(Рубрика «Точка зору»)
Валерія Новодворська
Маяковський – це не тільки негативний приклад. Часом потрібно гнати коней, міняти їх на переправах, залишати їх здихати на великій дорозі, як це робили наші друзі Атос, Портос і д’Артаньян. Все залежить від того, чи правильно вибраний напрям. Д’Актаньян мав рацію, коли здобував сережки для королеви, рятував Карла І, тобто працював проти найвищої влади. Але коли він витягав штани з вогню для Мазарііні й Людовика ХІV, переслідуючи герцога де Бофора і Фуке, він одразу виявлявся неправий, тому що гнав французьку історію до абсолютизму.
Ось чому правий Євромайдан, праві Арсеній Яценюк, Віталій Кличко, Олег Тягнибок і Петро Порошенко, коли заганяють клячу української історії до Європи, подалі від Росії й радянського минулого. Мають рації западенці, які мирно захоплюють міські адміністрації. «Все те, що застаріло і віджило, потрібно душити в зародку», – сказав колись в «Зяючих висотах» Олександр Зінов’єв. Звичайно, не душити шнурком, а просто іти вперед і не звертати уваги.
Чуються голоси щодо референдуму: нехай Україна вирішує на референдумі, куди і з ким їй іти. Але ми вже бачили такий горбачовський референдум про збереження СРСР. Застарілі і віджилі «вушанки» з метрополії й Білорусі, а також «тюбетейки» зі Середньої Азії відповіли «так». А «западенці» з країн Балтії, Грузії, Молдови та України – активне і наполегливе майбутнє, яке було в меншині, все одно пішли вперед і не оглянулись. Немає референдумів між минулим і майбутнім, майбутнє має рацію всупереч арифметиці, за законами вищої математики. Між життям і смертю теж не можна проводити референдуми. Лікарі не проводять. Смерть не має права на пацієнта. «Не помирайте при житті, не допомагайте смерті, Смерть – королева Снігова, її полон холодний. Допоможіть ви життю, немов дівчинці Ґерді, яка холод зими розштовхує яблуками колін» (Євген Євтушенко).
З чого все почалось? З відмови Януковича підписати рішення про євроінтеграцію (формальність, але жест у бік від СРСР і Москви). Москва відразу всунула своє тупе рило в український город. Януковича зупинили. Стало зрозуміло, що український президент не просто злодій, не просто неук, не просто уркаган – він пішак, зрадник, колабораціоніст, зброя в руках Москви. А це ганьба, «позор». Людям стало соромно, вони побігли на мороз.
На Майдані стоять не раби. Хто порадив «відмовляти їх дубинкою по голові» ? Хто запропонував використати тітушок? Чия ідея була викрадати поранених зі шпиталів? Хто порадив стріляти бойовими патронами? Старий добрий КГБ і його нинішні кремлівські наступники.
До речі, націоналістів на цьому Майдані немає. Крім тих, хто дозволяє собі антисемітські випади. Ось їх потрібно гнати. А ті, хто висловлюється проти москалів, це якраз патріоти. Щоб тут не сказати, все буде мало.
І тут з’являються закони типу тих Intolerable Acts (нестерпні закони) щодо чаю і марок, із яких починалась Велика Американська Революція. Дехто виступає проти методів української опозиції? Тоді нехай оголосять злочинцями діячів американської революції, які топили чай і зі зброєю в руках брали англійські казарми. Україна, захоплюючи будівлі, просто влаштувала «бостонське чаювання». Вони зараз дійшли до цього рівня, за 240 років після американських колоній.
Адже Європа не буде виключати з ЄС Бельгію та Голландію за те, що колись Фландрія піднялась зі зброєю в руках проти володарства Іспанії – разом з гезами, з Тилем Уленшпігелем і Вільгельмом Оранським.
До речі, приблизно такі самі закони – про трирічний термін за критику начальства – були ухвалені за Горбачова, ближче до кінця його ери, разом із законом про образу честі й гідності президента СРСР. «ДемРосія» вивела тоді на вулицю понад півмільйона москвичів (без червоних прапорів і нацистських «зигів»). І закони щодо начальства були скасовані.
Януковича не можна залишати при владі. Він надто наламав дров, він жалюгідна маріонетка Москви, а так чіплятися за владу – вже злочин. Він віддає перевагу загибелі України і громадянській війні, ніж своїй відставці. Не дав Господь Україні Горбачова, який умів ходити. Міг би перейти на бік ГКЧП, міг би після Біловезької пущі поборсатися разом з Лігачовим і силовиками, міг влаштувати в Москві Тяньаньмень. Ні, він просто пішов. На пенсію в чотири бакси. Ось коли його оціниш: дивлячись на Януковича, у якого повні кишені мільйонів, а віні сидить, як приклеєний.
Помазаник Божий Микола ІІ відрікся, щоб не кидати на Пітер військо, щоб не усмиряти, не втихомирювати, не проливати кров. Віддав життя, своє і сім’ї. Вийшло погано, але він хотів залишитись в історії мучеником, а не катом.
Шеварднадзе пішов під час Революції троянд, не захищаючись. Звіад Гамсахурдія, який отримав на виборах 92%, покинув Грузію в 1992 році, щоб не бути приводом для громадянської війни.
А Янукович сидить! Значить, із Кремля так наказали. Рада дурна: допомогти Януковичу не можна, за «западенцями» і Майданом досвід ОУН і УПА. Війська з Росії не введеш: «западенці» при зброї, та й українська армія, як мінімум половина, буде стріляти в окупантів. Навіть багато хто з «беркутівців». А кримські татари? А Європа? А Олімпіада? І куди потім подіти Чорноморський флот? Росію за війну виженуть звідусіль, це буде гірше, ніж Афган.
Януковича залишати на місці не можна; у нього одна думка: прибрати народ з Майдану, розігнати всіх по домівках, а там розправимося.
Ось так ми пішли з площ у 1991 році, не добивши червону гадюку, і в 1993 році знову пішли і знову не добили. Якщо б ми тоді не пішли, наші реформи б не тягнулись 8 місяців, а наші вороги тряслися б у підпіллі. А так гадюка нас добила. У 2000 році.
Валерія Новодворська – російський політик, публіцист, журналіст, дисидент, правозахисниця
Публікацію цієї статті у перекладі українською мовою здійснено з відома автора. Статтю взято з російського інтернет-видання Грани.ру. (Переклад Оксани Пеленської)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
