більше ніж на мільйон гривень просто безкоштовно забрали води. При цьому збитків зазнає «Укрводгосп». Ми говоримо: «Панове, погасіть півтора мільйони боргу і заплатіть за фактично спожиту воду вже цього року. І займіться вирішенням проблем, тому що вас потім просто розтерзають кримчани, які лишаться без води». Взагалі жодної реакції.

– Наскільки я знаю, Ваша родина до останнього часу мешкала в Криму.

– Я живу в Криму. У мене в Криму квартира.

– Власне, на сайті Верховної Ради написано, що Ви в Сімферополі мешкаєте…

– Звісно. Я й не збираюся змінювати місце проживання.

– На Вас не намагаються тиснути через Ваших рідних та близьких?

– Ну, Ви знаєте, давить ця окупація, по суті, на всіх кримчан.

– Одна справа всі кримчани, інша – високопосадовець. Були спроби тиску?

– Я є співвласником Чорноморської телерадіокомпанії . Це найстаріший приватний канал країни, 22 роки в ефірі. Зараз є тиск, вчора на залізничному вокзалі, коли знімальна група робила сюжет, ця так звана самооборона Аксьонова, простіше кажучи кримський криміналітет, налетіли, виривали камеру, забрали картку, на яку записували сюжет. Тобто, це все тиск.

– Пропонують домовитись, чи погрожують забрати?

– Ні, ну, вони знають, що зі мною марно домовлятися. Знаєте, коли мені люди говорять, що на когось натиснули… ну, хто готовий був піддатися, на того і тиснуть. Це справа така.

Ви поставили глобальне питання: чи втратили ми Крим чи ні? Знаєте, 20 років тому був такий президент Криму Мешков. Тоді було московське керівництво, тоді була Конституція Криму, а не було ще Конституції нашої держави. У чомусь тоді було складніше, у чомусь легше. Якщо б тоді провели референдум, то були б результати такі, як вони зараз намалювали. Тому що тоді щойно розпався Радянський Союз, і у людей були настрої не на користь незалежної України. Зараз вони інакші. А простіше тому, що тоді не було анексії, не було рішення про приєднання до складу Російської Федерації… Так от, Мешков протримався 5 місяців. Потім вийшли люди і сказали: «Все, досить. Ми втомилися»…

– Мешкову допомогли українські спецслужби залишити територію України.

– Не переоцінюйте. Вони виконали свою задачу, але ключову роль зіграли кримчани. І тому, коли мені дехто каже: «Ну, звісно, ти кримчанин, ти хочеш, і тому у тебе такий оптимістичний погляд», а я відповідаю: «Знаєте, хто міг 15 листопада уявити собі, що Янукович не буде президентом через лічені місяці?». Так, важко, так, ціною людських життів, але ніхто і уявити собі не міг.

Хочу сказати, що війною і зброєю відвойовувати Україна не буде. Але коли кримчани, а в багатьох ейфорія вже пройшла, зрозуміють, що їм не по дорозі з окупаційним режимом і ось цей статус окупованої території не дає жити, дихати і розвиватися, то їм достатньо просто вийти на вулицю. Якщо в Криму вийде мільйон людей, то ніякий Путін, ніхто нічого зробити не зможе. І все, крапка.

– Чи буде перерозподіл власності в Криму? Я так розумію, що державну власність вже всю захопили, але є дуже багато непрозорої власності в плані об’єктів інфраструктури на курортах, є підприємства з непрозорою власністю.

– Я на цих консультаціях по військовому майну ставив таке питання. Відповідь така: «На приватне ми не претендуємо, на підприємства комерційних структур не претендуємо. Якщо це філіали українських підприємств, то вони мають перереєструватися в самостійні структури, а державні – ні». І взагалі, кажуть: «Які до нас, як до Російської Федерації, питання? Це ж Крим, вийшовши умовно зі складу України, націоналізував майно, а потім вони «з приданим» увійшли до складу Російської Федерації».

Зрозуміло, що вся ця клоунада була спланована. Наша відповідь достатньо проста: якщо за цими словами підуть якісь дії, то ми будемо адекватно реагувати. І відповідні дії у нас заплановані, ми не збираємося розмахувати цією биткою зараз, але ми захищати майно своєї країни будемо. Це все – і шельф, і нерухоме майно й інші речі.

– До речі, Ви очолювали кримський осередок партії «Батьківщина». Він ще існує?

– Я продовжую його очолювати.

– Є осередок?

– Є звісно, є люди. У нас велика партійна організація, більше ніж 15 тисяч і зрозуміло, що зараз ці люди перебувають у достатньо важкому становищі. Поки ніяких гонінь немає, але ми розуміємо їхню логіку, вони потім скажуть, що структура політичних партій іншої держави не можуть тут діяти. Але такі дії лише підвищують температуру в суспільстві. Бо є 15 тисяч людей, які були прихильниками цієї політичної сили. Це не попутники, тому що в опозиційній партії дуже важко бути. Це люди, в яких такі переконання. Тоді Путін має заборони ці переконання цим людям, а комусь – якісь інші переконання і так далі. Ось це все призводить до того, що немає і не буде взаєморозуміння між кримчанами і окупаційною владою. Ви знаєте, кримчани, як і інші громадяни України, за 23 роки прийшли до зовсім іншої моделі. Так, у нас страшенна корупція, але росіяни у цьому не відставали від України. Так, у нас влада утискала багато громадянських прав, але в той же час, навіть у цій ситуації, у нас все ж таки була хоча б відносна свобода слова, відносна свобода зібрань. А в Росії там що? Більше трьох не збиратися. І ось сутички на цьому ґрунті будуть постійно.

– Хотів би повернутися до діяльності адміністрації президента. Це така структура, навколо якої постійно виникає якийсь негативний антураж…

– Частина виникає, частина зникає…

– Зокрема, ані Ви, ані пан Пашинський, в.о. голови адміністрації президента, не склали депутатські мандати, лишаєтесь політиками парламентськими. І це в умовах президентських виборів, коли Ваш партійний лідер Юлія Тимошенко балотується в президенти…

– Я б сказав, що це такі зовсім не пов’язані речі. Якби я був не тимчасовим виконувачем, а стовідсотковим заступником голови адміністрації президента, а президент, наприклад, балотувався б на другий термін – то тут би не виникало конфлікту інтересів.

Першочергово, наскільки я знаю концепцію, яка була в Олександра Турчинова, планували не розгортати адміністрацію президента – тобто, зробити так, щоб працював один підрозділ, який займається обігом документів. І з цим завданням спокійно впорався б один Олег Рафальський, заступник глави адміністрації президента ще з попереднього складу. Але виявилося, що є завдання, яке немає кому вирішувати. І тоді пішов Сергій Пашинський, а потім запропонували мені, сказали так: «Візьми на себе функцію звільнення заручників у Криму: і цивільних, і військових. Допоможи з виведенням військ з Криму і з тим, щоб віддали техніку».

Чому звернулися до мене? Тому що я кримчанин у 7-му поколінні, я був віце-прем’єром у трьох кримських урядах, я знаю багатьох людей у Криму і тих, хто із Криму роз’їхався по світу, у тому числі до Москви. Ми ж не ведемо офіційних якихось переговорів з окупаційною владою. Але є якісь приватні канали спілкування. І як би я міг відмовитися від таких завдань? Тому я сказав: «Я хочу працювати в парламенті, я буду працювати депутатом, але це завдання готовий взяти і виконувати». І от зараз там піднімають це питання деякі регіонали, причому я б сказав – в образливій формі. Я готовий ці повноваження з себе зняти, але в мене прохання: нехай скажуть, кому передати. Передати, але щоб не постраждали люди. От, я сказав, що у нас сьогодні завдання визволити підполковника Калачова. А є ще одна особа – це капітан, якого тримають через отой трагічний випадок, коли вбили майора української армії в Новофедорівці. Свідком був наш капітан, і його ніби і не утримують, але оскільки він свідок, то його «не утримуючи утримують». Але це також людська доля, у нього є родина…

– Ви знаєте, коли підете назад в парламент? Чи ситуація покаже?

– Думаю, що не пізніше виборів президента.

– В адміністрації президента які висновки зробили із закупівлі ягнятини за 540 гривень та сиру за 350 гривень?
– На щастя, це не моя єпархія. Але мене попросив керівник адміністрації провести службове розслідування. Хочу сказати, що історія неприємна, але там немає кого за руку ловити. Там просто треба швидко зробити те, що розпорядився зробити Олександр Турчинов: негайно виставити на продаж всі підприємства ДУСі.

Коли на початку почали розбиратися, то воно, звісно, сильно різонуло, був суспільний резонанс. Ну, кому воно приємно? От і перша задача була «давайте, схопимо за руки цих крадіїв». А потім розбираємося, є підприємство «Гарант-сервіс». Це по суті комерційна структура, яка має річний обіг у 28 мільйонів гривень. Чим вона займається. Вона обслуговує їдальні у Верховній Раді, причому по середньокиївським цінам.

– Так, але середня ціна ягнятини на кінець минулого року – це десь 60 гривень.

– У них 28 мільйонів гривень ­– це обіг торгових точок. І ціни звичайні: і закупівельні, і продажні. Але у них, по минулому року, 400 тисяч гривень – це обслуговування державних прийомів і посольств, вони як кейтерінгова компанія (кейтерінг – виїзне ресторанне обслуговування. – ред.), залучається посольствами іноземних держав для обслуговування прийомів. Чому? Тому що вони знаходяться під контролем служби охорони, у тому числі санітарні додаткові контролі. Тому посольства наймають частіше їх. Так от, ця номенклатура товарів, про яку ми говоримо, вона закуповувалась ними раніше для обслуговування посольських прийомів і державних прийомів у Януковича. Ми почали розбиратися, а чому ж такі запаморочливі ціни. Виявляється, ягнятина новозеландська. Тоді зв’язуємося з дорогими київськими ресторанами: «Ви закупаєте таку позицію?», «Так, закупаємо». У постачальників купили таких самих. «Яка ціна?» – до копійок співпала. Для нормальних людей це непосильно багато грошей.

– Але це гроші українських платників податків?

– Ні, ще раз підкреслюю, це комерційна структура. Тут рішення у тому, що не повинно бути в держави права власності. І не було би жодних питань. Якщо б це була звичайна кейтерингова компанія – хай вона хоч по 10 тисяч закуповує, якщо у неї хтось потім закуповує кінцеву продукцію, це її економіка. Але оскільки вона в структурі ДУСі, то це пахне смаленим.

– Стривайте, як може бути, що вона в структурі Державного управління справами, а гроші не українських платників податків?

– Просто це підприємство, яке не фінансується з бюджету, яке отримує доходи, у нього формуються витрати, є прибуток. Усього на державні прийоми Янукович, підкреслюю, минулого року витратив 400 тисяч гривень. Почали розбиратися: «А для чого ви цього року закуповували, ми не проводимо ніяких державних прийомів?». Президент ще не обраний, Турчинов не проводить прийоми і нікого не годує такою дорогою ягнятиною. Вони кажуть, що це тендер, який почав процедуру ще в січні.

– Сайт «Наші гроші», який опублікував цю історію, пише, що переможець тендеру був визначений на початку квітня.

– Секунду, давайте уточнимо. У січні була затверджена тендерна документація, 14 січня проголошений тендер, у першій половині лютого сталося розкриття цього тендера, і 10 квітня директор цього підприємства підписала цю угоду. Її питають: «Яка ціль?», а вона відповідає: «Так у мене кожен рік так робилося. У мене завтра там посольство замовить, мені потрібно мати, тому що м’ясо глибокої заморозки, воно там у вакуумній упаковці, його не купують по кілограму на день. Я на рік уперед закуповую. А раптом буде держзамовлення, а раптом найме посольство якоїсь країни? Це моя економіка». Тобто, перший такий замах «Давайте крадіїв візьмемо за руки», давайте заарештуємо…

– Так це ж замах прем’єр-міністра Арсенія Яценюка. Він доручив Генпрокуратурі розібратися.

– Так, це ж емоції. І в усіх громадян був шок. Я теж коли прочитав – я ж «ДУСею» не займаюся – у мене також був шок. А потім починаємо розбиратися… Отже, все це не повинно бути державним, щоб не було «косих поглядів».

– Як Ви думаєте, чому Державне управління справами при Ющенку обіцяли реформувати і не реформували. Що заважало?

– Не було політичної волі. Тому що, знаєте, мабуть, усім українським президентам було комфортно лежати у «теплій ванні». Коли все навколо тебе є, не треба думати – як, звідки, що?.. Зараз є політична воля, а найголовніше – жорсткий контроль суспільства за тим, щоб ця політична воля не зникла. Це є гарантією того, що ДУСя і ці всі «Дусині діти» будуть продані. І тепер важливо, щоб це було продано публічно, красиво, на очах у всіх, перед телекамерами. Хочу сказати, що сльози з приводу майбутнього продажу «Дусиних дітей» проливаються кожен день: «Як же Ви можете? Це ж потім ніколи не повернеш, не створиш!». А відповідь одна: «Цього і бути не повинно».

– А чиї сльози?

– Та там стільки народу, які страждають з цього приводу.

– А Ви з Вашим керівником часом не літали на вертольоті рибалити, чи не обговорювали цю ситуацію з ним?..

– На щастя, я не рибалка. Мені задавали це питання… Вертоліт – це морально-психологічний аспект, і тому я своєму товаришу Сергію Пашинському сказав:«Серьога, ти не правий». Він мені відповів «Ти знаєш, я це також відчуваю». А тепер фактична сторона. Звернувся мій помічник у службу, яка займається рибінспекцією, і ми отримали офіційну відповідь, що в цьому місці, в цей час можна ловити, з берега на вудочку, здається, на один гачок лише. Отже, вивчене питання, впіймали там щось 5 чи 6 плотвичок…

– Браконьєрства не було, але, коли в країні такі серйозні проблеми…

– А осад, як кажуть, залишився. Тому я думаю, що мій колега висновок для себе зробив.